Соціально-психологічна служба

ШПИЛЬОВА ЮЛІЯ АНАТОЛІЇВНА

Соціальний педагог

Центру підготовки і перепідготовки робітничих кадрів №1 м. Кривий Ріг

Соціальний педагог – це фахівець із виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю, дорослими, які покликані створювати сприятливі умови для розвитку та становленню особистості здобувача освіти. Він виконує роль захисника інтересів та законних прав дітей в закладі освіти, сім’ї, соціумі. Соціальний педагог займається індивідуальною роботою з дітьми, підлітками та їх батьками.

Основна мета соціального педагога полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів освітнього закладу та попередження впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини.

Вивчає та оцінює особливості діяльності й розвитку здобувачів освіти (вихованців), мікроколективу (класу чи референтної групи).

Досліджує спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу в мікрорайоні та джерела негативного впливу на підлітків.


Соціальний педагог:

  • здійснює соціально-педагогічний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей з метою попередження безпритульності, бездоглядності та випадків усіх форм домашнього насильства над дітьми;
  • бере участь у виховній роботі з питань профілактики появи негативних форм поведінки у неповнолітніх (паління, алкоголізму, наркоманії; підліткової злочинності тощо), пропаганди здорового способу життя, статевого виховання молоді;
  • допомагає виявленню творчих нахилів, розкриттю здібностей дітей та підлітків, сприяє участі здобувачів освіти у суспільно-корисній, волонтерській діяльності;
  •  проводить просвітницьку роботу з батьками або особами, що їх замінюють (індивідуальні бесіди, виступи на батьківських зборах);
  • є посередником між закладом освіти, сім'єю, державними установами по захисту прав дітей та громадськістю; бере участь в організації їх взаємодії з метою створення умов для нормального розвитку дітей і підлітків.

У яких випадках звертатися до соціального педагога?

  • якщо у Твоїй родині є проблеми, які Тебе постійно турбують, заважають нормально вчитися та відчувати себе щасливим;
  • якщо хтось примушує Тебе до вчинків, що суперечать нормам моралі, пригнічують Твою гідність, а Ти не знаєш як себе поводити у такій ситуації;
  • якщо Ти відчуваєш, що Тобі потрібна допомога лікаря або юриста, проте не наважуєшся звертатися до батьків;
  • і просто коли Тобі здається, що всі інші відвернулися від Тебе і ніхто тебе вже не зрозуміє...

Напрямки роботи соціального педагога в ЦППРК №1 м. Кривий Ріг:

  • адаптація здобувачів освіти до умов перебування в освітньому закладі;
  • організація роботи з “важкими” дітьми;
  • організація роботи з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями;
  • попередження суіцидальної поведінки здобувачів освіти, насильницьких дій у родині та освітньому  закладі;
  • організація роботи з дітьми пільгового контингенту;

Види роботи соціального педагога в ЦППРК №1 м. Кривий Ріг: 

  • діагностична робота;
  • прогностична робота;
  • консультаційна робота;
  • соціально-перетворювальна робота;
  • профілактична (просвітницька) робота;
  • навчальна діяльність;
  • організаційно-методична робота;
  • зв’язки з громадськістю.

Здобувачам освіти та їхнім батькам соціальний педагог надає наступні види соціальних послуг:

  • виступає посередником між освітнім закладом та сім’єю, між батьками і педагогами;
  • проводить профілактичну роботу з здобувачами освіти щодо недопущення пропусків занять без поважних причин,  допомагає у подоланні причин, що призводять до пропусків занять;
  • попереджує конфлікти, які можуть виникнути в учнівському колективі.

Разом із педагогічним колективом  закладу освіту соціальний педагог:

  • проводить консультації з педагогами та іншими працівниками Центру з різних соціально-педагогічних проблем з метою сприяння покращенню умов життя та навчання здобувачів освіти;
  • організовує співробітництво з педагогами, майстрами в/н та іншими спеціалістами школи (психолог, медичний працівник) при розробці індивідуальної стратегії і тактики допомоги неадаптованим здобувачам освіти;
  • бере участь у педрадах, батьківських зборах та нарадах, що стосуються соціально-педагогічного життя освітнього  закладу.

Посадапрактичний психолог ЦППРК № 1.

Прізвище, ім’я, по-батьковіШевцова Катерина Олександрівна

Освітамагістр психології, закінчила Криворізький факультет Запорізького національного університету  (2013 рік).

Категоріяспеціаліст.

Наукова діяльність: участь у науково – практичній конференції Криворізького факультету Запорізького національного університету від 05. 11.2011 року на тему «Проблеми становлення духовної цілісності особистості» з доповіддю на тему «Прояв щирості-нещирості невербальними засобами».

07.02.2013 - стаття в збірнику наукових праць за матеріалами конференції «Особистість: проблеми та перспективи» Запорізького національного університету на тему «Агресивність, як реакція на зміни в суспільстві».

Проблема над якою працює«Соціально-психологічні аспекти соціалізації особистості в сучасному середовищі».

do chomu pidlitky ahresyvniЧому підлітки бувають агресивними

planuiemo robochyi denПлануємо робочий день

yake-buvaie-kokhanniaЯке буває кохання

plan psiПлан психолога на 2017-2018 рр.

882145479Цікавинки психології

 

7 порад  учню:

Порада перша і найтяжча.

Ніколи не намагайтеся отримати все і відразу. Пам'ятайте,  що успіх – це насамперед праця. Не вірте красивим фільмам, де щоб досягти успіху досить бути вродливим чи багатим.

Порада друга – про любов.

Обов’язково зміни своє відношення до людей, які тебе оточують. Хочеш, щоб тебе любили люди – полюби їх сам. Подумай, чи подобаються особисто тобі егоїстичні, нетерпимі до чужих думок люди? То чому, якщо ти сааме такий, повинні любити тебе?

 Порада третя – особлива.

Потрібно на деякий час забути, що ти особливий, не такий як всі. Запам'ятай, що про це знає лише твоя мама і ти сам.

Порада четверта – про найдорожче.

Полюби себе насамперед сам. Це не значить, що ти повинен любуватися собою в дзеркало. Просто стався з повагою до свого тіла, не отруюй його алкоголем та іншими ядами.

Порада п'ята – пріоритетна.

Не розпорошуй свої сили відразу у всіх напрямках. Вибери  кілька важливих для тебе справ і наполегливо  вдосконалюйся саме в них. Хоча спробувати себе в нових справах ніколи не завадить. Хтозна, можливо, саме там чекає на тебе успіх,  сидить собі і жде, коли ж ти його віднайдеш.

Порада шоста – навчайся!

Навчайся все своє життя. Ніхто не заперечує, що ти і так  багато знаєш та умієш.

 Порада сьома і остання (по списку, а не по значенню!)

Отже, ти хочеш досягти успіху? То чого ж тоді чекаєш і витрачаєш свій дорогоцінний час? Давай, не сиди, пора уже щось   зробити своїми руками.

Як стати лідером

 10 якостей лідера:

  1. Віра в себе.Лідери завжди себе почувають впевнено. Можуть вирішити абсолютно будь-які завдання, які виникли перед ними. У лідера завжди є віра в те, що він робить. З цим не повинно виникнути проблем. Віра завжди повинна бути.
  2. Комунікабельність.Це головна риса для лідера. Без цього ніяк не вийде. Необхідно вміти чітко налагоджувати контакти. Потрібно підлаштовуватися під кожного члена команди. Це допоможе в подальших переговорах.
  3. Потрібно постійно навчатися.Зараз світ змінюється дуже швидко. Все швидше і швидше. Саме тому потрібно періодично поповнювати власні знання. Дізнаватися нові деталі свого бізнесу. Це підвищить конкурентоспроможність. Це приверне нових клієнтів.
  4. Цілеспрямованість.По цій якості лідера можна дізнатися. Він упевнений в тому, що він хоче зробити. І знає, що для цього необхідно зробити. Немає сенсу вести людей туди, куди сам не знаєш.
  5. Відповідальність.Це дуже важлива якість лідера. Тут не виникне питання – хто винен. Всі провали і невдачі доведеться покласти на власні плечі. А коли прийде успіх, то його необхідно поділити на всіх.
  6. Самодисципліна.Звичайні люди завжди дозволяють собі слабкості. Але лідеру це неприпустимо. Він повинен бути постійно насторожі і бути готовим до прийняття рішень.
  7. Потрібно вміти слухати людей.Це головні якості сильної людини. Саме звідти починається витік лідерства. Потрібно не тільки добре вміти розмовляти, але і переконувати опонентів на простій і доступній мові. Потрібно вміти переконувати абсолютно будь-яку людину.
  8. Потрібно створювати команду.Без групи людей не може бути ніякого лідерства. Саме тому, що спілкування для людей є головною якістю. Це ключ. Дуже важливо знайти людей. І переконати їх у тому, що потрібно йти саме за лідером.
  9. Упертість.Лідер не має права здаватися. Він постійно активний. Він постійно шукає відповіді на свої питання. І не зупиняється до тих пір, поки їх не відшукає.
  10. Амбіції.Головна людина в команді має високі цілі і стабільні результати. При цьому він залишається реалістом. І не мріє, не малює в своїй голові нездійсненні надії.

Поради психолога батькам

«Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи караєте її. Ви виховуєте її кожну мить Вашого життя, навіть тоді, коли Вас немає вдома».

А.С. Макаренко

Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а лише за те, що вона Ваша рідна дитина.

Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтесь її справами і проблемами.

Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.

Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом із нею.

Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна пишатися Вами.

Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.

Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає  і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя.

Ви — перший друг і порадник дитини.

Якщо:

  • Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
  • Дитину висміюють, вона стає замкнутою;
  • Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
  • Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
  • Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
  • Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
  • Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
  • Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
  • Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
  • Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Поради учням

 РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо тактики поведінки при вирішенні конфлікту

1. Виявляйте увагу до співрозмовника.
2. Виявляйте доброзичливість, товариськість.
3. Намагайтеся бути розкутим.
4. Будьте терпимими до слабостей інших, співчувайте їм.
5. Постійно підтримуйте зворотний зв’язок.
6. Можна уповільнити режим бесіди, якщо співрозмовник хвилюється.
7. Стежте за співрозмовником і встановіть із ним контакт.
8. Намагайтеся дивитися партнерові просто в очі.
9. Спробуйте подумки стати на його місце і зрозуміти його.
10. Спробуйте відчути: «А як би мені було?».

 

 РЕКОМЕНДАЦІЇ
для покращення взаємин в учнівському колективі

ПАМ’ЯТКА УЧНЕВІ

1. Щиро і доброзичливо стався до всіх одногрупників. Умій поважати їх, бачити позитивні сторони людей, будь привітним і щедрим на схвалення.

2. Виявляйте щиру, безкорисливу зацікавленість до всіх одногрупників.

3. Будь відвертим у стосунках. Якщо тобі щось не подобається, знайди в собі сили та сміливість відкрито заявити про це.

4. Не нав’язуй своєї думки товаришам. Дай їм самим дійти потрібного висновку.

5. Доводячи щось іншим, ясно, точно й аргументовано викладай свої думки. Але якщо ти помилився, відкрито визнай це перед одногрупниками.

6. Зміцнюй у товаришів віру в себе. Тоді у них виникне бажання самовдосконалюватися, що піде на користь і їм, і групі.

7. Не висміюй своїх товаришів.

8. Завжди виконуй обіцянки.

9. Не чекай, коли тебе покличуть н допомогу, намагайся прийти сам.

10. Допомагай і захищай тих, хто слабший за тебе.

11. Не вважай себе всезнайкою і не вихваляйся вміннями перед іншими. Це призведе лише до неприйняття і відчуження.

12. Перш ніж когось засуджувати, спробуй виявити причини негативного вчинку, поведінки. Критикувати і засуджувати вміє кожен, а зрозуміти людину і допомогти їй виправити свою помилку – дано не багатьом.

13. Перед тим, як висунути вимоги іншим, висунь їх собі.

14. Шануй думку товаришів. Якщо виникає суперечка, намагайся уникати категоричності і висловлювань на кшталт: «Це все дурниці!». Так ти викличеш лише роздратування і бажання зробити навпаки.

15. Роби внесок у спільну справу. Тільки спільними зусиллями можна досягти мети.

16. Виявляй ініціативу, бери активну участь у колективних справах.

17. Спробуй завоювати собі авторитет серед одногрупників сьогоднішніми справами, а не колишніми заслугами.

Поради батькам

10 заповідей для батьків

  1. Не чекай, що твоє дитя буде таким, як ти або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.
  2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той – третьому, і це необоротний закон вдячності.
  3. Не зганяй на дитяті свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
  4. Не стався до його проблем звисока. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому воно важке не менше, ніж тобі, а може бути і більше, оскільки у нього немає досвіду.
  5. Не принижуй!
  6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
  7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш – але не робиш. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
  8. Дитина – це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не лише плід плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в нім творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких зростатиме не “наш”, “свій” малюк, але душа, дана на зберігання.
  9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині те, чого не хотів би, щоб робили твоїй.
  10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, неуспішною, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.

Батькам дитини-підлітка

Вам важко з підлітком? Повірте, підлітку важче, ніж вам.

Ви помічаєте, що він погано навчається, має незадовільну поведінку, грубить, стає замкнутим, не може порозумітись із друзями, втрачає довіру до вас, стає нервовим, у нього погіршується стан здоров’я, отже ваша дитина вступила в підлітковий вік. Тому вам потрібно:

  • Любити дитину не за те, що вона розумна чи красива, а за те, що вона ваша рідна.
  • Зрозуміти, що конфлікти з ровесниками, бунт проти батьків, незадоволення всім і собою у тому числі, дитині не уникнути. Тому ваше завдання допомогти.
  • Пам’ятати, що підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
  • Не слід залишати дитину без нагляду, тому що в цей час внутрішній світ дитини дуже нестабільний
  • Не допускати недоліків та суперечностей в поведінці близьких і старших – вони сприймаються підлітком гостро і хворобливо.
  • Не забувати – у батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а недиктаторів.

Випадки, коли батьки повинні втрутитись:

  • Погіршення успішності дитини.
  • Різка зміна в поведінці – дитина гірше спить, не слідкує за собою, стає дратівливою або з неповагою відноситься до вас.
  • У сина або доньки з’являється апатія, якої раніше ви не спостерігали. Дитина замикається в собі. Якщо вона перестала розповідати про свої справи, значить, боїться поділитися з вами. Поговоріть з батьками її друзів – можливо вони підкажуть, у чому справа.
  • Дитина приходить додому, коли їй захочеться, та ігнорує ваші зауваження.
  • У дитини з’являються нові друзі, які не відрізняються хорошою поведінкою і про яких вона вам нічого не розповідає. Можливо, це група підлітків, де діють свої закони та порядки. Якщо вони із відомого вам навчального закладу, негайно зверніться до педагогів. Разом ви знайдете спосіб “відібрати” у них свою дитину та повернути до нормального життя.
  • Дитина бере без дозволу гроші або просить їх, не пояснюючи, навіщо вони їй потрібні.

Ви помітили тривожні симптоми в стані здоров’я дитини, характерні для тих, хто приймає наркотики – червоні очі, часті кровотечі з носа, погана координація рухів, часті зміни настрою, безпричинний сміх або плач. Зверніться з дитиною до психолога або лікаря. Діти, інколи, швидше довіряться сторонній людині, аніж батькам.

 ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

Кожній матері й кожному батькові хочеть­ся, щоб їхня дитина була слухняною, фізично розвиненою, розумною і талановитою. Більшість батьків час від часу опановують сумніви, чи правильно вони поводяться з ди­тиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі мають труднощі у вихованні, інколи не впевнені, чи правильно впливають на своїх синів і до­ньок. Однією з проблем, яка найбільше непокоїть батьків, є відповідь на запитання: «Що треба зробити, аби дитина поводилася добре?». Насам­перед подавати дітям приклад хорошої поведінки. Поведінка батьків повинна стати прикладом для наслідування. Дорослим слід змінювати оточен­ня, а не дитину.

Ось декілька порад, які можуть бути корисними батькам невпевненої дитини:

  1. Установлюйте стільки обмежень, скільки дитина здатна виконати. Як надмірна вимогли­вість, так і надмірне потурання роблять її не­впевненою у собі. Почуття провини, надмірна тривожність, невпевненість заважають їй виявляти самостійність та ініціативу.
  2. Небійтеся перехвалити дитину. Нехай вона вважатиме себе кращою, ніж є. Тоді вона й діятиме відповідно до «завищеної самооцінки», тобто кра­ще, а не гірше. Крім того, прагнення вдосконалю­вавсь у неї не зникне, хоча б тому, що еталоном умінь для юнацького віку є не діти, а дорослі.
  3. Не ставте за приклад інших дітей. Перше, що вона візьме до уваги з такого порівняння, — це те, що ви любите їх, а не її. А якщо виникають ревнощі, то навчитися будь-чого неможливо.
  4. Не поспішайте приписувати дитині такі риси, як упертість, егоїзм, лінощі. По-перше, ваші слова програмуватимуть свідомість дитини. По-друге, те, що вам здається примхами або впертістю, може виявитись лише своєрідністю юного мислення.

Дуже часто конфлікти з дитиною виника­ють тоді, коли вона не чує батьківських прохань чи вказівок. Це може бути спричинене пробле­мою стосунків у родині, Наприклад, коли спілку­вання зводиться до вимог і вказівок, тоді дитина протестує проти цього і виявляє впертість. Чи, навпаки, коли батьки потурають дитині, не привчають її до того, що в неї є якісь обов’язки.

Водночас важлива і форма, в якій вони про­сять підлітка щось зробити. При цьому варто враховувати таке:

  1. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, за­мість того, чого не бажаєте.Наприклад: «Я хочу, щоб ти добре вчилась», а не: «Я не хочу, щоб ти отримувала двійки». «Я хочу, щоб ти була здорова», а не: «Я не хочу, щоб ти застудилась».
  2. Точно кажіть дитині, що потрібно зробити. Наприклад, замість «будь відмінником» скажіть: «Уважно слухай викладача», «Виконуй домашні завдання» тощо.
  3. Не поєднуйте декількох прохань чи вка­зівок. Наприклад, замість «приготуй вечерю» скажіть: «Почисти картоплю, помий овочі тощо».
  4. Звертайтесь до дитини спокійно. Підлітки повинні навчитися реагувати на розважливий тон голосу, а не на крик чи благання.
  5. Спілкуйтеся з дитиною, поважаючи її дум­ку. У розмові використовуйте такі слова, як будь ласка, прошу, дякую.
  6. Ваші прохання і вказівки повинні бути чіт­кими та зрозумілими.
  7. Використовуйте команди і накази тільки тоді, коли вони потрібні. Наприклад, в екстре­ній ситуації, коли хтось поранився, і необхідно терміново надати йому допомогу.
  8. Дозволяйте та допомагайте підліткам робити власний вибір у різних життєвих ситуаціях. Не­хай вони самі вирішують, наприклад, що вдягати і що їсти. Це попередить прояви образи й покори. Дитина не дорікатиме, що ви її постійно контро­люєте і вирішуєте за неї.
  9. Пояснюйте, чому просите чи вимагаєте. Пояснення краще додавати до прохання чи вка­зівок. Не варто їх давати між проханням і його виконанням, оскільки діти можуть намагатися залучити вас до дискусії, щоб не робити того, що ви просите.
  10. Не забувайте похвалити і подякувати ди­тині за те, що вона робить.
  11.  Висувайте реальні вимоги. Враховуйте вік і ситуацію дитини, в якій вона перебуває, не ви­магайте неможливого.
  12. Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням. У процесі дорослі­шання дитини покарання та заохочення стають усе менш результативними. Покарання не ма­ють ображати підлітка, а навпаки — повинні допомагати йому позбутися почуття провини. Переживши покарання, дитина може подума­ти, що вона позбулася тягаря провини і знову стала хорошою.
  13. Обов’язково вказуйте на причину, яка впливає на ваші рішення. Прагніть до компро­місу.
  14. Прислуховуйтесь до того, що говорить ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
  15. І головне — пам’ятайте, що любов є най­важливішою потребою всіх дітей і однією з осно­вних передумов позитивної поведінки.

НАСКІЛЬКИ ДОБРЕ ВИ ЗНАЄТЕ СВОЇХ ДІТЕЙ?

Анкета для батьків

1.Назвіть улюблений колір вашої дитини.

2.Назвіть улюблену страву вашої дитини.

3.Чим зазвичай ваша дитина займається у вільний час?

4.Чого ваша дитина найбільше боїться?

5.Яка мрія є у вашої дитини?

6.Які покарання ви застосовуєте стосовно дитини?

7.Чи зустрічається зараз ваша донька (син) з хлопцем (дівчиною)?

8.Який навчальний предмет дається вашій дитині найлегше?

9.З якого навчального предмета виникають труднощі?

10.На що найчастіше хворіє ваша дитина?

ПОРАДИ БАТЬКАМ, ДІТИ ЯКИХ СТОЯТЬ НА ПОРОЗІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

Юнацький вік — по-своєму прекрасний і важ­кий, тому намагайтеся бути більш уважними й чуйними у спілкуванні зі своїми дітьми.

У цей період юнаки та дівчата переживають чергову кризу розвитку, тому серйозно ставтесь до їхніх почуттів і переживань, адже вони не на­думані, а справжні.

Думка друзів для них важливіша за думку батьків, тому спробуйте бути для дітей не про­сто татом чи мамою, але ще й другом.

Це вік, коли діти особливо прискіпливі до своєї зовнішності, тому навчіться робити їм компліменти.

Незважаючи на незавершеність процесу фор­мування особистості, підлітки вже вважають себе повноправними дорослими людьми. Тому став­теся до них, як до дорослих, цікавтесь їхньою думкою, радьтеся з ними, при кожній нагоді підкреслюйте їхню значущість.

Юнаки, підлітки, не терплять авторитарно­го стилю керівництва. Будьте демократичними у своїй сім’ї.

Діти особливо інтенсивно беруть участь у су­спільному житті. Вони виконують безліч соці­альних ролей, на першому місці у них дружба і кохання, тому інтелектуальна активність зни­жується. Поставтеся до цього з розумінням.

Юнацький вік зазвичай супроводжується бурхливим почуттям закоханості, а точніше почуттям невзаємності, нерозділеного кохан­ня або навпаки, надто близькими стосунками, частими змінами об’єкта закоханості. Наслідок: переживання зради, ревнощі, образи, болісне розривання стосунків, депресії. Усі ці жит