Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу,його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування
Панас Мирний
9 листопада наша країна святкує День української писемності та мови. Це свято було започатковано Указом президента України № 1241/97 від 6 листопада 1997 на підтримку ініціативи громадських організацій, в якому зазначалось: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця».
Це свято є даниною одному з найцінніших надбань, яке створене й залишено нам нашими попередниками – мові. Мова є душею нації, її генетичним кодом. Доля народу тісно пов’язана з долею мови. В свою чергу, мова народу є тим стержнем, на якому формується його культурна самобутність.
Українська мова почалася з писемності, витоки якої йдуть з далекого минулого. Найвизначнішою пам’яткою Київської Русі є праця Преподобного Нестора-Літописця «Повість временних літ», складена в Києві на початку XII століття, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій з кінця XI століття до 1113 року.
Преподобний Нестор Літописець – киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала змістом його життя.
Усі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли. "Повість минулих літ" була і залишається найвидатнішою пам'яткою слов'янської культури.
Давньою українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох – від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українці мають свою могутню класичну літературу, визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника…
Кілька століть нас привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, що сягає глибокої давнини і налічує багато тисячоліть.
Давніший із літописів, який дійшов до нас, був написаний у 1377 році на пергаменті – вичиненій телячій шкірі. Він носить назву Лаврентіївського, за іменем монаха-переписувача Лаврентія. Зокрема до цього списку входить “Повість врем’яних літ” (або “Повість минулих літ”), написаний на початку XII століття.
Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Це важливий чинник самовизначення нації, консолідації українського суспільства, надійна основа розвитку країни. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народної душі і водночас формуючи її. Без мови не може існувати народ, держава. Як сказала Ліна Костенко «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу».
Отже. кожен українець повинен гарантувати своїй національній мові всебічну підтримку, зробити якнайбільше для того, щоб її престиж у суспільстві зростав, щоб вона міцніла й розвивалася разом з іншими мовами нашої багатонаціональної країни. Саме на цьому акцентувалася увага під час проведення 9 листопада святково-пізнавальних заходів з учнями Центру підготовки і перепідготовки робітничих кадрів № 1 м.Кривий Ріг.
В цей день викладачами української мови та літератури Козаченко Н.С. та Кройтор А.М. за участі бібліотекара Гузик О.М., з учнями першого курсу проведено низку тематичних заходів :
- презентовано усний журнал «Невичерпна духовна скарбниця», під час якого учні "гортали" цікаві сторінки нашого минулого;
- влаштували "Філологічну еврику" під час якої перевірили наскільки учні ознайомлені із витоками української писемності, знають сучасний правопис та на ерудованість;
- організувано та оформлено інформаційні виставки до свята української писемності;
- проведено цікаві вікторини під час яких учні приємно здивували своїми знаннями.
Захід відбувся у дружній атмосфері і був націлений на прищеплення молодому поколінню любові та шанобливого ставлення до свого історичного минулого, розуміння необхідності збереження рідної мови та усвідомлення необхідності спілкування українською мовою у повсякденному житті.