Соціально-психологічна служба

Рекомендації психолога

7 порад  учню:

Порада перша і найтяжча.

Ніколи не намагайтеся отримати все і відразу. Пам'ятайте,  що успіх – це насамперед праця. Не вірте красивим фільмам, де щоб досягти успіху досить бути вродливим чи багатим.

Порада друга – про любов.

Обов’язково зміни своє відношення до людей, які тебе оточують. Хочеш, щоб тебе любили люди – полюби їх сам. Подумай, чи подобаються особисто тобі егоїстичні, нетерпимі до чужих думок люди? То чому, якщо ти сааме такий, повинні любити тебе?

 Порада третя – особлива.

Потрібно на деякий час забути, що ти особливий, не такий як всі. Запам'ятай, що про це знає лише твоя мама і ти сам.

Порада четверта – про найдорожче.

Полюби себе насамперед сам. Це не значить, що ти повинен любуватися собою в дзеркало. Просто стався з повагою до свого тіла, не отруюй його алкоголем та іншими ядами.

Порада п'ята – пріоритетна.

Не розпорошуй свої сили відразу у всіх напрямках. Вибери  кілька важливих для тебе справ і наполегливо  вдосконалюйся саме в них. Хоча спробувати себе в нових справах ніколи не завадить. Хтозна, можливо, саме там чекає на тебе успіх,  сидить собі і жде, коли ж ти його віднайдеш.

Порада шоста – навчайся!

Навчайся все своє життя. Ніхто не заперечує, що ти і так  багато знаєш та умієш.

 Порада сьома і остання (по списку, а не по значенню!)

Отже, ти хочеш досягти успіху? То чого ж тоді чекаєш і витрачаєш свій дорогоцінний час? Давай, не сиди, пора уже щось   зробити своїми руками.

Як стати лідером

 10 якостей лідера:

  1. Віра в себе.Лідери завжди себе почувають впевнено. Можуть вирішити абсолютно будь-які завдання, які виникли перед ними. У лідера завжди є віра в те, що він робить. З цим не повинно виникнути проблем. Віра завжди повинна бути.
  2. Комунікабельність.Це головна риса для лідера. Без цього ніяк не вийде. Необхідно вміти чітко налагоджувати контакти. Потрібно підлаштовуватися під кожного члена команди. Це допоможе в подальших переговорах.
  3. Потрібно постійно навчатися.Зараз світ змінюється дуже швидко. Все швидше і швидше. Саме тому потрібно періодично поповнювати власні знання. Дізнаватися нові деталі свого бізнесу. Це підвищить конкурентоспроможність. Це приверне нових клієнтів.
  4. Цілеспрямованість.По цій якості лідера можна дізнатися. Він упевнений в тому, що він хоче зробити. І знає, що для цього необхідно зробити. Немає сенсу вести людей туди, куди сам не знаєш.
  5. Відповідальність.Це дуже важлива якість лідера. Тут не виникне питання – хто винен. Всі провали і невдачі доведеться покласти на власні плечі. А коли прийде успіх, то його необхідно поділити на всіх.
  6. Самодисципліна.Звичайні люди завжди дозволяють собі слабкості. Але лідеру це неприпустимо. Він повинен бути постійно насторожі і бути готовим до прийняття рішень.
  7. Потрібно вміти слухати людей.Це головні якості сильної людини. Саме звідти починається витік лідерства. Потрібно не тільки добре вміти розмовляти, але і переконувати опонентів на простій і доступній мові. Потрібно вміти переконувати абсолютно будь-яку людину.
  8. Потрібно створювати команду.Без групи людей не може бути ніякого лідерства. Саме тому, що спілкування для людей є головною якістю. Це ключ. Дуже важливо знайти людей. І переконати їх у тому, що потрібно йти саме за лідером.
  9. Упертість.Лідер не має права здаватися. Він постійно активний. Він постійно шукає відповіді на свої питання. І не зупиняється до тих пір, поки їх не відшукає.
  10. Амбіції.Головна людина в команді має високі цілі і стабільні результати. При цьому він залишається реалістом. І не мріє, не малює в своїй голові нездійсненні надії.

Поради психолога батькам

«Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи караєте її. Ви виховуєте її кожну мить Вашого життя, навіть тоді, коли Вас немає вдома».

А.С. Макаренко

Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а лише за те, що вона Ваша рідна дитина.

Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтесь її справами і проблемами.

Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.

Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом із нею.

Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна пишатися Вами.

Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.

Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає  і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя.

Ви — перший друг і порадник дитини.

Якщо:

  • Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
  • Дитину висміюють, вона стає замкнутою;
  • Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
  • Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
  • Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
  • Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
  • Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
  • Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
  • Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
  • Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Рекомендації соціального педагога

Поради учням

 РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо тактики поведінки при вирішенні конфлікту

1. Виявляйте увагу до співрозмовника.
2. Виявляйте доброзичливість, товариськість.
3. Намагайтеся бути розкутим.
4. Будьте терпимими до слабостей інших, співчувайте їм.
5. Постійно підтримуйте зворотний зв’язок.
6. Можна уповільнити режим бесіди, якщо співрозмовник хвилюється.
7. Стежте за співрозмовником і встановіть із ним контакт.
8. Намагайтеся дивитися партнерові просто в очі.
9. Спробуйте подумки стати на його місце і зрозуміти його.
10. Спробуйте відчути: «А як би мені було?».

 

 РЕКОМЕНДАЦІЇ
для покращення взаємин в учнівському колективі

ПАМ’ЯТКА УЧНЕВІ

1. Щиро і доброзичливо стався до всіх одногрупників. Умій поважати їх, бачити позитивні сторони людей, будь привітним і щедрим на схвалення.

2. Виявляйте щиру, безкорисливу зацікавленість до всіх одногрупників.

3. Будь відвертим у стосунках. Якщо тобі щось не подобається, знайди в собі сили та сміливість відкрито заявити про це.

4. Не нав’язуй своєї думки товаришам. Дай їм самим дійти потрібного висновку.

5. Доводячи щось іншим, ясно, точно й аргументовано викладай свої думки. Але якщо ти помилився, відкрито визнай це перед одногрупниками.

6. Зміцнюй у товаришів віру в себе. Тоді у них виникне бажання самовдосконалюватися, що піде на користь і їм, і групі.

7. Не висміюй своїх товаришів.

8. Завжди виконуй обіцянки.

9. Не чекай, коли тебе покличуть н допомогу, намагайся прийти сам.

10. Допомагай і захищай тих, хто слабший за тебе.

11. Не вважай себе всезнайкою і не вихваляйся вміннями перед іншими. Це призведе лише до неприйняття і відчуження.

12. Перш ніж когось засуджувати, спробуй виявити причини негативного вчинку, поведінки. Критикувати і засуджувати вміє кожен, а зрозуміти людину і допомогти їй виправити свою помилку – дано не багатьом.

13. Перед тим, як висунути вимоги іншим, висунь їх собі.

14. Шануй думку товаришів. Якщо виникає суперечка, намагайся уникати категоричності і висловлювань на кшталт: «Це все дурниці!». Так ти викличеш лише роздратування і бажання зробити навпаки.

15. Роби внесок у спільну справу. Тільки спільними зусиллями можна досягти мети.

16. Виявляй ініціативу, бери активну участь у колективних справах.

17. Спробуй завоювати собі авторитет серед одногрупників сьогоднішніми справами, а не колишніми заслугами.

Поради батькам

10 заповідей для батьків

  1. Не чекай, що твоє дитя буде таким, як ти або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.
  2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той – третьому, і це необоротний закон вдячності.
  3. Не зганяй на дитяті свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
  4. Не стався до його проблем звисока. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому воно важке не менше, ніж тобі, а може бути і більше, оскільки у нього немає досвіду.
  5. Не принижуй!
  6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
  7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш – але не робиш. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
  8. Дитина – це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не лише плід плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в нім творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких зростатиме не “наш”, “свій” малюк, але душа, дана на зберігання.
  9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині те, чого не хотів би, щоб робили твоїй.
  10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, неуспішною, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.

Батькам дитини-підлітка

Вам важко з підлітком? Повірте, підлітку важче, ніж вам.

Ви помічаєте, що він погано навчається, має незадовільну поведінку, грубить, стає замкнутим, не може порозумітись із друзями, втрачає довіру до вас, стає нервовим, у нього погіршується стан здоров’я, отже ваша дитина вступила в підлітковий вік. Тому вам потрібно:

  • Любити дитину не за те, що вона розумна чи красива, а за те, що вона ваша рідна.
  • Зрозуміти, що конфлікти з ровесниками, бунт проти батьків, незадоволення всім і собою у тому числі, дитині не уникнути. Тому ваше завдання допомогти.
  • Пам’ятати, що підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
  • Не слід залишати дитину без нагляду, тому що в цей час внутрішній світ дитини дуже нестабільний
  • Не допускати недоліків та суперечностей в поведінці близьких і старших – вони сприймаються підлітком гостро і хворобливо.
  • Не забувати – у батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а недиктаторів.

Випадки, коли батьки повинні втрутитись:

  • Погіршення успішності дитини.
  • Різка зміна в поведінці – дитина гірше спить, не слідкує за собою, стає дратівливою або з неповагою відноситься до вас.
  • У сина або доньки з’являється апатія, якої раніше ви не спостерігали. Дитина замикається в собі. Якщо вона перестала розповідати про свої справи, значить, боїться поділитися з вами. Поговоріть з батьками її друзів – можливо вони підкажуть, у чому справа.
  • Дитина приходить додому, коли їй захочеться, та ігнорує ваші зауваження.
  • У дитини з’являються нові друзі, які не відрізняються хорошою поведінкою і про яких вона вам нічого не розповідає. Можливо, це група підлітків, де діють свої закони та порядки. Якщо вони із відомого вам навчального закладу, негайно зверніться до педагогів. Разом ви знайдете спосіб “відібрати” у них свою дитину та повернути до нормального життя.
  • Дитина бере без дозволу гроші або просить їх, не пояснюючи, навіщо вони їй потрібні.

Ви помітили тривожні симптоми в стані здоров’я дитини, характерні для тих, хто приймає наркотики – червоні очі, часті кровотечі з носа, погана координація рухів, часті зміни настрою, безпричинний сміх або плач. Зверніться з дитиною до психолога або лікаря. Діти, інколи, швидше довіряться сторонній людині, аніж батькам.

 ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

Кожній матері й кожному батькові хочеть­ся, щоб їхня дитина була слухняною, фізично розвиненою, розумною і талановитою. Більшість батьків час від часу опановують сумніви, чи правильно вони поводяться з ди­тиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі мають труднощі у вихованні, інколи не впевнені, чи правильно впливають на своїх синів і до­ньок. Однією з проблем, яка найбільше непокоїть батьків, є відповідь на запитання: «Що треба зробити, аби дитина поводилася добре?». Насам­перед подавати дітям приклад хорошої поведінки. Поведінка батьків повинна стати прикладом для наслідування. Дорослим слід змінювати оточен­ня, а не дитину.

Ось декілька порад, які можуть бути корисними батькам невпевненої дитини:

  1. Установлюйте стільки обмежень, скільки дитина здатна виконати. Як надмірна вимогли­вість, так і надмірне потурання роблять її не­впевненою у собі. Почуття провини, надмірна тривожність, невпевненість заважають їй виявляти самостійність та ініціативу.
  2. Небійтеся перехвалити дитину. Нехай вона вважатиме себе кращою, ніж є. Тоді вона й діятиме відповідно до «завищеної самооцінки», тобто кра­ще, а не гірше. Крім того, прагнення вдосконалю­вавсь у неї не зникне, хоча б тому, що еталоном умінь для юнацького віку є не діти, а дорослі.
  3. Не ставте за приклад інших дітей. Перше, що вона візьме до уваги з такого порівняння, — це те, що ви любите їх, а не її. А якщо виникають ревнощі, то навчитися будь-чого неможливо.
  4. Не поспішайте приписувати дитині такі риси, як упертість, егоїзм, лінощі. По-перше, ваші слова програмуватимуть свідомість дитини. По-друге, те, що вам здається примхами або впертістю, може виявитись лише своєрідністю юного мислення.

Дуже часто конфлікти з дитиною виника­ють тоді, коли вона не чує батьківських прохань чи вказівок. Це може бути спричинене пробле­мою стосунків у родині, Наприклад, коли спілку­вання зводиться до вимог і вказівок, тоді дитина протестує проти цього і виявляє впертість. Чи, навпаки, коли батьки потурають дитині, не привчають її до того, що в неї є якісь обов’язки.

Водночас важлива і форма, в якій вони про­сять підлітка щось зробити. При цьому варто враховувати таке:

  1. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, за­мість того, чого не бажаєте.Наприклад: «Я хочу, щоб ти добре вчилась», а не: «Я не хочу, щоб ти отримувала двійки». «Я хочу, щоб ти була здорова», а не: «Я не хочу, щоб ти застудилась».
  2. Точно кажіть дитині, що потрібно зробити. Наприклад, замість «будь відмінником» скажіть: «Уважно слухай викладача», «Виконуй домашні завдання» тощо.
  3. Не поєднуйте декількох прохань чи вка­зівок. Наприклад, замість «приготуй вечерю» скажіть: «Почисти картоплю, помий овочі тощо».
  4. Звертайтесь до дитини спокійно. Підлітки повинні навчитися реагувати на розважливий тон голосу, а не на крик чи благання.
  5. Спілкуйтеся з дитиною, поважаючи її дум­ку. У розмові використовуйте такі слова, як будь ласка, прошу, дякую.
  6. Ваші прохання і вказівки повинні бути чіт­кими та зрозумілими.
  7. Використовуйте команди і накази тільки тоді, коли вони потрібні. Наприклад, в екстре­ній ситуації, коли хтось поранився, і необхідно терміново надати йому допомогу.
  8. Дозволяйте та допомагайте підліткам робити власний вибір у різних життєвих ситуаціях. Не­хай вони самі вирішують, наприклад, що вдягати і що їсти. Це попередить прояви образи й покори. Дитина не дорікатиме, що ви її постійно контро­люєте і вирішуєте за неї.
  9. Пояснюйте, чому просите чи вимагаєте. Пояснення краще додавати до прохання чи вка­зівок. Не варто їх давати між проханням і його виконанням, оскільки діти можуть намагатися залучити вас до дискусії, щоб не робити того, що ви просите.
  10. Не забувайте похвалити і подякувати ди­тині за те, що вона робить.
  11.  Висувайте реальні вимоги. Враховуйте вік і ситуацію дитини, в якій вона перебуває, не ви­магайте неможливого.
  12. Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням. У процесі дорослі­шання дитини покарання та заохочення стають усе менш результативними. Покарання не ма­ють ображати підлітка, а навпаки — повинні допомагати йому позбутися почуття провини. Переживши покарання, дитина може подума­ти, що вона позбулася тягаря провини і знову стала хорошою.
  13. Обов’язково вказуйте на причину, яка впливає на ваші рішення. Прагніть до компро­місу.
  14. Прислуховуйтесь до того, що говорить ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
  15. І головне — пам’ятайте, що любов є най­важливішою потребою всіх дітей і однією з осно­вних передумов позитивної поведінки.

НАСКІЛЬКИ ДОБРЕ ВИ ЗНАЄТЕ СВОЇХ ДІТЕЙ?

Анкета для батьків

1.Назвіть улюблений колір вашої дитини.

2.Назвіть улюблену страву вашої дитини.

3.Чим зазвичай ваша дитина займається у вільний час?

4.Чого ваша дитина найбільше боїться?

5.Яка мрія є у вашої дитини?

6.Які покарання ви застосовуєте стосовно дитини?

7.Чи зустрічається зараз ваша донька (син) з хлопцем (дівчиною)?

8.Який навчальний предмет дається вашій дитині найлегше?

9.З якого навчального предмета виникають труднощі?

10.На що найчастіше хворіє ваша дитина?

ПОРАДИ БАТЬКАМ, ДІТИ ЯКИХ СТОЯТЬ НА ПОРОЗІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

Юнацький вік — по-своєму прекрасний і важ­кий, тому намагайтеся бути більш уважними й чуйними у спілкуванні зі своїми дітьми.

У цей період юнаки та дівчата переживають чергову кризу розвитку, тому серйозно ставтесь до їхніх почуттів і переживань, адже вони не на­думані, а справжні.

Думка друзів для них важливіша за думку батьків, тому спробуйте бути для дітей не про­сто татом чи мамою, але ще й другом.

Це вік, коли діти особливо прискіпливі до своєї зовнішності, тому навчіться робити їм компліменти.

Незважаючи на незавершеність процесу фор­мування особистості, підлітки вже вважають себе повноправними дорослими людьми. Тому став­теся до них, як до дорослих, цікавтесь їхньою думкою, радьтеся з ними, при кожній нагоді підкреслюйте їхню значущість.

Юнаки, підлітки, не терплять авторитарно­го стилю керівництва. Будьте демократичними у своїй сім’ї.

Діти особливо інтенсивно беруть участь у су­спільному житті. Вони виконують безліч соці­альних ролей, на першому місці у них дружба і кохання, тому інтелектуальна активність зни­жується. Поставтеся до цього з розумінням.

Юнацький вік зазвичай супроводжується бурхливим почуттям закоханості, а точніше почуттям невзаємності, нерозділеного кохан­ня або навпаки, надто близькими стосунками, частими змінами об’єкта закоханості. Наслідок: переживання зради, ревнощі, образи, болісне розривання стосунків, депресії. Усі ці життєві перипетії не повинні проходити без батьківської уваги. Але не будьте надто нав’язливими, якщо зараз вам не хочуть про це розповідати, можливо, варто почекати, поки все налагодиться. Навіть якщо вам докладно не відома причина синових чи доньчиних сліз, усе одно скажіть, що ви під­тримуєте, хочете допомогти. Більшість батьків не вміють чи не хочуть розмовляти на інтимні теми зі своїми дітьми. Можливо тому, що по­чинати про це говорити з юнаками та юнками трохи запізно. Перша бесіда на таку тему мала відбутися ще в дошкільному віці, саме тоді, коли ваш малюк запитав: «А звідки беруться діти?». Звичайно, слід відповідати у зрозумілій формі, враховуючи особливості віку. А потім, з часом, плавно доповнювати й уточнювати вже підняте питання. Отож, з юними особис­тостями ви вже зможете легко говорити про сімейні цінності, подружню вірність, засоби контрацепції, венеричні захворювання, обго­ворити всі «за» і «проти» дошлюбних статевих стосунків.

Крім того, цей період характеризується ба­гатьма негативними чинниками. Найгірше, коли юна людина, не впоравшись зі своїми почуттями, неприємностями, не може знайти підтримки в оточення і накладає на себе руки. Інший, теж дуже складний випадок, — небажана вагітність ще не готової стати матір’ю дівчини, коли аборт є одним із не найкращих виходів із ситуації. По­ширеним наслідком конфлікту з батьками є втечі з дому. У поодиноких випадках — назавжди. А що чекає молодих людей на вулиці, де свої жорсткі закони, яких треба дотримуватися, щоб жити? Там усе дозволено і за все треба платити: алкоголь, наркотики, крадіжки, бійки, прости­туція. Тому ви як найближчі для дитини люди мусите бути завжди готові попередити, запобігти й допомогти!

У цьому періоді діти роблять важливий крок назустріч майбутньому. Від того, в якому напрям­ку він буде зроблений, багато в чому залежить їхня доля. Йдеться про вибір професій. Не про­сто — куди піти вчитися, а ким бути в житті: зупинитися на досягнутому чи продовжити на­вчання у виші, працювати за вузькою спеціалі­зацією чи розширити сферу діяльності. Тут ваше завдання — не нав’язувати свої думки, а про­говорити кілька варіантів і підтримати рішення, яке оберуть діти.

Щоб зменшити негативні переживання і болісний процес дорослішання, варто залучати підлітків до:

  • громадської праці (прищеплювати їм ба­жання бути корисними для інших);
  • творчості (мистецтво, література, спорт ма­ють також і психотерапевтичний ефект);
  • волонтерської діяльності;
  • участі в молодіжних організаціях.

І пам’ятайте: поганих дітей не буває! Можуть бути невдалі обставини, погані рішення, погані вчинки, погані слова, але діти поганими не бувають! Вони так само ваші, як і 16 — 18 років тому, і люблять вас так само, як і тоді, просто виражають це по-іншому.

Основний психологічний здобуток юності — відкриття для себе власного внут­рішнього світу.

Процес відкриття власного «Я» складний і внутрішньо суперечливий. Несподівано виявляється, що «внутрішнє Я» не збігається із «зовнішньою» поведінкою внаслідок чого актуальною стає проблема самоконтролю. Невизначеність, недостатня диференційо­ваність, розмитість «Я» в цьому віці зумовлю­ють почуття стурбованості та внутрішньої порожнечі, яку слід чимось наповнити, що породжує посилення потреби у спілкуванні та одночасне зростання його вибірковості, посилення потреби у відокремлені від інших.

У цей час триває процес переорієнтації  спілкування з дорослих на ровесників.

Одна з центральних проблем підліткового віку — перебудова стосунків з дорослими та зміна значущих осіб — зберігає своє значен­ня і в період ранньої юності.

Старшокласники прагнуть звільнитися від контролю та опіки з боку батьків і вчителів, а також від встановлених ними норм і порядків. У цьому процесі прийнято розрізняти дома­гання самостійності у сфері поведінки        (по­треба і право самостійно вирішувати особисті проблеми), емоційної самостійності (потреба і право мати власні самостійно обрані уподо­бання) та нормативної самостійності (потреба і право на власні норми і цінності)          (І. Кон).

Першою, і порівняно легко, досягається незалежність поведінки, зрозуміло, в певних рамках, передусім у сфері дозвілля. Юнаки та дівчата все більше проводять його поза домів­кою і школою, віддаючи перевагу одноліткам як партнерам у спільному дозвіллі.

Емоційна незалежність досягається з біль­шими труднощами. Якщо підлітковий період породжує проблеми, пов’язані з дисципліною, то рання юність дає найбільше емоційних кон­фліктів, особливо у взаєминах з батьками.

Відчуття самотності, переживання влас­ної непотрібності, зумовлені віковими су­перечностями, становлення особистості, викликають у молодих людей нестримне прагнення до об’єднання і спілкування з одно­літками, у товаристві яких вони сподіваються знайти такі гостро необхідні емоційну тепло­ту, розуміння, визнання власної значущості.

Стрімко зростає число груп і компаній, до яких входить старшокласник, зокрема число референтних груп, тобто тих, на які він орієн­тується, з якими співвідносить свої самооцін­ки і ціннісні орієнтації. Збільшується час на спілкування з ровесниками (до 3—4 годин в будні, 7—9 годин у вихідні та святкові дні).

Потреба самовиразитись, розкрити свої переживання домінує над інтересом до по­чуттів та переживань іншого, що зумовлює егоцентричність юнацького спілкування, є причиною напруженості взаємин та невдо­волення ними.

Посилюється потреба в індивідуальній ін­тимній дружбі, розширюється сфера дружніх стосунків, розвивається потреба в коханні, з’являється серйозні захоплення. Юнацькі мрії про кохання відображають насамперед потребу в емоційному теплі, душевній близь­кості, розумінні.

СТИЛІ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ

Довіра і страх, впевненість і боязкість, спокій і тривога, щирість і теплота у стосун­ках – усіх цих рис особистість набуває з сім’ї. Батьки використовують методи і засоби виховання, які допомагають привнести у свідо­мість дитини певну систему норм і правил, долучають її до моральних цінностей. Щоб дитина досягла цієї мети, вони заохочують або карають її, прагнуть бути зразком для на­слідування або несвідомо ним стають, У три­вожних матерів, наприклад, часто виростають тривожні діти. Нестриманий батько, який дратується з найменшого приводу, нерідко сам того не підозрюючи, формує схожий тип поведінки у своїй дитині.

Більшість робіт, присвячених стосункам батьків і дітей, спираються на таку типологію основних стилів сімейного виховання.

Авторитарний стиль — всі рішення при­ймають батьки, які вважають, що дитина май­же в усьому повинна підкорятися їхній волі, авторитету. Батьки вимагають від дитини порядку, дисципліни, чіткого виконання всіх обов’язків. В особистості змалку виховують почуття відповідальності, вміння долати труд­нощі.

Негативні наслідки. Надто високі вимоги, які ставлять до дитини, потребують макси­мальної мобілізації всіх розумових і фізичних здібностей. Від дитини вимагають досягнення успіху в різних сферах. Це стає самоціллю, але при цьому страждає духовна сфера.

Авторитарний стиль виховання може при­звести до відхилення у поведінці. Особливо тоді, коли батьки прагнуть бачити свою дити­ну лідером. Дитина має отримувати найвищі бали з усіх предметів у школі, займати призові місця на олімпіадах, вигравати спортивні зма­гання. Така психологічна установка сприяє появі страху невдачі, поразки.

Постійне напруження спричиняє праг­нення звільнитися від цих неприємних станів за допомогою наркотичних речовин і алкоголю. Дитина втрачає стимули до корисної діяльності, в неї виникає недовіра до людей, вона прагне уникати контактів з ними. Дити­на прагне замінити спілкування з батьками, вчителями на спілкування з однолітками. Лю­дина рабськи підкоряється владним людям, а щодо слабших за себе виявляє жорстокість, агресію, ігнорує людську гідність.

Опікунський стиль виховання (гіперопіка) — прагнення батьків постійно бути поруч з дитиною, вирішувати за неї всі проблеми. Дитину оточують надмірною увагою, вона займає головне місце в сім’ї. Її здатність до самоствердження різко обмежується. За­знавши труднощів повсякденного життя, не маючи необхідних навичок їх подолати, така людина часто зазнає поразки, що спричиняє почуття невпевненості, підвищує рівень три­вожності, розвиває почуття безпорадності, комплекс неповноцінності. Можуть з’явитися відхилення у поведінці — прагнення штучно змінити психічний стан. Людина може почати вживати наркотичні речовини та алкоголь, щоб утекти від реальності, позбутися комп­лексу неповноцінності.

Поблажливий стиль виховання (лібераль­ний) — виявляється у недостатній увазі до ди­тини з боку батьків. Дитина в сім’ї належить сама собі, вона фактично не знає заборон і обмежень з боку батьків. Трапляється часті сварки, бійки між батьками, тому діти прово­дять багато часу на вулиці. Нездатність сім’ї контролювати поведінку дитини може при­звести до входження її до асоціальних груп оскільки у неї не сформувалися психологічні механізми, необхідні для самостійного, від­повідальної поведінки у суспільстві. Підліткам притаманне раннє вживання алкоголю чи ін­ших психотропних речовин, які згубно діють на психічний стан.

Згодом такі діти конфліктують з тими, хто їм не підкоряється. Вони не здатні враховува­ти інтереси інших людей, встановлювати стій­кі емоційні зв’язки, не готові до обмежень і відповідальності. З іншого боку, сприймаючи брак правильного виховання з боку батьків як виявлення байдужості й емоційного неприй­няття, дитина відчуває страх і невпевненість, внутрішню порожнечу, яка викликає пору­шення з емоційній сфері дитини.

Демократичний стиль виховання (автори­тетний, орієнтований на співпрацю) — батьки заохочують особистісну відповідальність і самостійність своєї дитини відповідно до її вікових можливостей.

Дитина присутня під час обговорення сімейних проблем, бере участь у прийнят­ті рішень, вислуховує та обговорює думки та поради батьків. Батьки вимагають від неї відповідальної поведінки і намагаються до­помогти дитині. З розумінням ставляться до її запитів. При цьому вони (батьки) дбають про постійне дотримання дисципліни, що формує правильну, відповідальну поведінку.

Оптимальним для сімейного виховання вважається демократичний стиль, якому при­таманний високий рівень вербального спіл­кування між дітьми і батьками; готовність батьків прийти на допомогу дітям; віра батьків в успішну самостійну діяльність дитини; адек­ватний батьківський контроль.

На процес виховання дитини негативно впливають не тільки такі індивідуальні особ­ливості батьків, як тривожність і афективність, а й домінантність, владність, бажання підкорити дітей і вимагати від них беззасте­режної слухняності; надмірна вимогливість до дитини, її можливостей.

У складних для сучасної сім’ї умовах най­більше потерпають діти. Тому слід шукати підходи до виховання дитини як індивідуаль­ності, створювати таке середовище, в якому вона активно розвиватиметься.

У цьому допоможуть деякі психолого-педагогічні рекомендації:

1. Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення та успіхи.

2. Не порівнюйте її з іншими дітьми. Порівнюйте її з самою собою (такою, якою вона була вчора і, можливо, буде завтра).

3. Не сваріть, а тим паче не ображайте дитину в присутності чужих людей. Пова­жайте почуття і думки дитини. На скарги з боку оточення відповідайте: «Дякую, ми вдо­ма обов’язково поговоримо на цю тему».

4. Засуджуйте не саму дитину, а її вчи­нок.

5.Навчіть дитину розповідати про свої проблеми. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, які виникають з однолітками та до­рослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

6. Постійно спілкуйтеся з дитиною. Не­хай вона розповість вам, як провела день. Слу­хайте уважно, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що це вам справді цікаво.

7. Залучайте дитину до обговорення сі­мейних проблем, вислуховуйте та обговорюй­те її думку.

8. Не формуйте взаємини на заборонах. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз - фундамент шаноб­ливого ставлення до вас тепер і надалі.

Вплив кольору на наш психологічний стан і настрій.

Кожного дня вибираючи з свого гардеробу що б одягнути, варто замислитись над вибором не лише фасону одягу, а я кольору. Він має не лише личити вам, а й відповідати тому, чим ви збираєтесь займатись. Отже як впливає колір на людей, з якими нам потрібно контактувати:

Білий же підняти тонус в похмурий день, він допомагає подолати скованість. Налаштовує інших на спілкування з вами і спонукає вас вислухати своїх співрозмовників.

Червоний - і це знаємо ми усі - являється символом чутливості та символізує, що ви готові до відносин з протилежною статтю. Якщо людина роздратована або щойно пережила потрясіння, намагайтеся уникати червоний.

Але якщо вам потрібний новий імпульс в житті, заохочення - зверніться за допомогою до цього кольору. Цей колір дозволяє виглядати і почувати себе енергійно. Оскільки, він символізує активність і обновлення, то підкреслить вашу індивідуальність і зробить загальне враження від зустрічі з вами більш яскравим.

Рожевий рум'яно-рожевий допоможе вам в горі і турботах. Цей колір викликає почуття комфорту та допомагає в критичних ситуаціях - спробуйте скористатися цим кольором у випадку якої-небудь невдачі. Він заспокоює і спонукає інших брати з вас приклад.

Біль тяжке потрясіння, приниження почуття особистої гідності допомагає пережити помаранчевий колір. Якщо ви не сприймаєте помаранчевий колір, це каже про те. Що ви боїтесь рухатися по життю вперед, маючи в минулому невдачу, втрату чи горе. Саме помаранчевий здатний допомогти зняти ці блоки. Він надає вам впевненості, сприяє рішенню неоднозначних проблем, вимагає від вас активних дій, збільшує удачу в справах.

Коричневий являючись кольором землі, може надати тихе сховище та підтримати в часи тривоги та переживань. Допоможе сконцентруватись і стати хорошим виконавцем.

Жовтий очищує, він протидіє заклопоченості, похмурим думкам і дозволяє підвищити самооцінку. Дарує оптимізм і бадьорість. В цьому кольорі вам буде легше спілкуватись і висловлювати свої думки. Він полегшує шлях до мети, добавляє внутрішньої сили, як фізичної, так і психологічної.

Блакитний можна використовувати для пом'якшення грубої поведінки та виховання співчуття, також він допомагає примиритися з дійсністю та лікує емоціональний біль. Якщо ви вирішили схуднути - не використовуйте в одязі цей колір. Він активізує розумову діяльність, налаштовує на дружню бесіду, обмін думками, сприяє заключенню договорів, підтримує грошовий успіх, робить нас легкими на підйом, підкорює пристрасть і емоції розуму.

Зелений допоможе адаптуватися до незнайомих обставин. Він лікує розладжену нервову систему і несе заспокоєння. Загострює логічне мислення і є незамінним при прийнятті важливого рішення.

Синій знищує не тільки мікроби, але й астральні забруднення. Він допомагає стерти з пам'яті болісні спогади та позбутися від різноманітних шкідливих звичок. Концентрує увагу, підсилює до вас інтерес, як до особистості.

Фіолетовий бажано застосовувати тільки в комбінації з іншими кольорами, його надлишок призводить до депресій. Це колір лідера, його застосування допомагає розвинути в собі якості керівника. Цей колір також не рекомендується використовувати для роботи з дітьми. Внушає повагу іншим, розкриває політ фантазії, допомагає будувати і укріплювати.

Сірий Заохочує мислення зі здоровим глуздом, але одночасно благотворно впливає на безрозсудливість. Також він заспокоює розшатані нерви. Налаштовує на робочий лад і сприяє любим починанням.

Чорний Це колір темряви, але парадокс в тому, що в самому серці темряви є світло. Просто мало хто наважується заглянути у темряву так глибоко. Тому чорний допомагає нам заглянути в себе та розкритися. Але не забутьте, що після застосування чорного краще повернутися до усієї різновидності кольорів. Втілює в собі владу і допомагає відстоювати свою думку, але й активізує супротив співбесідників і заважає потрібному ходу переговорів (особливо, ділових). З’єднайте його із зеленим кольором і це нейтралізує властивості чорного.

То ж експериментуйте з кольорами і пам’ятайте, що у вашому житті колір повинен працювати на вас! А не ви на колір:)

Цікавинки психології

Немає для людини кращого звуку, ніж його вимовлене ім'я. Перше, що треба запам'ятовувати при знайомстві - ім'я. Не посаду, не професію, а ім'я. Це основне правило установки хороших відносин.

Психологи визначили, що жінці достатньо всього 45 секунд для того, щоб оцінити незнайомого чоловіка. З них 10 секунд вона будує загальне враження про фігуру, 8 секунд оцінює очі, 7 секунд дивиться на волосся, 10 секунд на губи і підборіддя, 5 секунд - на плечі. А останні 5 дивиться на обручку - якщо вона є.

Кращим засобом від турбот, тривожності і стресу вчені з Оксфордського університету визнали читання, стверджуючи, що це заняття надає більш швидкий ефект на організм. Дивно, але цей спосіб багато краще прийому алкоголю, набагато ефективніше прогулянки, чаювання або прослуховування музики.

Якщо людина намагається щось згадати, але при цьому продовжує дивитися вам в очі, будьте впевнені - вас обманюють.

Дівчата відчувають себе коханими, спілкуючись лицем до лиця зі своїм партнером, хлопці, навпаки, відчувають емоційну близькість у спілкуванні, коли вони працюють, грають, або розмовляють, сидячи поруч з другою половинкою.