cpprk1@riad.com.ua

+380978485508

config

ЦІКАВЕ ПРО ЖИВОПИС

Живо́пис (маля́рство, фр. — peinture, англ. — painting, болг. — живопис, пол. — malarstwo, чеськ. — malířství) — вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді або гнучкі поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом.

Навчання  живопису це процес становлення індивідуальної здатності усвідомлювати сприйняте і усвідомлено творити ціннісну предметність естетичної складової людської культури, що найбільш значиме в аспекті особового самовдосконалення. У цих процесах естетичне мислення виступає найважливішим  фактором. Оскільки всі форми суспільної діяльності людини здійснюються за посередництва мислення, неважко передбачити, що мистецтво  творчого  підходу не може бути в цьому відношенні виключенням.

Мистецтво черпає свій зміст зі всієї повноти і складності життя. Різноманіття і різновиди способів освоєння об’єктивності відрізняє мистецтво від інших форм суспільної свідомості. Феномен мислення виступає лише як один з властивих мистецтву способів зв’язку творчості з дійсністю, а творчий процес художника розглядається як взаємодія мислення художника з естетичною дійсністю, тобто із специфічним об’єктом художньо-естетичного освоєння. 

Художник здійснює активний перехід від простого перенесення на аркуш  або  полотно видимих зображень до аналітичного зіставлення різної інформації про предмет,  форму  і  простір. У  живопису найчастіше спрощується протиріччя між тривимірністю матеріально-просторового світу і двомірною площиною аркуша.

Для цілого ряду живописних напрямів характерне вирішення простору  в двох-трьох площинах (планах). Значення при цьому має колірна конструкція - виступаючі (теплі, насичені і світлі кольори) і відступаючі (холодні, слабо насичені і темні кольори). Стильову приналежність характеризує колірна побудова форм, їх пластика і робота з масою світла. Вирішення цих питань необхідно віднести до стадії становлення форескіза, коли визначається ритмічна врівноваженість, організація і орнаменталізація площини аркуша; світло- і кольоро- трактування простору  (наприклад, теплий, світлий перший план і чорний, холодний другий план - контур).

Одним з елементів художньої виразності в живопису є колір. Він може виступати незалежним носієм образного змісту. Колір завжди сприймається як мовна система, - безумовно, в сукупності з іншими чинниками, що впливають на його сприйняття, і в різних поєднаннях (умовах) може справляти враження абсолютно несхожі один на одне. Аби повідомити твору настрій і впливати на його вміст необхідно застосовувати колірне співзвуччя, тобто гармонію. Колірна композиція - принцип розподілу колірних елементів на живописній поверхні, за допомогою якої досягається закінченість всієї образотворчої структури твору.

Мінімальне використання образотворчих засобів, взаємовідношення необхідного і достатнього надає можливість з легкістю насолоджуватися живописним твором. Закономірності колористичних поєднань в живопису - є перероблені творчою свідомістю художника певні закономірності об’єктивної дійсності. Наукові знання про колір необхідні для освоєння технології живопису. Теорія кольору в живопису спирається на ці знання, але до певної межі. Наукове кольорознавство не може механічно пояснити і навчити точним законам побудови складних авторських колористичних конструкцій. Існують загальні постулати і прийоми роботи з кольором.

Основними видами техніки живопису є:

 

ПОРАДИ УЧНЯМ:

  1. В будь якому виді  живопису  необхідні  знання  з  композиції,  кольорознавства,  матеріалознавства,  якщо  реалістичне  зображення,  то   з перспективи.

2.Знання  законів  композиції  дозволяють  створювати  нові  цілісні  вироби  й  твори,  підпорядковувати  всі  засоби  ідейному  задуму.

3.Знаючи  кольоровий спектр, розтяжки хроматичними та ахроматичними тонами, учень  знайомиться  з  відтінками  та  їх  гармонійним  поєднанням,  утворенням  нових кольорів методом накладання.

Наукові знання про колір необхідні для освоєння технології живопису.

4.Для  того,  щоб  використовувати  ту,  чи  іншу  фарбу  необхідно  ознайомитись  з  її  складом,  характерними  особливостями  й  властивостями,  а  також  знати  прийоми розведення фарб та послідовність виконання живопису.

  1. Для того, щоб  наносити фарби різними інструментами  необхідно  знати  особливості  їх  використання  і  в  тренувальних  вправах  випробувати  й  накопичувати  навик  роботи  з  ними.
  2. Працюючи над реалістичним  зображенням,  необхідно  враховувати  пропорційний  зв'язок, характерні  особливості  абрису  форми,  а  для  передачі  об’єму її  тривимірність.

 Зображення натури повинно опиратися на глибокі знання, на здатність швидко та вірно вловлювати пропорції, на вміння бачити та зображувати форми конструктивно.

Не навчившись грамотно зображувати натуру, неможливо успішно рухатись шляхом реалістичного мистецтва. Художник, який на якомусь етапі своїх пошуків перестає вивчати натуру, приречує себе на безрезультативність своєї роботи. Тільки в довгій та старанній роботі з натури художник отримує справжнє відчуття гармонії фарб, краси кольору, а картини стають змістовними, наповненими глибокими емоційними почуттями.   І. Рєпін говорив своїм учням:  “Безперестану малювати з натури – це школа, сама вища та вірна”. Грамотно виконаний рисунок чи живопис з натури дають змогу визначити ступінь професійної підготовки студентів будь-якого творчого  художнього виду.   Для  набуття  навику  виконання  роботи  необхідно  працювати  кожен  день  і  виконувати  безліч  різноманітних  начерків  і  замальовок.

  1. Знання законів перспективи  дозволять  чітко  і  ясно  зобразити  необхідну  форму  відповідно  до  теоретичних  стверджень.

8.Особлива роль  відведена рисунку і характеру  побудови об’ємів. Необхідно  звернути  увагу  на  особливості  тонального  зображення  і  теорію  світло-тіні.

9.Форма предметів виділяється лінією - активним контуром, або формується кольором, або зображується за допомогою фронтальних проекцій - все це, в кінцевому рахунку, і характеризує  приналежність твору.

  1. Використовуючи художні матеріали,  можна  виконувати імітації дерева, тканини пластмаси, каменю, шкіри,  що  надасть  змогу  виконати  власний  виріб,  модель  або  макет.

11.Декоративно-прикладне  мистецтво  вбачає  знання  основних видів та прийомів виконання витинанок та аплікацій,  батику  та  розпису  скла  й  імітації  вітражу,  а  також  стилізації  форм.

  1. Необхідно знати технологію, матеріали та інструменти необхідні для виконання настінного живопису  (фреска та а секко, восковий живопис, аерографія,  мозаїка,  олія).
  2. Потрібно звертати  увагу  на  якість  матеріалу  і  додержуватись  технології  виконання  твору.
  3. При вивченні основ декоративного живопису студенти набувають визначений колористичний досвід, який допоможе при створенні будь-якої авторської роботи, включаючи проект.
  4. Виконуючи різні завдання по живопису, студенти стикаються з самостійним дослідженням, що веде до грамотної розробки колористичного задуму, що розширює відчуття кольору, уміння використовувати його в потрібних варіаціях, знімають боязнь роботи з кольором в творчих композиціях, а головне, формується естетичне мислення студентів.

 

ДО УВАГИ ВИПУСКНИКІВ 9-11 КЛАСІВ ТА ВСІХ БАЖАЮЧИХ ОВОЛОДІТИ РОБІТНИЧОЮ ПРОФЕСІЄЮ!

05 КВІТНЯ О 13.00 ЦППРК№1 ЗАПРОШУЄ ВАС НА ДЕНЬ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ.

В ході заходу Ви можете ознайомитися з навчальним закладом, його професіями, спробувати виконувати трудові операції з різних спеціальностей.

З нетерпінням чекаємо всіх бажаючих!

СОЦІАЛЬНІ ПАРТНЕРИ ЦППРК №1