Лекції

Лекція 1 ПОРЯДОК ДІЇ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ». Введено в дію Постановою Верховної Ради України від 14.10.1992 р. № 2695 - XII. Справжній закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону праці їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, реалізовує за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Закон України «Про охорону праці» має кілька розділів, а саме: ^ Розділ 1. Загальні положення. Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Дія закону поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності, на всіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів. Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах: пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці; комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; встановлених єдині нормативів про охорону праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності; використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці; здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці; забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці,
а також співробітництва і проведення консультацій між власниками та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях; міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці. ^ Розділ 2. Гарантії прав громадян на охорону праці. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань. Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію , оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, надані в передбаченому законодавством порядку. На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, спеціальне взуття видається безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту. Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також виплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразової допомоги. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються. У разі зміни вартості життя порядок пов'язаного з цим перегляду розміру відшкодування шкоди і одноразової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітніх дітей, регулюється чинним законодавством. Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком дол 18 років, на важких роботах і на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці. Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. У випадках, передбачених законодавством, власник зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів. ^ Розділ 3. Організація охорони праці на виробництві. Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці; розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці; забезпечує усунення причин, що викликають нещасні випадки та професійні захворювання; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства; здійснює постійний контроль за виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці. Працівник зобов'язаний: знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, устаткуванням та іншими засобами виробництва; додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці. Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах. Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. Фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи з охорони праці, на підприємствах, в галузях і на державному рівні у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку створюються фонди охорони праці. У колективному договорі передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні не нижче передбаченого законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій. Виробничі будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва та реконструкції, і технологічні процеси повинні відповідати нормативним актам про охорону праці. Власник повинен проводити розслідування, та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, яке розробляється Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за участю профспілок і затверджується Кабінетом Міністрів України. Власник зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про вжиті заходи для їх усунення та для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог. З метою об'єднання зусиль колективів підприємства, вчених, фахівців можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні об'єднання громадян, що діють відповідно до законодавства. ^ Розділ 4. Стимулювання охорони праці. До працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та поліпшення умов праці види заохочень визначаються колективним договором. Крім відшкодування шкоди працівникам власник повністю відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв'язку з заподіянням шкоди при порушеннях вимог з охорони праці. За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища підприємства, організації, установи можуть залучатися органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу. Розробка та прийняття нових, перегляд і скасування чинних державних міжгалузевих та галузевих актів про охорону праці проводяться органами державного нагляду за охороною праці за участю інших державних органів і професійних спілок у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці є обов'язковими для виконання у виробничих майстернях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання молоді, обладнаних у школах, міжшкільних комбінатах, училищах, вищих і середніх спеціальних навчальних закладах і т.п. Розділ 5. Державне управління охороною праці. Державне управління охороною праці в Україні здійснюють: Кабінет Міністрів України; Державний комітет України по нагляду за охороною праці; Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади; Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів. Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об'єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Фундаментальні та прикладні наукові дослідження з проблем охорони праці, ідентифікації професійної небезпечності організуються в межах національної програми з цих питань і проводяться Національним науково-дослідним інститутом охорони праці, а також іншими науково-дослідними, проектно-конструкторськими установами, навчальними закладами та фахівцями. ^ Розділ 6. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють: Державний комітет України по нагляду за охороною праці; Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; Органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства України; Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Органи державного нагляду не залежать від яких би то не було господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій та Рад народних депутатів та діє відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки - в особі вибіркових органів і представників. ^ Розділ 7. Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці. За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством. ^ Розділ 8. Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці. За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством. Лекція 2 ^ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ
2.1.Соціальное значення охорони праці Соціальне значення охорони праці полягає в сприянні зростанню ефективності суспільного виробництва шляхом безперервного вдосконалення і поліпшення умов праці, підвищення його безпеки, зниження виробничого травматизму і захворюваності. У зв'язку з цим соціальне значення охорони праці проявляється, перш за все, у впливі на зміну наступних трьох основних показників, що характеризують рівень розвитку суспільного виробництва. 1) Зростання продуктивності праці в результаті збільшення фонду робочого часу за рахунок: • скорочення внутрізмінних простоїв шляхом попередження передчасного стомлення, а також зниження числа або ліквідації мікротравм, обумовлених несприятливими умовами праці. Попередження передчасного стомлення за допомогою раціоналізації умов праці, введення оптимальних режимів праці і відпочинку та інших заходів на харчових підприємствах сприяє збільшенню ефективного використання робочого часу. Цей же результат дає ліквідація мікротравм, тому що кожна з них супроводжується втратою до 2-х годин робочого часу; • скорочення цілоденних втрат робочого часу в результаті зниження рівня або ліквідації тимчасової непрацездатності через виробничого травматизму, професійної та загальної захворюваності. Цей показник має важливе значення для харчових виробництв, на яких кожна травма в даний час супроводжується втратою працездатності в середньому більш ніж на 26 днів. 2) Збереження трудових ресурсів і підвищення професійної активності працюючих за рахунок: • поліпшення стану здоров'я працюючих і збільшення середньої тривалості їх життя шляхом поліпшення умов праці, що також супроводжується збільшенням виробничого стажу працюють при їх високої трудової активності; • підвищення професійного рівня внаслідок зростання кваліфікації і майстерності у зв'язку зі збільшенням виробничого стажу; • можливості використання залишкової трудової активності, великого практичного досвіду і професійних знань пенсіонерів по старості та інвалідів на доступних для них роботах і забезпеченні відповідних їх фізичним можливостям умов праці. 3) Збільшення сукупного національного продукту за рахунок поліпшення зазначених вище показників і складових їх компонентів. 2.2. Економічне значення охорони праці Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці та є економічним виразом соціальної значущості охорони праці. У зв'язку з цим економічне значення охорони праці оцінюється результатами, одержуваними при зміні соціальних показників за рахунок впровадження заходів щодо поліпшення умов праці. Результати зміни соціальних показників наступні: 1. Підвищення продуктивності праці. Воно досягнуто в результаті: • збільшення працездатності за рахунок поліпшення умов праці. На харчових підприємствах одним з основних шкідливих виробничих факторів є надлишки теплоти. Цей фактор, що визначає мікрокліматичні умови праці в робочій зоні, істотно впливає на працездатність і продуктивність праці. При температурі повітря на робочих місцях 26 - 30 ° С працездатність людини складає всього 20 - 50% її рівня при температурі 18 ° С. Для цих підприємств також характерні низькі рівні освітленості на робочих місцях через одностороннього бічного природного освітлення, захаращеного цехів великогабаритним обладнанням і недостатнім доглядом за освітлювальними пристроями (періодична очистка світлових прорізів, світильників, заміна перегорілих ламп). При незадовільному освітленні (в 2 - 4 рази нижче норми) продуктивність праці знижується на 4 - 8%; • попередження стомлення за рахунок поліпшення умов праці. Усяке відхилення умов праці на робочих місцях від санітарно-гігієнічних нормативів змушує організм людини додатково витрачати енергію для надання протидії несприятливому впливу шкідливих виробничих факторів. Так, наприклад, при інтенсивності шуму на робочому місці 90 дБА робітник у середньому витрачає на 20% більше фізичних зусиль і нервово-психологічних навантажень для того, щоб зберегти вироблення, яку він забезпечує при інтенсивності шуму 70дБА; • підвищення ефективності використання обладнання та фонду робочого часу за рахунок зниження внутрізмінних простоїв через погіршення самопочуття за умовами праці та мікротравм. При комплексному впливі на робочого одночасно декількох шкідливих виробничих факторів ці простої можуть становити 20 - 40% цілоденних втрат, обумовлених виробничим травматизмом і захворюваністю; • підвищення злагодженості в роботі при нормалізації психологічного клімату внаслідок поліпшення умов праці.
2. Зниження непродуктивних витрат часу і праці. Ці витрати складаються із-за несприятливих умов праці, обумовлених організацією робочих місць без урахування вимог ергономіки. Зазвичай непродуктивні витрати часу і праці, що збільшують трудомісткість робіт, пов'язані з необхідністю виконання зайвих рухів, фізичних зусиль, нервово-психологічних навантажень, прийняттям незручних поз внаслідок невдалого розташування органів управління обладнанням, конструктивного оформлення робочих місць і отриманням зайвої інформації. 3. Збільшення фонду робочого часу. Воно отримано за рахунок скорочення цілоденних втрат через неявку на роботу в результаті виробничої травми чи захворювання. Умови праці істотно впливають не тільки на професійну захворюваність, але і на виникнення і тривалість загальних захворювань. 25 - 30% загальних захворювань на виробництві пов'язано з несприятливими умовами праці. Результати досліджень НДІ праці свідчать про те, що перевищення допустимої температури повітря в робочій зоні виробничих приміщень на 1 ° С супроводжується збільшенням втрат робочого часу через серцево-судинних захворювань в середньому на 4,1 дня в розрахунку на 100 робітників, а перевищення допустимого рівня шуму на робочому місці на 10 - 20 дБ збільшує тривалість тимчасової непрацездатності з тієї ж причини в середньому на 2,7 дня на 100 працюючих. 4. Економія витрат на пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах праці. Такі пільги і компенсації, як скорочений робочий день і додаткова відпустка, зв'язані зі значними трудовими втратами і супроводжуються виплатами великих грошових сум за фактично не відпрацьований час. Інші різновиди пільг і компенсацій (підвищені тарифні ставки, пільгові пенсії, лікувально-профілактичне харчування, безкоштовна видача молока) також супроводжуються витрачанням значних грошових коштів. Створення умов праці, відповідних вимогам охорони праці, дозволяє повністю або частково скасувати ці пільги і компенсації, що дає значну економію витрат на ці цілі. 5. Зниження витрат через плинності кадрів за умовами праці. Із загального числа звільнених за власним бажанням близько 21% складають особи, не задоволені умовами праці (важка фізична праця, несприятливі санітарно-гігієнічні умови, монотонність роботи, погіршення здоров'я і т. п.). На харчових підприємствах особливо висока плинність кадрів серед зайнятих важкою фізичною працею. З цієї причини звільняється 21%, а пішли з роботи з мотивуванням погіршення стану здоров'я на цукрових підприємствах становлять 6,6 - 7,2% загальної кількості не задоволених умовами праці. Плинність робочої сили завдає істотної шкоди підприємствам, так як звільняються деякий період часу працюють з зниженою продуктивністю, що приймаються замість них нові робочі вимагають виробничого навчання. Процес звільнення і найму також супроводжується певними витратами грошових коштів. В цілому по народному господарству плинність кадрів завдає значних економічних втрат, так як кожен звільнився при переході з одного підприємства на інше в середньому не працює близько одного місяця. Загальна сума річного економічного збитку в народному господарстві від плинності кадрів внаслідок незадоволеності умовами праці перевищує 0,6 млрд. грн. 2.3. Пільги та компенсації у зв'язку з несприятливими умовами праці Застосовуваний на ряді виробництв, цехів і дільниць харчових підприємств комплекс заходів з охорони праці не завжди забезпечує ефективність, що гарантує повністю безпечні і здорові умови праці. Таке становище склалося через відсутність одночасної наукової і проектно-конструкторської розробки нових технологій і відповідних їм рішень, з охорони праці. Тому в даний час на багатьох харчових підприємствах ще широко використовується система пільг і компенсацій, що надаються особам, зайнятим на роботах із шкідливими і важкими умовами праці (кочегари парових та водогрійних котлів, машиністи аміачних компресорів і ін). Право на отримання пільг і компенсацій мають робітники, ІТП і службовці, професії і посади яких зазначені у спеціальних списках та переліках виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, затверджених Кабінетом Міністрів України. Система пільг і компенсацій не замінює, а тільки доповнює що використовується на підприємствах комплекс заходів з охорони праці. Ця система включає додаткові відпустки, скорочені робочі дні та пільгове пенсійне забезпечення, лікувально-профілактичне харчування, доплати до заробітної плати; безкоштовну видачу молока. Їх оздоровче і компенсаційне значення полягає в наступному: • Додаткова відпустка (від 6 до 36 днів). Він не тільки зменшує тривалість періоду несприятливого впливу на працюючих шкідливих виробничих факторів, але, перш за все, сприяє виділенню з організму нагромадилися в ньому токсичних та інших речовин, зняттю стомлення через напруженої розумової та фізичної роботи, відновленню порушених функцій та ліквідації початкових стадій несприятливих фізіологічних змін у внутрішніх органах і системах людини. • Скорочений робочий день. Зменшення робочої зміни всього на одну годину фактично скорочує на один місяць річний фонд робочого часу кожному працюючому, користується цією пільгою, підвищує його часовий заробіток на 16%. Цей різновид пільги надає на працюючого такі ж впливу, як і додаткову відпустку.
• Пільгове пенсійне забезпечення. Воно надається працюючим у шкідливих умовах і гарячих цехах у відповідності зі списком № 1, а також зайнятим на роботах з важкими умовами праці (список № 2). Воно полягає в наданні пенсії в більш ранні терміни, ніж на загальних підставах, при меншому стажі роботи і у великих розмірах. • Зниження пенсійного віку і необхідного для отримання пенсії стажу роботи не тільки скорочує тривалість періоду несприятливого впливу на робітника шкідливих виробничих факторів, але і забезпечує більш раннє виведення з організму нагромадилися в ньому шкідливих речовин, відновлення нормальної діяльності всіх систем його життєзабезпечення. • Лікувально-профілактичне харчування. Харчування, що видається працюючій безкоштовно, є засобом підвищення опірності його організму дії шкідливих виробничих факторів, зниження захворюваності і попередження настання передчасного стомлення. Ця пільга надається робітникам і службовцям, зайнятим на роботах з особливо шкідливими умовами праці. • Доплата до заробітної плати. Вона обумовлена ​​специфічними умовами праці на робочих місцях; становить 4 - 24% тарифної ставки і спрямована на зміцнення організму і підвищення його опірності впливу шкідливих виробничих факторів за рахунок поліпшення побутових умов і харчування. • Безкоштовна видача молока. Вона має на меті підвищити опірність організму робочого впливу токсичних речовин, що викликають порушення функцій печінки, білкового та мінерального обмінів, різке подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Дія молока полягає в Нормалізуючий вплив на ряд обмінних процесів і функцій організму. Однак видача молока повинна вироблятися строго відповідно до рекомендацій МОЗ України, так як при взаємодії з деякими токсичними речовинами воно дає не позитивний, а негативний ефект (наприклад, зі свинцем). Одним із головних завдань системи управління охороною праці на підприємстві є поліпшення умов праці. У відповідності з рівнем їх покращення керівники міністерств і відомств зобов'язані зменшувати додаткові відпустки або встановлювати їх, а також робочий день нормальної тривалості, якщо всі нормовані параметри умов праці відповідають вимогам чинного законодавства з охорони праці. При цьому умови також частково або повністю повинні скасовуватися надані робочим інші пільги і компенсації за роботу в шкідливих і важких умовах праці. 2.4. Витрати на охорону праці та втрати через травматизму та професійної захворюваності Щорічні витрати на охорону праці складаються з трьох видів витрат: впровадження заходів, спрямованих на поліпшення умов праці та підвищення його безпеки; пільги і компенсації у зв'язку з несприятливими умовами праці; відшкодування наслідків несприятливого впливу умов праці на працюючих. Витрати, спрямовані на поліпшення умов праці та підвищення його безпеки на підприємствах, складаються з двох основних статей: номенклатурні заходи, передбачені угодою з охорони праці; придбання спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту і запобіжних пристроїв. На харчових підприємствах структура витрат за основними статтями витрат на охорону праці приблизно однакова і становить близько 1/3 загальних витрат на кожну з наступних статей: загальне поліпшення умов праці, попередження нещасних випадків та попередження захворюваності. Із зазначених видів витрат на охорону праці випливає, що кошти, спрямовані на поліпшення умов праці та підвищення його безпеки, в даний час не окуповують себе. У зв'язку з цим держава витрачає величезні кошти на пільги, компенсації та відшкодування наслідків несприятливих умов праці. За даними НДІ праці кошти, що витрачаються на поліпшення умов праці, в загальній сумі видатків на охорону праці становлять близько 25%, а витрати на пільги, компенсації та відшкодування несприятливих умов праці - близько 75%. Лекція 3 ^ ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ.
Управління охороною праці на підприємстві та обов'язки власника. Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого: - Створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій; - Розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; - Забезпечує усунення причин, що викликають нещасні випадки, професійні захворювання, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; - Організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, встановлені законодавством, приймає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів; - Розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, забезпечує безплатно працівників нормативними актами про охорону праці; - Здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; - Організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці. При відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду заходів, що забезпечать безпеку працівників. У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.
Обов'язок працівника виконувати вимоги нормативних актів обохране праці. Працівник зобов'язаний: - Знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; - Дотримуватися зобов'язань з охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього розпорядку підприємства; - Проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або оточуючих його людей і природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.
Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій. Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Здійснення медичних оглядів покладається на медичні заклади, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за невідповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду, термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. Власник має право притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, та зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати. Власник на прохання працівника або за своєю ініціативою організовує позачерговий медичний огляд, якщо працівник вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці. За час проходження медичного огляду за працівником зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.
Навчання з питань охорони праці. Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці . Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де необхідний професійний відбір, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань, відповідних нормативних актів про охорону праці. Перелік таких робіт затверджується Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. Посадові особи згідно з переліком, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці, до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки проходять у встановленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охороною праці з участю представників органу державного нагляду та профспілок. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється. У разі незадовільних знань з питань охорони праці працівники повинні пройти повторне навчання. На прохання працівника проводиться додатковий інструктаж з питань охорони праці. Міністерство освіти України організовує вивчення основ охорони праці в усіх навчальних закладах системи освіти, а також підготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних галузей народного господарства за програмами, погодженими з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.
Фінансування охорони праці. Фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи з охорони праці. На підприємствах, в галузях і на державному рівні у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку створюються фонди охорони праці. Такі ж фонди можуть створюватись органами місцевого і регіонального самоврядування для потреб регіону. На підприємстві кошти вказаного фонду використовуються тільки на здійснення заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві. Кошти галузевих і державного фондів охорони праці витрачаються на здійснення галузевих і національних програм з питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських програм, на сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств та виробництв, творчих колективів, науково-технічних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв'язанням проблем охорони праці. У державний, регіональний та галузеві фонди охорони праці надсилаються поряд з коштами державного чи місцевих бюджетів, відрахуваннями підприємств та іншими надходженнями кошти, одержані від застосування органами державного нагляду штрафних санкцій до власників згідно із статтею 31 цього Закону, а також кошти від стягнення цими органами штрафу з працівників, винних у порушенні вимог щодо охорони праці. Кошти фондів охорони праці не підлягають оподаткуванню податком. Витрати на охорону праці, що передбачаються в державному і місцевих бюджетах, виділяються окремим рядком.
Регулювання охорони праці у колективному договорі (угоді трудовому договорі). У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні не нижче передбаченого законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці , запобігання випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій.
Служба охорони праці на підприємстві. Власник створює на підприємстві службу охорони праці. Типове положення про цю службу затверджується Державним комітетом з нагляду за охороною праці. На підприємстві виробничої сфери з кількістю працюючих менше 50 чоловік функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникам підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб. Фахівці з охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці, вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативів з охорони праці, зупиняти роботу виробництва, дільниць, машин, механізмів, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; направляти керівнику підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише керівник підприємства. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства.
Додержання вимог щодо охорони праці при проектуванні, будівництві (виготовленні) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва. Виробничі будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва або реконструкції, і технологічні процеси повинні відповідати нормативним актам про охорону праці. Проектування виробничих об'єктів, розробка нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Забороняється будівництво (реконструкція, технічне переоснащення) виробничих об'єктів, виготовлення і впровадження нових технологій і вказаних засобів без попередньої експертизи (перевірки) проектної документації на їх відповідність нормативним актам про охорону праці. Фінансування цих робіт може провадитися лише після одержання позитивних результатів експертизи. Введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення, виготовлення і передача у виробництво зразків нових машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, впровадження нових технологій без дозволу органів державного нагляду за охороною праці забороняється. Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський нагляд за дотриманням проектних рішень з питань охорони праці при будівництві та експлуатації запроектованих ними підприємств і об'єктів. Авторський нагляд здійснюється на підставі договору, що укладається проектною організацією з власником. Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби і технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво і в стандартах на які є вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров'я людей, повинні мати сертифікати, що засвідчують безпеку їх використання, видані у встановленому порядку. Власник, який створив нове підприємство, зобов'язаний одержати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл на початок його роботи. Експертиза проектів, приймання в експлуатацію виробничих об'єктів та видача дозволів на початок роботи підприємства проводиться Державним комітетом України по нагляду за охороною праці в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Прийняття в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об'єктів проводиться за участю представників професійних спілок. Технологічні процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію лише за умови відповідності їх нормативним актам про охорону праці та охорону навколишнього середовища, діючим в Україні. Забороняється застосування у виробництві шкідливих речовин, на які не розроблені гранично допустимі нормативи (концентрації), методика, засоби метрологічного контролю і які не пройшли токсикологічну експертизу. У разі надходження на підприємство нових небезпечних речовин або наявності такої кількості небезпечних речовин, яка вимагає вжиття додаткових заходів безпеки, власник зобов'язаний завчасно повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці, розробити і погоджувати з ним заходи щодо захисту здоров'я та життя працівників, населення та охорону навколишнього природного середовища.
Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань. Власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, яке розробляється Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за участю профспілок і затверджується Кабінетом Міністрів України. Розслідування проводиться за участю представника профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а у випадках, передбачених законодавством, також за участю представників органів державного нагляду, управління охороною праці та профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку або професійного захворювання власник складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок або професійне захворювання чи незгоди потерпілого або іншої заінтересованої особи із змістом акта питання вирішується в порядку, передбаченим законодавством про розгляд трудових спорів. Органи по розгляду трудових спорів при необхідності одержують відповідний висновок представника органу державного нагляду, або органу державного управління охороною праці, або профспілкового органу.
Комісія з питань охорони праці підприємства. На підприємстві з кількістю працюючих більше 50 чоловік рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Комісія складається з представників власника, профспілок, уповноважених трудового колективу, спеціалістів з безпеки, гігієни праці і представників інших служб підприємства. Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства затверджується Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за погодженням з профспілками, Рішення комісії носять рекомендаційний характер.
Інформація та звітність про стан охорони праці. Власник зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про вжиті заходи для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних, вимог. Державні органи управління охороною праці інформують населення України, відповідного регіону, працівників галузі та трудові колективи про реалізацію державної політики з охорони праці, виконання національних, територіальних чи галузевих програм з цих питань, про рівень і причини аварійності, виробничого травматизму і професійних захворювань, про виконання своїх рішень щодо охорони життя та здоров'я працівників. На державному рівні ведеться єдина державна статистична звітність з питань охорони праці.
Добровільні об'єднання громадян, працівників і спеціалістів з охорони праці. З метою об'єднання колективів підприємств, учених, спеціалістів з охорони праці та окремих громадян для поліпшення охорони праці, захисту працівників від виробничого травматизму і професійних захворювань можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні об'єднання громадян, що діють відповідно до законодавства. Лекція 4 ^ ДЕРЖАВНИЙ І ПРОФСПІЛКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ.
Згідно Закону України «Про охорону праці» існують позавідомчі органи нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю і правил охорони праці, до яких належать державні органи та інспекції, які у своїй діяльності не залежать від адміністрації піднаглядних підприємств та їх вищестоящих органів. Державний нагляд здійснюють: Державний комітет України по нагляду за охороною праці, Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки, Органи Державного пожежного нагляду управління пожежної охорони, Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням закону про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором і підпорядкованими йому службами. Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від яких би то не було господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевої державної адміністрації і Рад, і діють відповідно до положень, затверджених кабінетом Міністрів України. Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право: безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань, направляти керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів, місцевих рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, призупинити експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць та устаткування до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих, притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих чи нормативних актів з ОП, направляти власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення винних до кримінальної відповідальності. Органи державного нагляду за ВІД встановлюють порядок опрацювання і затвердження власником положень, інструкцій та інших актів про охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань. Власники повинні безкоштовно створювати необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за ВІД. Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством. Відомчий контроль за станом охорони праці здійснюють передусім господарські керівники всіх рівнів: працівники центрального апарату комітету рибного господарства України, керівники виробничих об'єднань, підприємств, начальники цехів, змін, дільниць, майстри. Крім того, відомчий контроль і нагляд за охороною праці на всіх рівнях здійснюють працівники служб ОТТБ. Громадський контроль за додержанням законодавства про ВІД здійснюють: трудові колективи через обраних ними представників, професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду власником підприємства пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки та гігієни праці. Для виконання цих обов'язків власник за свій рахунок організовує навчання і звільняє уповноваженого з питань ВІД від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ним середнього заробітку. Уповноважені трудових колективів діють відповідно до типового положення, затвердженого Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за погодженням з профспілкою. Уповноважені з питань ВІД з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень здійснюють контроль за: а) відповідністю законодавству про охорону праці: умов праці на робочих місцях, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стану засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівниками, проходів, шляхів евакуації та запасних виходів, а також санітарно-побутових умов, діючих режиму праці та відпочинку, використання праці жінок, неповнолітніх та інвалідів, забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, іншими засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами, організації питного режиму; пільг і компенсацій, що представляються працівникам за роботу з важкими та шкідливими умовами праці; відшкодування власником шкоди у разі ушкодження їх здоров'я або застосування моральної шкоди; проведення навчання, інструктажів та перевірки знань працівників з ОП, проходження працівниками попереднього і періодичного медичного оглядів; б) забезпечення працівників інструкціями, положеннями з охорони праці, що діють у межах підприємства, та додержання працівниками в процесі роботи вимог цих нормативних актів; в) своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків та професійних захворювань; г) виконанням наказів, розпоряджень, заходів з питань охорони праці, в тому числі заходів з усунення причин нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, визначених у актах розслідування; д) використанням фонду охорони праці підприємством по його призначенню, е) наявністю і станом наочних засобів пропаганди та інформації з питань охорони праці на підприємстві. Уповноважені з питань охорони праці мають право: безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, додержання працівниками нормативних актів про охорону праці на об'єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колективом якого вони обрані; вносити в спеціально для цього заведену книгу обов'язкові для розгляду власником (керівником підрозділу, підприємства) пропозицій щодо усунення виявлених порушень нормативних актів про охорону праці, здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій; вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника виробничого підрозділу підприємства припинення роботи на робочому місці у разі створення загрози життю або здоров'ю працюючих; вносити пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які порушили нормативні акти про охорону праці; брати участь у перевірках стану безпеки і умов праці, проведенні посадовими особами органів державного нагляду і громадського контролю за охороною праці, міністерства, відомства, об'єднання, підприємства, місцевих органів державної виконавчої влади; бути обраними до складу комісії з питань охорони праці підприємства; бути представником трудових колективів з питань охорони праці в районних (міських), міжрайонних (окружних) та товариських судах. Професійні спілки здійснюють контроль за додержанням власниками законодавчих та інших актів про охорону праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для працівників та забезпечення їх засобами колективного та індивідуального захисту. Профспілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зобов'язань колективних договорів, вносити власникам; державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь. Своєчасний контроль - це запобігання можливих аварій і нещасних випадків. Так в 1997 році Госнадзороохрантруда України проведено 119,5 тис. обстежень підприємств, під час яких було виявлено та усунуто 8,5 млн. порушень нормативних актів з ОП. За невиконання вимог нормативних актів з ОП оштрафовано більше 30 тис. керівників та посадових осіб на суму 1 млн. 121 тис. гривень. Лекція 5 ^ Колдоговору І ЗАХОДИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ.
З а к о н о д а т е л ь с т в о У к р а ї н и про т р у д тобто Вимогою Закону України «Про охорону праці» та «Колективних договорах і угодах» передбачено здійснення комплексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці, визначення зобов'язань сторін, а також реалізація громадянами прав і соціальних гарантій на охорону праці забезпечується в першу чергу за допомогою колективного договору (угоди). Колективний договір є найбільш важливим документом у системі нормативного регулювання взаємовідносин між власником і працівником з першочергових соціальних питань, у тому числі і питань охорони праці. Укладенню колективного договору повинні передувати колективні переговори, які розпочинаються за три місяці до закінчення терміну дії попереднього договору. Зобов'язання, які пропонується включити в колективний договір за результатами переговорів, повинні бути всебічно обгрунтованими і реальними. Визначаючи загальні принципи формування зобов'язань з охорони праці, слід зазначити, що вони не повинні суперечити законам та іншим нормативним актам України. Гарантії, пільги і компенсації, встановлені трудящими чинним законодавством, повинні вважатися мінімальними, обов'язковими для виконання за будь-яких обставин. Наприклад, відповідно до статей 6, 9, 11, 12 Закону України «Про охорону праці» може бути передбачено: надання працівникам додаткової відпустки за незадовільні умови праці, додаткового комплекту спецодягу, обладнання додаткових санітарно-побутових приміщень (саун, душових кабін, ванн і т.д.) в тих виробництвах, де нормативами це не передбачено, встановлення, залежно від конкретних умов праці додатково оплачуваних перерв санітарно-оздоровчого призначення або скороченої тривалості робочого часу і т.д. У колективних договорах вказуються переліки професій і посад працівників, яким відповідно до нормативів надається право на скорочений робочий день, додаткова відпустка у зв'язку з важкими і шкідливими умовами праці, видається спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Обов'язковою слід вважати доповнення до колективного договору з тих питань, які визначені трудовим колективом самостійно і є доповненням до вимог чинного законодавства. Колективний договір повинен обов'язково містити заходи щодо захисту прав та соціальних інтересів осіб, які постраждали на виробництві від нещасних випадків (профзахворювання), а також утриманців і сімей загиблих. Йдеться про відшкодування завданої ним шкоди, виплати одноразової допомоги, компенсації витрат на придбання ліків, на проходження додаткової оплачуваної лікування, про надання потерпілим легшої роботи зі збереженням заробітку, організації навчання, перекваліфікації та працевлаштування інвалідів праці, надання цим інвалідам допомоги при вирішенні соціально- побутових питань. Законом забезпечується особливий захист інтересів тих працівників, які були важко травмовані і стали інвалідами, а також інтересів утриманців та членів сімей загиблих. Для них встановлюють мінімальний розмір одноразової допомоги, який становить: У разі смерті потерпілого - не менше п'ятирічного заробітку на його сім'ю, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка повинна народитися після його смерті. У разі стійкої втрати працездатності - не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності. Законом передбачена можливість зменшення розміру одноразової допомоги лише в тих випадках, коли виробнича травма сталася внаслідок невиконання потерпілим правил і нормативних актів про охорону праці, тобто повної або часткової його вини. Щоб не допускати необгрунтованих звинувачень потерпілого в нещасному випадку і порушення його прав на одноразову допомогу, слід дотримуватися передбачені законом вимоги про те, що: за умови самої грубої помилки вини потерпілого розмір одноразової допомоги не може бути зменшений більш ніж на половину тієї суми, яка належить працівникові при відсутності порушень або вимог охорони праці. Розміри одноразової допомоги трудовий колектив може встановлювати виходячи з економічних можливостей підприємства, але не нижче передбачених Законом, визначати порядок його зменшення (в межах 50%, використовуючи аналіз причин виробничого травматизму за тривалий період, результати перевірок стану охорони праці та трудової дисципліни у виробничих підрозділах. Зобов'язання колективного договору в певній мірі повинні відповідати принципам економічного стимулювання і матеріальної відповідальності за стан охорони праці. Це означає, що виробництво має бути готове відшкодувати збиток від не забезпечення нормативних умов праці, від аварій та нещасних випадків (профзахворювань). Конкретні ж посадові особи і працівники, з вини яких це сталося, повинні знати, що колективним договором і відповідно до чинного законодавства вони зобов'язані відшкодувати підприємству певну частину завданих збитків. З іншого боку, економічний механізм управління охороною праці повинен передбачати систему заохочень для тих працівників, які сумлінно виконують законодавчі акти з цих питань, не допускають порушень вимог особистої та громадської безпеки, беруть активну участь і виявляють ініціативу у відповідності із заходами по підвищенню рівня охорони праці на підприємстві. І саме колективний договір, як свідчить стаття 23 Закону «Про охорону праці», має встановлювати будь-які види заохочень за сумлінне ставлення до вирішення завдань охорони праці. Зобов'язання трудового договору є двосторонніми, тому цей документ повинен містити не тільки вимоги до власника, але й зобов'язання працівників щодо безумовного виконання кожним норм, правил, стандартів та інструкцій з охорони праці, дотримання встановлених вимог поводження з машинами, обов'язковому використанню засобів колективного та індивідуального захисту . Будь-який працівник підприємства зобов'язаний виконувати вимоги колективного договору з тих питань охорони праці, які його стосуються. Законом «Про охорону праці» передбачено, що за допомогою колективного договору необхідно вирішувати й низку важливих питань соціального характеру, а саме: встановлювати розмір вихідної допомоги (але не менше тримісячного заробітку) працівникові, який змушений розірвати трудовий договір через невиконання власником вимог законодавства та зобов'язань колективного договору з охорони праці; визначати умови здійснення грошової компенсації на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому продуктів, якщо робота трудящих має роз'їзний характер, встановлювати строк звільнення від основної роботи уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці для можливості виконання ним своїх громадських обов'язків та проходження навчання з охорони праці. В залежності від характеру виробництва, складу трудового колективу, специфіки галузі в колективному договорі визначаються зобов'язання з організації безпечних і нешкідливих умов праці інвалідів, неповнолітніх, пенсіонерів, осіб, які тимчасово залучають до виконання громадських робіт за договорами з центрами зайнятості населення. Враховуючи, що нагальною проблемою суспільства є поліпшення становища жінок, необхідно приділяти особливу увагу зобов'язаннями щодо поліпшення умов їх праці, санітарно-побутового та медичного обслуговування, вивільнення з важких, шкідливих і нічних змін. Важливо, щоб ці заходи мали економічне забезпечення, щоб скорочення жінок на важких, шкідливих, нічних роботах проводилося не примусово, адміністративними заходами, а з урахуванням інтересів трудівниць, шляхом їх матеріальної зацікавленості, впровадження додаткових пільг за рахунок підприємства. У трудових договорах забороняється включати умови, які погіршують порівняно з чинним законодавством, колективним договором становище працівників. Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджується міністерством охорони здоров'я України по нагляду за охороною праці. Праця вагітних жінок, і жінок, які мають неповнолітніх дітей, регулюється чинним законодавством. Для підліток: надання подовжених відпусток тривалістю в один календарний місяць (причому, завжди в літній час або, за бажанням підростом), в будь який інший час року, заборона залучення підліток до роботи в нічний час, до обслуговування об'єктів підвищеної небезпеки, скорочення тривалості робочого часу : для підростом від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, 14 - 15 років - 24 години на тиждень, заборона залучення до надурочних робіт, встановлення знижених норм перенесення і переміщення важких для дівчат - не більше 10 кг, юнаків - 16 кг, обов'язкові медичні огляди до прийому на роботу і періодичні після кожного року роботи, заборона використання праці підліток на важких роботах, на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Кілька слів про трудові спори. На кожному підприємстві, де кількість працівників складає 50 і більше осіб, створюються комісії з питань охорони праці. Комісія з питань охорони праці може створюватися у відповідності з Законом України «Про охорону праці» (ст.20) незалежно від форм власності та видів господарської діяльності. Комісія є постійним консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника або уповноваженого ним органу. Вона створюється з метою залучення представників власника та трудового колективу до співробітництва в галузі управління, охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій області. Рішення про доцільність створення комісії приймається на загальних зборах трудового колективу. Загальні збори затверджують Положення про комісію з питань охорони праці підприємства. Комісії формуються на основі рівного представництв від власника та трудового колективу. До складу комісії від власника включаються спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої юридичної та інших служб підприємства. Від трудового колективу рекомендується вводити представників від основних професій, уповноважених від трудового колективу з питань охорони праці, представників профспілок. Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами, а також Положенням з питань охорони праці підприємства. Основними завданнями комісії є: захист законних прав та інтересів працівників у галузі охорони праці; підготовка на підставі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій власнику з профілактики виробничого травматизму та профзахворювань; вироблення пропозицій щодо включення в трудовий договір окремих питань з охорони праці та використання коштів фонду охорони праці. Рішення комісії оформляються протоколами і мають рекомендаційний характер, впроваджуються в життя наказом власника. Лекція 6 ^ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ЗА шкоди, заподіяної працівникові НА ВИРОБНИЦТВІ
6.1. ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АДМІНІСТРАЦІЇ ЗА СТАН ОХОРОНИ ПРАЦІ Основи законодавства про працю України (стаття 53) зобов'язують адміністрацію підприємств, організацій, установ створювати безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, дотримуватись законодавства про працю, правила техніки безпеки та виробничої санітарії. Безпосереднє проведення роботи і відповідальність за стан охорони праці в рибній промисловості покладені на керівників главків, виробничих управлінь, об'єднань і підприємств. Організація роботи з техніки безпеки на підприємствах Держкомрибгоспу України здійснюється відповідно до Положення про права, обов'язки та відповідальність керівників організацій і підприємств, затвердженим по узгодженню з ЦК профспілки працівників харчової промисловості наказом Держкомрибгоспу України. У Положенні передбачені обов'язки керівників підприємств і організацій, підрозділів і служб щодо забезпечення здорових і безпечних умов праці, за виконання яких вони несуть повну відповідальність. Ці обов'язки включають забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці робітникам і службовцям, контроль за дотриманням законів про режим праці та часу відпочинку; розробку інструкцій з техніки безпеки; контроль за проведенням попереднього навчання та інструктажу з техніки безпеки на робочому місці; контроль за дотриманням підлеглими правил, інструкцій, наказів і вказівок з техніки безпеки і виробничої санітарії, правил внутрішнього трудового розпорядку, розробка планів і комплексних номенклатурних заходів з охорони праці та забезпечення їх своєчасного виконання; впровадження сучасних засобів техніки безпеки, безпечної технології та виробничої естетики. Відповідно до Положення про організацію роботи з техніки безпеки і виробничої санітарії відповідальність покладено на керівника підприємства і його заступника - головного інженера. Вони зобов'язані чітко розмежувати обов'язки з охорони праці всіх керівників ділянок і робіт, а також виробничих служб і знайомити з ними всіх керівників робіт, що надходять на підприємство. Керівництво роботою по створенню нормальних умов праці та контроль за здійсненням всіх заходів по техніці безпеки на підприємстві покладається на головного інженера, якому надається служба техніки безпеки. Чисельність працівників служби техніки безпеки на підприємствах встановлюється з урахуванням кількості працюючих. Положенням передбачено, що при чисельності працюючих до 200 чоловік виконання обов'язків по службі техніки безпеки покладається на одного з інженерно-технічних працівників або на керівника підприємства. На посаду працівників служби техніки безпеки і виробничої санітарії повинні призначатися тільки особи з вищою або середньою технічною освітою, мають виробничий стаж роботи. Служба по техніці безпеки підприємства зобов'язана: 1) здійснювати контроль за дотриманням керівниками цехів, змін, відділів та інших виробничих ділянок чинного законодавства, наказів вищестоящих організацій, правил, норм та інструкцій з техніки безпеки та виробничої санітарії; 2) готувати проекти наказів керівника підприємства з питань техніки безпеки та виробничої санітарії; 3) розробляти плани заходів щодо створення безпечних умов праці в цехах, дільницях і здійснювати контроль за їх виконанням; 4) брати участь у розробці і впровадженні у виробництво більш досконалих конструкцій огороджувальних та оберігають пристроїв; 5) брати участь у розгляді проектів будівництва, реконструкції та капітального ремонту цехів, дільниць, установок, апаратів, а також повинна бути введена в комісію з приймання в експлуатацію новозбудованих або реконструйованих об'єктів; 6) здійснювати вступний інструктаж і організовувати спільно з працівниками відділу кадрів навчання інженерно-технічних працівників безпечним методам праці; брати участь у розслідуванні нещасних випадків та розробляти заходи щодо попередження травматизму; вести облік і аналіз виробничого травматизму і освоювати кошти, асигновані на заходи з охорони праці . Інженерам з техніки безпеки надано право: вимагати в установленому порядку припинення робіт на ділянках, устаткуванні, явно небезпечних для життя і здоров'я працюючих, а також при застосуванні неправильних або небезпечних прийомів роботи; вносити пропозиції про притягнення до відповідальності порушників законів, правил і норм охорони праці ; давати приписи керівникам ділянок, цехів і відділів про усунення наявних недоліків і порушень правил техніки безпеки та виробничої санітарії. На начальників цехів, дільниць, начальників майстерень, а також майстрів покладається: контроль за виконанням чинних правил, норм та інструкцій з охорони праці; забезпечення безпечного стану та належного утримання що знаходяться в їхньому віданні устаткування, пристроїв, санітарно-побутових приміщень, робочих місць, контроль за наявністю надійних огороджень, захисних пристроїв, спецодягу, спецвзуття та інших захисних засобів, за застосуванням захисних засобів і забезпеченням їх правильного зберігання, сушіння та дезінфекції, а також за забезпеченням зберігання та використання різних отруйних і огневзривоопасних хімічних речовин; розробка інструкцій по техніці безпеки по всім видам цехових робіт та забезпечення ними робочих місць; проведення інструктажу та навчання робітників безпечним методам ведення робіт. На головного механіка (енергетика) підприємства, цеху покладаються такі обов'язки: забезпечення безпечної експлуатації силових установок, технологічного і верстатного обладнання, парових водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском і вакуумом, комунікації газу, пари та гарячої води, вентиляційного господарства, зварювальної апаратури і установок, вантажопідіймальних машин, механізмів, підйомно-транспортного устаткування, електроустаткування і пристроїв у суворій відповідності з інструкціями і правилами техніки безпеки і виробничої санітарії; здійснення контролю за допуском осіб, що обслуговують устаткування з підвищеною небезпекою, а також розробка інструкцій з техніки безпеки для підлеглого персоналу , його інструктаж і періодична перевірка знань з безпечного обслуговування устаткування; участь у розслідуванні і виявленні причин виробничого травматизму при експлуатації обладнання, машин, механізмів і прийняття відповідних заходів щодо попередження нещасних випадків. Чинним законодавством встановлено різні види відповідальності-дисциплінарна, матеріальна, адміністративна та кримінальна посадових осіб, які допускають порушення правил і норм з охорони праці. Посадові особи, винні в порушенні законодавства, норм та правил з охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, за невиконання зобов'язань за колективними договорами і угодами з охорони праці або рішень профспілкових органів, відповідно до ст. 105 Основ несуть за це відповідальність. В залежності від ступеня вини вони можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності. Дисциплінарна відповідальність передбачена типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку та Статутом про дисципліну працівників флоту рибної промисловості України (для працівників підприємств і організацій на які Статут поширюється). Дисциплінарні стягнення накладаються адміністрацією після вчинення проступку і можуть бути наступними: зауваження, догана, сувора догана, переведення на нижчеоплачувану роботу терміном до 3 місяців або зміщення на нижчу посаду на той же термін, попередження про неповну службову відповідність. Передбачається також переведення на судно нижчою групи з оплати праці або берегову роботу терміном до 1 року, позбавлення звання осіб командного складу з вилученням диплома на термін від 6 місяців до 3 років, з наданням роботи. Капітан судна має право за порушення дисципліни праці списати із судна будь-якого члена екіпажу з одночасним направленням вищестоящому керівнику подання про накладення дисциплінарного стягнення на цього працівника аж до звільнення з підприємства. Адміністративної є відповідальність винних посадових осіб перед органами державного нагляду, що передбачає накладення штрафу технічними і правовими інспекторами праці, головними санітарними лікарями, пожежними інспекторами. До адміністративної відповідальності притягуються ті посадові особи, які своїми безпосередніми діями або бездіяльністю порушили правила. Накладені на винних штрафи стягуються в безспірному порядку з їх заробітної плати .. Скарги на неправильне накладення штрафу розглядають народні суди за місцем проживання в 10-денний термін з дня вручення постанови про штраф. Матеріальна відповідальність посадових осіб (ст. 67 Основ) передбачає відшкодування збитків, заподіяних підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, а матеріальна відповідальність підприємств - відшкодування шкоди, заподіяної робітникам або службовцям ушкодженням їх здоров'я. Обов'язок з відшкодування шкоди покладається судом на посадову особу в тому випадку, якщо звільнення або переведення здійснені з явним порушенням закону і якщо адміністрація затримала виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відшкодування робітникові або службовцеві збитку від каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ним своїх трудових обов'язків, провадиться за рішенням адміністрації підприємства. При незгоді зацікавленої особи з рішенням адміністрації суперечка розглядає комітет профспілки, а при незгоді адміністрації чи зацікавленої особи з рішенням комітету профспілки - народний суд. Кримінальна відповідальність передбачена кримінальним кодексом Цей вид відповідальності застосовується в тих випадках, коли порушення законодавства з охорони праці містить ознаки злочинної дії (умислу або недбалості). Характер і тяжкість відповідальності визначаються залежно від конкретних обставин порушення. Незнання особами адміністративно-технічного персоналу законодавства про працю, норм і правил з техніки безпеки і виробничої санітарії в межах кола їх посадових обов'язків і виконуваної роботи не знімає з них відповідальності за порушення. Так, Кримінальний кодекс України передбачає за порушення посадовою особою правил охорони праці позбавлення волі за ст. 140. (Різні терміни 2-3роки; повторно до7лет) ^ 6.2. ПРАВИЛА ВІДШКОДУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ, шкоди, заподіяної робітникам НА ВИРОБНИЦТВІ Підприємства несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків і сталося з вини організації, як на території цієї організації, так і за її межами, Організація звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що він заподіяно не з її вини. Доказом вини організації можуть служити: акт про нещасний випадок на виробництві; вирок, рішення суду, постанова прокурора, органу дізнання чи попереднього слідства; висновок технічного інспектора праці або інших посадових осіб (органів), які здійснюють контроль і нагляд за станом охорони праці та дотриманням законодавства про працю, про причини пошкодження здоров'я; медичний висновок про професійне захворювання; рішення про накладення адміністративного або дисциплінарного стягнення на винних осіб; постанову профспілкового комітету про відшкодування організацією бюджету державного соціального страхування витрат на виплату робітникові або службовцеві допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом; інші документи, а також показання свідків. Відшкодування шкоди полягає у виплаті потерпілому грошових сум у розмірі заробітку (або відповідної його частини), якого він втратив внаслідок втрати працездатності або зниження її, за вирахуванням пенсії по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, а також у компенсації додаткових витрат, викликаних ушкодженням здоров'я. Потерпілому, тимчасово переведеному з його згоди в зв'язку з трудовим каліцтвом на легшу нижчеоплачувану роботу, виплачується різниця між колишнім і новим заробітком до відновлення працездатності або встановлення тривалої і постійної втрати працездатності. Висновок про необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, його тривалості (в межах, до одного року) і характері рекомендованої роботи видається лікарсько-консультаційною комісією. При ненаданні адміністрацією у зазначений період відповідної роботи потерпілий має право на відшкодування збитків у розмірі середньомісячного заробітку, який він отримував до настання трудового каліцтва. Організація за згодою потерпілого зобов'язана забезпечити навчання його нової професії в відповідність до укладанням лікарсько-трудової експертної комісії (ЛТЕК), якщо він внаслідок трудового каліцтва не може виконувати колишню роботу. За час навчання потерпілого нової професії (але не більше ніж за 3 місяці) йому виплачується середньомісячний заробіток за попередньою роботою за вирахуванням одержуваної пенсії по інвалідності, заробітку або стипендії в період навчання. У цей період виплата сум на відшкодування збитків не проводиться. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого або мали до дня його смерті право на одержання від нього утримання, дитина померлого, яка народилася після його смерті, а також один з батьків, чоловік або інший член сім'ї, якщо він не працює і зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого, які не досягли 8 років. Ступінь втрати працездатності потерпілим визначається МСЕК у відсотках, які встановлюються в залежності від втрати професійної працездатності внаслідок даного трудового каліцтва. Розмір відшкодування збитку, пов'язаного з втратою потерпілим колишнього заробітку або зменшенням його у зв'язку з трудовим каліцтвом, визначається, у відсотках до цього заробітку, відповідних ступеня втрати ним професійної працездатності. Якщо у зв'язку з трудовим каліцтвом потерпілому призначена пенсія по інвалідності, то розмір відшкодування збитків знижується на суму цієї пенсії. Особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі смерті годувальника (пункт 5), шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку померлого за вирахуванням частки, яка припадає на нього самого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування збитку. При визначенні розміру відшкодування шкоди зазначеним особам зараховується пенсія, призначена у зв'язку з втратою годувальника. Якщо трудове каліцтво настало не тільки з вини організації, але й внаслідок грубої необережності потерпілого, розмір відшкодування шкоди повинен бути зменшений залежно від ступеня вини потерпілого. Середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування шкоди береться за 12 календарних місяців, що передували трудовому каліцтву або настанню втрати працездатності у зв'язку з даним трудовим каліцтвом (за вибором потерпілого). У разі професійного захворювання за бажанням потерпілого для обчислення розміру відшкодування шкоди може прийматися середньомісячний заробіток за 12 календарних місяців перед припиненням роботи, що спричинила це захворювання. При визначенні середньомісячного заробітку місяці, протягом яких працівник фактично не працював або пропрацював неповну кількість робочих днів внаслідок хвороби, звільнення і в інших випадках звільнення від роботи, передбачених чинним законодавством, за бажанням потерпілого виключаються з підрахунку і замінюються іншими, безпосередньо попередніми місяцями. Місяці, протягом яких працівник фактично не працював або пропрацював неповну кількість робочих днів з інших причин, не виключаються з підрахунку і не замінюються іншими місяцями. Якщо на час звернення за відшкодуванням шкоди не збереглися документи про фактичне заробіток потерпілого до отримання трудового каліцтва, то розмір відшкодування збитків обчислюється виходячи з діючої на момент звернення тарифної ставки (окладу) за роботу, яку виконував потерпілий. У заробіток для обчислення відшкодування збитку враховуються всі види заробітної плати, на які, за діючими правилами нараховуються внески на соціальне страхування, включаючи винагороду за загальні результати роботи організації за підсумками за рік, що виплачується з фонду матеріального заохочення, відсоткові надбавки і щорічна винагорода за вислугу років , доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, за розширення зон обслуговування або збільшення обсягу роботи, що виконуються протягом встановленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни) У зазначеному заробіток не враховуються: заробітна плата за роботу в надурочний час і за сумісництвом, різного роду виплати одноразового характеру, доплати за роботу, що не входить в обов'язки робітника або службовця по основній роботі. Лідам, що отримали трудове каліцтво в період проходження виробничого навчання (практики), розмір відшкодування збитків обчислюється виходячи, із ставки (окладу) за тією професією (спеціальністю), якій навчався потерпілий (але не нижче II розряду). Особам, які мали заробіток у період навчання (практики), розмір відшкодування збитків обчислюється за їх бажанням виходячи з середньомісячного заробітку за цей період. За бажанням потерпілого розмір відшкодування шкоди може бути обчислений виходячи з середньомісячного, заробітку по роботі, що передувала виробничому навчанню (практиці). Виплата сум у відшкодування збитку робітникам і службовцям виробляється організацією, відповідальною за заподіяний збиток. Суми у відшкодування збитку виплачуються: а) потерпілим робітникам і службовцям - з того дня, коли вони внаслідок трудового каліцтва втратили колишнього заробітку; б) особам, які мають право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня його смерті, але не раніше терміну, необхідного для набуття права на отримання сум на відшкодування збитку. При поданні заяви про відшкодування шкоди після закінчення трьох років після втрати попереднього заробітку у зв'язку з трудовим каліцтвом або після смерті годувальника відшкодування збитків виробляється з дня звернення. Відшкодування шкоди потерпілим у частині втраченого заробітку здійснюється протягом строку, на який МСЕК встановлена ​​втрата працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом. Особам, які мають право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, від