Реклама професій

Електрогазозварник - робітник, спеціаліст по зварюванню.

ПРОФЕСІЯ «СТРОПАЛЬНИК»

Стропальник — це той, хто вміє якісно та правильно підготувати вантаж до переміщення, а також стежить і коригує переміщення вантажу підйомним краном.

Що робить стропальник

Стропальник відповідає за правильне розміщення вантажу, його ув’язку та підвішування вантажу за спеціальні стропи. Він причеплює вантаж до крана та робить так, щоб під час переміщення вантажу він тримався міцно та надійно. Після переміщення стропальник відчеплює вантаж від крана.

Стропальник вміє визначати вантажопідйомність крана й у залежності від ваги та характеру вантажу підбирає необхідні для роботи стропи. Під час переміщення вантажу стропальник працює у парі з кранівником, що керує краном та здійснює переміщення вантажу.

Професія стропальника має розподіл на розряди. Загалом їх пять — із 2 до 6. Чим вищий розряд, тим вищі кваліфікаційні вимоги. Так, стропальник 2 та 3 розряду працює з простими вантажами, 5 — із вантажами середньої складності та 6 — зі складними та особливо відповідальними вантажами.

Скільки отримує стропальник

Заробітна плата стропальника залежить від розряду спеціаліста (стропальники 5-6 розрядів зазвичай отримують вдвічі більше, ніж спеціалісти 2 розряду), роботодавця та його місця розташування. Деякі роботодавці пропонують премії та погодинну оплату праці.

В середньому «Стропальник» в Україні заробляє 14500 грн. Це медіана заробітних плат за даними з 22 вакансій, розміщених на Work.ua із заголовком «Стропальник» за останні 3 місяці. Діапазон, що містить медіану, виділено на графіку.

Які навички потрібні стропальнику

• Розуміти специфіку роботи підйомних кранів.
• Знати, як визначити вантажопідйомність крана.
• Вміти візуально визначати масу та центр ваги вантажу, що переміщується.
• Вміти визначати оптимальний спосіб фіксування різноманітних вантажів.
• Знати правила стропування, безпечного піднімання та переміщення вантажів різної ваги (у залежності від розряду).
• Вміти підбирати відповідні стропи та вантажозахоплювальні пристрої у залежності від вантажу.
• Знати терміни експлуатації, вантажопідйомність, методи та строки випробування стропів.
• Знати знаки та сигнали, що подаються від стропувальника кранівнику.
• Бути уважним до деталей, стресостійким.
• Мати гарний зір, слух і швидку реакцію.
• Знати правила техніки безпеки та суворо дотримуватися їх.
• Вміти надавати першу медичну допомогу.

Переваги та недоліки в роботі стропальника

• Можливість постійного підвищення кваліфікації та розряду.
• Можливість впливу на заробітну плату через підвищення розряду.
• Висока затребуваність професії.
• Робота для тих, хто любить точність та акуратність.
• Робота на відкритому повітрі за будь-який погодних умов або робота у вологих і холодних або дуже спекотних приміщеннях.
• Високий ризик фізичних травм.
• Фізично важка робота.
• Висока відповідальність: неправильне закріплення вантажу може призвести до падіння крану з нанесенням збитків або травмуванням людей.

                    Наскільки затребувані стропальники

Стропальники дуже затребувані під час проведення будівельних та ремонтних робіт. Особливо великий попит на цих спеціалістів у великих містах, де розвинена промисловість, є великі склади, залізничні станції, морські та річкові порти, ведеться активне будівництво та ремонт. У сільській місцевості та малих містах професія стропальника не має такої затребуваності та оплати праці, як у великих містах.

Назва професії походить від слова «строп» — здебільшого металевого тросу з петлями, що використовується для підвішування вантажу до гака вантажопідіймального механізма

Професійна термінологія

• Віра— уверх; піднімати
• Майна— униз; опускати

ПРОФЕСІЯ «ТРАКТОРИСТ-МАШИНІСТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА»

Хто такі трактористи-машиністи

Згідно з довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, тракторист-машиніст — робоча спеціальність, сферою діяльності якої є виконання сільськогосподарських і меліоративних робіт на колісних і гусеничних тракторах

Серед кваліфікаційних вимог — професійно-технічна освіта або повна загальна середня освіта та курсове навчання за програмами підготовки тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва в закладах освіти. Необхідно мати посвідчення тракториста-машиніста на право керування тракторами, видача яких проводиться територіальними органами Держпродспоживслужби.

Короткий опис

Професія, що потрібна селу і народному господарству України і не тільки України є професія тракториста – машиніста сільськогосподарського виробництва.

Трактор — основна машина в сільському господарстві, за допомогою якої обробляють грунт, виконують основні роботи по догляду за культурними рослинами, перевозять вантажі тощо. Кожний п’ятий працівник сільського господарства — тракторист.

Ця цікава і романтична професія для тих хто любить природу  відкриває широкі можливості для вдосконалення професійної майстерності та втілення на практиці творчих задумів. Сучасний трактор — машина дуже складна, в її конструкції поєднані досягнення багатьох наук — теплотехніки, гідравліки, механіки, електроніки, конструювання, технології машинобудування, а також наук, пов’язаних з експлуатацією тракторів

Сучасний тракторист володіє знаннями та навиками багатьох сільськогосподарських професій: водія, саме тракториста, механіка, знає будову і правила експлуатації тракторів і сільськогосподарських машин,  систему технічного обслуговування машинно-тракторного парку, ознаки основних несправностей і способи їх усунення. Він має  необхідні знання основних правил агротехніки і прогресивної технології механізованих робіт з вирощування сільськогосподарських культур.

Тракторист-машиніст працює на гусеничних і колісних тракторах з причіпними, навісними та напівнавісними сільсько­господарськими машинами і знаряддями, на зернових і спеціальних збиральних комбайнах. Тракторист виконує механізовані роботи з обробки ґрунту, внесення мінеральних та органічних добрив, а також посіву, посадки сільськогосподарських культур і догляду за рослинами.

Завдання та обов'язки:

Самостійно виконує сільськогосподарські та інші механізовані роботи на колісних і гусеничних тракторах з потужністю двигуна до  73,5 кВт (до 100 к. с.), сільськогосподарських машинах, що агрегатуються  з  тракторами цієї потужності згідно з вимогами агротехніки  та агротехнології. Комплектує машинно-тракторні агрегати. Виконує транспортні роботи на тракторах з дотриманням правил дорожнього руху та правил перевезення вантажів.

Виконує щозмінне технічне обслуговування та періодичне технічне обслуговування  тракторів, сільськогосподарських машин, на яких працює. Визначає несправності тракторів, причіпних і начіпних знарядь та інших машин, що з ними агрегатуються, усуває їх. Самостійно виконує технологічні регулювання робочих органів сільськогосподарських та інших машин і пристроїв до них.

Читає нескладні машинобудівні креслення, схеми, користується інструкціями з експлуатації машин. Раціонально використовує паливно-мастильні, гумо-технічні та інші експлуатаційні матеріали і запасні частини. Виконує слюсарні роботи середньої складності з технічного обслуговування та ремонту тракторів, сільськогосподарських та інших машин, що з ними агрегатуються. Ремонтує, складає і регулює вузли та  агрегати середньої  складності тракторів і сільськогосподарських машин із  заміною окремих частин і деталей. Готує трактори, сільськогосподарські та інші машини і знаряддя до  зберігання.

Повинен знати:

-  правила, способи й особливості виконання сільськогосподарських та інших робіт машинно-тракторними агрегатами згідно з вимогами агротехніки та  агротехнології;

- будову, принцип дії колісних і гусеничних тракторів; вимоги до комплектування машинно- тракторних  агрегатів  для виконання механізованих робіт;

- ознаки та причини основних несправностей тракторів, сільськогосподарських та інших машин і способи їх усунення;

- системи технічного обслуговування, ремонту тракторів, сільськогосподарських та інших машин; правила дорожнього руху та перевезення вантажів;

- правила зберігання та способи захисту від корозії тракторів, сільськогосподарських і інших машин;

- основи організації, оплати праці й соціально-трудових відносин у сільськогосподарському виробництві;

-  основні властивості паливно-мастильних матеріалів та охолоджувальних рідин; способи виконання слюсарних робіт під час технічного обслуговування та ремонту тракторів, сільськогосподарських та інших машин, що з ними агрегатуються;

-   методи виявлення і способи усунення дефектів у роботі машин та окремих агрегатів, зміст і правила оформлення первинних документів з обліку роботи машин (облікового листа тракториста-машиніста, шляхового листа та інших документів);

-  норми виробітку і витрати паливно-мастильних матеріалів на виконання основних механізованих робіт, шляхи зниження собівартості виконуваних робіт, методи та засоби підвищення продуктивності праці;

-   правила і норми з охорони праці, виробничої санітарії та  пожежної безпеки під час експлуатації та обслуговування тракторів, сільськогосподарських та інших машин, вимоги законодавства з питань охорони навколишнього природного середовища.

Повинен уміти:

самостійно виконувати сільськогосподарські роботи на самохідних зерно- i кукурудзозбиральних машинах відповідно до вимог агротехніки та агротехнології.

Де отримати професію

Цю професію можна здобути у професійно-технічних училищах, технікумах, безпосередньо на виробництві, влаштувавшись учнем трактористом-машиністом та пройшовши відповідні професійні курси.

Переваги та недоліки професії

Кожна спеціальність має плюси та мінуси. Робота тракториста-машиніста не є виключення. Серед переваг — достойна заробітна плата, затребуваність, доступність навчання, користь для здоров'я (робота на свіжому повітрі). Недоліки — велика відповідальність, ризик травм і захворювань, сезонність роботи. Радимо визначити для себе значущість кожного критерію та швидше вирішити, чи хочете пов’язати своє життя з гулом мотору та щоденною романтикою полів водночас.

ПРОФЕСІЯ «СЛЮСАР-РЕМОНТНИК»

Короткий опис

Професія слюсаря-ремонтника дуже поширена та необхідна для будь-яких видів і етапів виробництва, де є техніка, механізми, прилади, агрегати. Це кваліфікований робітник, який обслуговує техніку на підприємствах або вдома, регулює, виконує поточний і терміновий ремонти, проводить профілактичні заходи.

Сучасне виробництво повністю механізоване. Без техніки, різноманітних механізмів і пристосувань неможливо побудувати будинок, посіяти хліб. Усе промислове виробництво засноване на застосуванні техніки, яка полегшує, а часом й цілком замінює людську працю. Навіть хатня робота нині неможлива без побутової техніки - пральних машин, кухонних комбайнів. Вся техніка, як виробнича, так і побутова потребує догляду, профілактичних заходів, ремонту, обслуговування. Переоцінити важливість професії слюсаря-ремонтника, який здійснює всі ці функції, складно, адже він забезпечує безперебійну роботу усього виробництва.

Слюсар-ремонтник - професія дуже розповсюджена. Проте, оскільки, ці фахівці потрібні для різних видів виробництва, є вузька спеціалізація слюсарів, підготовка та навчання яких ведеться саме для тієї галузі, де вони будуть працювати. Слюсар-ремонтник займається монтажем, налагодженням, регулюванням і діагностуванням механізмів. Після виявлення проблеми він проводить ремонт, заміну зламаних деталей, монтаж нових. Поточний профілактичний ремонт передбачає чищення та змащування вузлів і агрегатів, заміну деталей з терміном придатності, якій закінчився.
Слюсар-ремонтник повинен мати:

• гарний зір;
• точність і координованість рухів;
• врівноваженість;
• терпіння;
• спостережливість;
• уважність;
• високий рівень технічного та оперативного мислення;
• сенсорні відчуття;
• просторову уяву;
• концентрацію уваги;
• оперативну та довготривалу пам’ять;
• комунікабельність;
• відчуття відповідальності;
• ввічливість;
• акуратність;
• фізичний розвиток.

Слюсар-ремонтник повинен вміти:

• читати креслення та схеми;
• бути знайомим з технічними характеристиками машини, які зазначені в паспорті.

Слюсар-ремонтник повинен знати:

• технологію виробництва;
• принципи планово-попереджувального ремонту;
• властивості матеріалів;
• різновиди антикорозійних засобів і масел;
• контрольно-вимірювальні прилади і різні пристосування для ремонту;
• методи регулювання обладнання та визначення ступеня зношування деталей;
• допуски, посадки та класи точності.

Медичні протипоказання

Професія протипоказана людям, які страждають хворобами опорно-рухового апарата, дихальних органів (бронхіальна астма), захворюваннями серцево-судинної системи, що схильні до алергійних захворювань, а також виражені дефекти зору і слуху, психічні розладиди.

Споріднені професії

Слюсар-сантехнік, токар, фрезерувальник.

 Ринок праці

Професія слюсар-ремонтник  необхідна  в машинобудуванні, і на будівництві, і в хімічній промисловості, і в фермерському господарстві, бо машини і механізми стали невід’ємною частиною нашого життя. Переоцінити важливість даної професії складно, адже безперебійну роботу будь-якого виробництва забезпечує саме слюсар-ремонтник.

Де отримати професію

Цю професію можна здобути у професійно-технічних училищах, технікумах, безпосередньо на виробництві, влаштувавшись учнем слюсаря та пройшовши відповідні професійні курси.

ПРОФЕСІЯ «КОНДИТЕР»

Кондитер - майстер, що виготовляє кондитерські вироби; цукерник.

Слово «кондитер» походить від італійського дієслова «candire», що означає «варити в цукрі». За випадковим збігом це слово вимовляється так, як латинське «conditor» - так древні римляни називали кухарів. Через це тих, хто виготовляв солодощі почали називати не кандирами, а кондиторами, або кондитерами.

Професія "кондитер" - складна і потребує не лише естетичного смаку та художніх здібностей від робітника, але й багатьох знань та вмінь, багато зусиль, напруження, натхнення, творчого пошуку.

Щоб досягти високого рівня, кондитер має бути наполегливим у досягненні високої мети, емоційним, але стриманим, рішучим і відповідати за рівень та якість своїх виробів.

Загальна характеристика професії

Професія кондитера – широка та змістовна, праця, яка потребує натхнення,  творчого пошуку.

Кондитер повинен знати:

технологію приготування напівфабрикатів для борошняних кондитерських і булочних виробів (начинок; фаршів);

технологію приготування оздоблювальних напівфабрикатів для борошняних кондитерських виробів (сиропів; помади; желе та прикрас з нього; масляних, вершкових, сметанних кремів; посипок);

технологію приготування дріжджового тіста та виробів з нього (приготування тіста опарним та безопарним способом та виробів з нього);

технологію приготування бездріжджових видів тіста та виробів з нього (тіста для млинчиків та виробів з нього; вафельного тіста та виробів з нього; прісного здобного тіста та виробів з нього; пряничного тіста та виробів з нього; бісквітного основного тіста та виробів з нього);

технологію приготування тістечок і тортів масового попиту (нарізних і поштучних тістечок з різних видів тіста; простих тортів масового попиту з різних видів тіста);

правила організації виробництва та обслуговування;

основи малювання та ліплення;

правила експлуатації відповідних видів технологічного обладнання, виробничого інвентарю, інструменту, ваговимірювальних приладів, посуду, їх призначення та використання в технологічному процесі;

правила і норми охорони праці, протипожежного захисту, виробничої санітарії та особистої гігієни.

Індивідуально-психологічні особливості

Для успішної праці кондитера необхідно мати:

стійкий інтерес до художньої діяльності;

добре ліпити, малювати;

розвинену творчу уяву;

тактильну, температурну чутливість.

До особливостей відносяться:

розвинена зорова та моторна координація,

висока ступінь координації рухів рук.

Особливі умови та фактори праці

Робота кондитера в основному проходить в цеху з 8-годинним робочим днем. Кондитер завжди затребуваний на ринку праці.

Робота кондитера вимагає високої емоційної напруги. Багато часу кондитери проводять з великою кількістю електро-, тепло-, та газоприладів. В цеху постійно висока температура та шум. Тому ці умови праці викликають іноді перенапруження і ризик помилок або навіть призводять до травматизму, перегріву, переохолодження та алергічних захворювань.

Медичні обмеження

Робота кондитера не рекомендується людям зі стійким розладом нервової та дихальної системи, туберкульозом, із захворюваннями сердечно-судинної системи, опорно-рухового апарату, ендокринних захворювань (цукровий діабет), шкірною алергією і екземою кистей рук, дефектами зору, хронічними інфекційними захворюваннями.

Перспективи

Професія кондитера творча. Ця робота, яка не потребує стереотипів, а набуті навички і знання треба перевтілювати у все нові й нові задуми та перспективи. Тому поки існує людське суспільство, будуть перспективи у робітників харчової промисловості і, зокрема, у кондитера. Оскільки на кондитерські вироби є попит у населення, то потреба у висококваліфікованих кадрах постійна.

ПРОФЕСІЯ: МОНТАЖНИК З МОНТАЖУ СТАЛЕВИХ ТА ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ

Монтажник - це людина, яка займається установкою, з'єднанням, закріпленням і підключенням різних будівельних елементів, сантехніки, систем вентиляції, тепломережі, котлів, побутової техніки і т. д. Безліч технічних фахівців займаються монтажем.

Їх послугами користуються при установці і заміні промислового обладнання, при будівництві, ремонті будівель і окремих приміщень. Різновидів цієї професії існує величезна безліч, так як монтувати можна багато чого.

Історія професії

          Ще в Давньому Єгипті будівлі монтувалися з окремих великих елементів за допомогою вантажопідйомних механізмів. Можна з упевненістю назвати людей, які виробляли установку таких будівельних блоків та плит, монтажниками. Також методом блочного будівництва було зведено фінікійські храми в кількох районах Середземномор'я. Цим об'єктам вже за 6000 років. Кораблі та човни того часу також мали безліч пристосувань і механізмів для поліпшення маневреності судна і навіть для оборони від супротивника. А значить, хтось займався монтажем такого обладнання. Щоб пояснити простіше, монтажник певного виду обладнання з'являвся тоді, коли винаходили той чи інший тип обладнання, споруди. ...

Загальна характеристика професії

          Упровадження нових технологій із застосуванням елементів, що збираються, збільшило обсяг монтажно-складальних операцій у будівельних роботах. Це стало причиною появи нової професії – монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій. Монтажники цього фаху працюють на складанні житлових будинків, промислових і громадських споруд. Вони збирають корпуси будівель, використовуючи складові елементи (блоки, панелі), що виготовляються на заводах, укладають фундаментні блоки, монтують шляхопроводи, гідротехнічні споруди, промислові печі, опори електромереж, мостів та ін. Вперше застосували монолітні залізобетонні конструкції у 1986 році в Німеччині.

Повинен знати:

• основні види деталей сталевих та збірних бетонних та залізобетонних конструкцій;
• види основного такелажного та монтажного обладнання та пристроїв;
• правила транспортування та складання конструкцій та виробів;
• способи тимчасового кріплення конструкцій;
• прості способи перевірки щільності зварювальних швів;
• основні властивості та марки бетонних сумішей;
• правила підготовки поверхонь для ізоляції;
• будову електрифікованих та пневматичних інструментів та правила роботи з ними;
• способи захисту металу від корозії.

Повинен уміти:

• зачищати стики зібраних конструкцій;
• кріпити монтажні болтові з’єднання;
• встановлювати самонарізуючі болти;
• укладати плити дорожніх покриттів;
• тимчасово кріпити конструкції;
• замонолічувати бетоном стики;
• забивати цеглою або бетоном кінці балок, борозни, гнізда, вибоїн та отворів;
• монтувати збірні перегородки та внутрішні стіни з гіпсових панелей на металевому каркасі;
• герметизувати стики спеціальними герметиками.

Професійно важливі якості і особливості

Специфіка монтажних робіт вимагає від монтажника наявності певних індивідуально-психологічних та особистісних якостей: розвинений окомір, координацію та точність рухів (щоб керувати кранівником, який подає конструкцію у монтажну зону, та встановити її у передбаченому за проектом місці); розвинену просторову уяву (щоб розбиратися в кресленнях та уявити загальний вигляд споруди). розподіл і концентрація уваги, оперативної і довготривалої пам’яті. Певні вимоги ставляться і до інтелектуального розвитку монтажника. Послідовність виконання робіт завжди обумовлена технологією, але монтажнику доводиться під час роботи вносити до неї певні зміни, зважаючи на існуючі обставини.

Медичні протипоказання

          Робота не рекомендована людям, які страждають на захворювання:

• серцево-судинної системи (гіпертонія, серцева недостатність та ін.);
• опорно-рухового апарату (які ускладнюють і обмежують рухливість рук, ніг);
• нервової системи (нав’язливі стани, непритомність та ін.);
• схильних до простудних захворювань.

          Розмір заробітку робітника залежить від його кваліфікації. Кваліфіковані спеціалісти нині успішно трудяться на будівництві і опорядженні об’єктів не лише в Україні, а й за її межами, що свідчить про їх високу професійну підготовку.

Споріднені професії

• електрозварник;
• бетоняр;
• штукатур;
• стропальник.
  
  

          Безсумнівним плюсом професії є її універсальність в плані навичок. Монтажнику одного типу обладнання легко перепрофілюватися на кілька інших спеціалізацій, якщо робота ведеться одними і тими ж інструментами. Праця монтажника сьогодні добре оплачується - зазвичай в кілька разів вище, ніж робота інженера, лікаря або вчителя. Зрозуміло, що робота на будівельному майданчику пов'язана з загрозою для життя і здоров'я - велика висота, важкі предмети над головою, оголені дроти (в деяких випадках).

Де отримати професію

Монтажників готують в професійно технічних навчальних закладах, а також безпосередньо на робочому місці. Монтаж обладнання досить часто виконують люди без відповідної освіти, адже багато чоловіків вміють працювати електроінструментами, що власне і є основною вимогою при прийомі на роботу.

ПРОФЕСІЯ «МАЛЯР, ШТУКАТУР, ЛИЦЮВАЛЬНИК-ПЛИТОЧНИК»

МАЛЯР- одна з найбільш захоплюючих і цікавих професій. Хороший маляр повинен бути справжнім художником, адже колірна оздоблення будинків і кімнат має на людину своєрідний психологічний вплив, впливає на настрій, працездатність.

Маляр виконує фарбування, обклеювання, художню обробку, ремонт внутрішніх поверхонь будівель.

Історія професії

Виникла ця професія давно. Вже близько п'яти тисяч років тому при будівництві будівель застосовували штукатурку з гіпсу і виконували малярні роботи. На території нашої країни штукатурку використовували в VI столітті до нашої ери. Храми і будівлі середньовічних міст були облицьовані мармуром або покриті різнокольоровою штукатуркою, всередині були виконані різноманітні малярні роботи. До кінця XI століття, коли перше держава досягла зеніту своєї могутності і культурного розквіту, поряд з поліпшеною обробкою, живописом, мозаїкою і облицюванням керамічними плитами, широко застосовували вапняну штукатурку.

Характер праці

          Суть роботи - внутрішня обробка житлових і нежитлових приміщень. Сюди входить вирівнювання стін, стель, дверних і віконних укосів, також поклейка різних видів шпалер на стіни і стеля. І, звичайно, жоден ремонт не обходиться без фарбування. Фарбуються в оштукатурені та вирівняні поверхні - стіни і стелі, проте в даний час дуже популярно використовувати шпалери під фарбування - на підготовлену поверхню клеяться білі шпалери під фарбування і після фарбують їх в потрібний колір. Також поклейка фотошпалер і оформлення дизайнерських конструкцій (в основному, з гіпсокартону: наприклад, декоративні шафи, ніші або світильники на стелю у формі літаючої тарілки) - для особливо вишуканих замовників. Він готує під фарбування бетонні, дерев'яні та металеві конструкції. Поверхні забарвлює вручну або за допомогою валиків, фарбопультів, пістолетів та інших пристосувань, наклеює шпалери. Він володіє прийомами роботи високоякісної і декоративної штукатурки, а також прийомами багатоколірного фарбування фасадів, будівель спеціальними синтетичними складами.

Ринок праці

Професія маляра в наш час досить поширена. Без цих фахівців неможливо уявити жодне будівництво, ні одну ремонтну або монтажну організацію. Працюють малярі і на промислових і виробничих підприємствах, заводах, в будівельних компаніях, ремонтно - будівельних та житлово - комунальних управліннях. Професія маляра має високий рівень затребуваності на ринку праці. Рівень заробітної плати маляра - високий, багато в чому залежить від місця роботи, складності завдання, рівня професіоналізму. Маляр має перспективи кар'єрного росту до бригадира, техніка. Він має можливість організувати свою справу, займатися ремонтом житлових приміщень.

 Умови роботи

Професія маляр далеко не найприємніша. Спеціаліст весь час «по лікті» у фарбі і розчинах шпаклівки, вдихає пил і шкідливі пари. Щоденна праця супроводжується фізичною втомою. Робота протипоказана людям із захворюваннями: органів дихання (хронічний бронхіт, хронічна пневмонія та ін.); серцево - судинної системи (гіпертонія, серцева недостатність та ін.); органів травлення (хронічні захворювання печінки та ін.); опорно - рухового апарату (обмежуючі рухливість рук, ніг); нервової системи (нав'язливі стани, непритомність та ін.); шкіри (дерміти, екзема та ін.)

ШТУКАТУР – кваліфікований робітник, що спеціалізується на внутрішній і зовнішній обробці будівель. Свою роботу фахівець може виконувати як вручну, так і за допомогою спеціальної затирочної машини. Ця професія займає особливе місце серед будівельних спеціальностей. Штукатури першими починають обробку будівель, створюють основу, яку потім доповнюють малярі, плиточники - мозаїчників і т.п.

Історія професії

Найдавнішими штукатурами були будівельники Стародавнього Єгипту п'ять тисяч років до н.е. Стіни будівель тоді покривали шаром гіпсового розчину, а потім фарбували. Поверх фарби наносили зображення з давньоєгипетської міфології. У Стародавньому Китаї також фарбували стіни, але не штукатурили, а просто покривали фарбою дерев'яні поверхні. Довгий час штукатурні роботи виконувалися різними фахівцями. Лише з 1932 року в наших ПТУ стали готувати штукатурів.

Характер професії

Робота штукатура полягає у виконанні вирівнюючого або декоративного шару розчину на поверхнях стін, стель та інших конструкцій. Штукатурять поверхні як всередині приміщень так і на фасадах. Штукатур готує поверхню до опорядження, готує розчин, наносить його вручну або механізованим способом на поверхню, розрівнює і затирає, штукатури самостійно замішують штукатурні, шпаклювальні, грунтувальні, декоративні, гідроізоляційні і теплоізоляційні розчини, готують поверхні для виконання робіт (у тому числі, виконують розмітку, грунтовку, прооліфлення і т.д.), виробляють накривку під забарвлення без піска, закладають шви між панелями, обштукатурюють як стіни і стелі, так і віконні та дверні укоси, ремонтують пошкоджений штукатурний шар, промаячує поверхні, а також оштукатурюють поверхню, щоб зробити її ідеально гладкою.

Ринок праці

Люди з такою професією працюють в різних організаціях. Адже не тільки будівельні компанії містять бригади штукатурів. Такі фахівці працюють ще й у великих організаціях з великим обсягом своїх приміщень, які потрібно постійно ремонтувати і перебудовувати. Працюють як в приміщенні, так і на відкритому повітрі. Можливе виконання робіт на висоті і в дуже незручних і небезпечних позах. Користується спеціальними будівельними пристосуваннями (ліси, драбини, колиски ...). Темп роботи напружений. Безумовно, ця професія дуже затребувана і коло потенційних клієнтів дуже широкий, адже ремонт роблять як приватні особи, так і компанії, підприємства. Причому, якщо будівництво, в основному, затівають в теплу пору року, то замовлення на ремонтні роботи всередині приміщень є завжди. Але тут, як і в будь-який інший професії, найголовніший чинник затребуваності - це професіоналізм та вміння самого фахівця. Так що, можна сказати сміливо - у хорошого маляра-штукатура робота буде завжди.

Умови роботи

Штукатуру необхідні фізична витривалість, рухливість тіла і рук, їх координація, відчуття рівноваги, хороший зір (гострота, колірна відмінність), розвинена суглобово - м'язова і тактильна чутливість, хороший лінійний окомір, наочно - оглядове мислення і пам'ять. Він повинен бути акуратним, мати художній смак. Робота протипоказана людям із захворюваннями: органів дихання (хронічний бронхіт, хронічна пневмонія та ін.); серцево - судинної системи (гіпертонія, серцева недостатність та ін.); органів травлення (хронічні захворювання печінки та ін.); опорно - рухового апарату (обмежуючі рухливість рук, ніг); нервової системи (нав'язливі стани, непритомність та ін.); шкіри (дерміти, екзема та ін.).

ЛИЦЮВАЛЬНИК-ПЛИТОЧНИК – одна з найцікавіших будівельних професій, специфіка якої полягає в тому, що лицювальник має справу в основному з внутрішніми поверхнями будівель.

Історія професії

          Зразки плиткових робіт ми знаходимо вже в давнину. Високорозвинена культура античності залишила нам багато прекрасних в художньому відношенні прикладів цієї стародавньої професії. Римляни познайомили Західну Європу, так само як і візантійці Східну Європу, з плитковими, і насамперед, з мозаїчними роботами. Професія «лицювальник - плиточник» є, таким чином, древнім ремеслом з багатими традиціями.

Характер праці

          Лицювальник - плиточник виконує обробку фасадів будівель керамічними та бетонними плитами. Виконує укладання кам'яних і бетонних ступенів зовнішніх сходів. Встановлює тумби огороджень і парапетів з тесаного каменю. Виконує облицювання набережних і прогонових будов мостів. Виконує роботи по влаштуванню плиткових підлог і облицюванню внутрішніх поверхонь стін лазень, санітарних вузлів, ванних кімнат. Сортує керамічну плитку по виду, розміром, кольором. Готує розчини, очищає поверхні перед укладанням керамічної плитки. Ремонтує облицювання поверхні.

Ринок праці

Робота лицювальника – плиточника може проходити в самих різних місцях: квартирах, приватних будинках, торгово - розважальних комплексах, офісних і бізнес - центрах, магазинах і супермаркетах, лазнях і саунах, соляріях, басейнах та інших приміщеннях, в яких потрібно облицювати поверхню. Будматеріалами, з якими доводиться працювати представникам цієї професії є:

• керамічна плитка;
• мозаїка;,
• мармур;
• граніт;
• кахель;
• керамограніт;
• штучний камінь

Плиточники можуть працювати в таких організаціях і сферах, як: державні та приватні будівельні організації; підряди, робота за договором; інші компанії та організації. Також плиточники можуть займатися власною справою і працювати на себе.

Можливі шляхи розвитку плиточника:

          Спеціалізація і освоєння суміжних областей. Плиточники можуть спеціалізуватися на укладанні конкретних видів плитки, в роботі на конкретних об'єктах. Професія має 2 - 5 розряди, припускає наступне зростання: молодший спеціаліст - старший фахівець - провідний спеціаліст - бригадир. Подальше зростання передбачає підвищення рівня освіти (вищу будівельну освіту).

          Також людина з професією плиточника може освоювати суміжні спеціалізації, такі як: прораб, інженер - будівельник, архітектор, паркетник, штукатур-маляр, плиточник - фасадчик, муляр і т.п.

          При цьому професія плиточника може припускати і підприємницький шлях розвитку. В даному випадку людина може почати займатися власною справою, працювати на себе або відкрити свою фірму.

Освітня підготовка

          Навчитися професії «Маляр, штукатур, плиточник – лицювальник» можна в професійно - технічних навчальних закладах.

Вимоги до індивідуально – психологічних особливостей

          Успішність професійної діяльності маляра, штукатура, лицювальника - плиточника багато в чому залежить від його психофізіологічних особливостей. Тому оптимальне пристосування працівника до професії досягається за рахунок індивідуального стилю діяльності.

З роботи кранівника починається будівництво нового будинку, закладається перша плита. Праця дуже напружена, найбільша концентрація - під час прикріплення вантажу і відриву його від землі. Потрібно правильно сприймати і тлумачити сигнали стропальника. 

Працювати доводиться на великій висоті (до 80 метрів), в обмежених умовах, забиратися в кабіну доведеться по сходах двічі-тричі на день. 

Машиністи, які керуватимуть сучасними будівельними кранами, повинні мати глибокі знання й практичні навички.  Адже від цього залежить успішна робота великих колективів, які беруть участь у будівництві тих чи інших об’єктів. Та для  цього машиністу крана  необхідно знати як принцип роботи машини, так і охорону праці.

• гарне фізичне здоров'я;
• хороший зір;
• гарна моторна пам'ять;
• швидкість реакції;
• витривалість;
• відповідальність;
• дисциплінованість;
• уважність.

 Соціальна значимість. По мірі зростання населення планети та попиту на якісний рівень життя, необхідно будувати більше житла і більше споруд громадського призначення. Будь яке будівництво об'єктів (навіть середнього розміру) неможливе без підйомних механізмів. Підйомні крани також використовуються на промислових підприємствах. Не помітити ці великі високі машини складно. Звісно, послуги вмілого кранівника добре оплачуються, в Україні заробітна плата машиніста крана від 4000 до 15000.

Масовість та унікальність професії. Людина з такою професією не повинна боятися висоти і знати основи фізики та геометрії. До роботи кранівником не можна допускати нервових людей, адже один різкий рух може привести до аварії. Машиніст крану може переїхати в інше місто країни і навіть за кордон – адже подібними машинами підіймають вантаж усюди. Крани бувають різних типів: поворотні і не поворотні, стаціонарні та пересувні, з різним типом рухомої платформи, самостійно підйомні, кран-балки, стрілового та мостового типу і багато інших видів. Машиніст, котрий досконало володіє технікою роботи на одному підйомнику, може знати, як керувати іншим типом крану.

Ризик професії. З висоти кабіни кранівника, мабуть, відкривається дивовижний вид на простори. Особливо красиво дивитись у відкрите море тим кранівникам, що працюють в портах. Але часу на глядіння в далечінь у цих професіоналів немає. Адже один невірний рух може нанести великої матеріальної шкоди, поставити під загрозу життя людини, життя самого кранівника. Через нестаток технічних спеціалістів на сьогоднішній день, будівні та монтажні підприємства згодні платити гідну зарплатню людям цієї професії.

Домінуючі види діяльності професії машиніст крана (кранівника):

• прибуття на об'єкт і вибір місця для роботи;
• техогляд крана (перевірка справності і регулювання гальм, гаків, кріплення тросів, вантажозахватних пристосувань, дії запобіжних пристроїв);
• установка крана на опори;
• стропування (закріплення) вантажів;
• управління краном за допомогою системи управління крана (рульове колесо, важелі, педалі);
• виробництво вантажно-розвантажувальних робіт (рухомого складу автотранспорту, будівельних конструкцій, обладнання та матеріалів);
• виробництво підйомно-транспортних робіт;
• транспортування деталей і вузлів до місць складання виробів;
• укладка деталей, виробів і тарного вантажу;
• забезпечення монтажу збірних конструкцій будівель, споруд і т. д.;
• технічний догляд і профілактичний ремонт автокрана;
• підтримка і укладання труб (у випадку роботи на крані).

• будівельні організації;
• будівельні майданчики;
• цеху підприємств;
• пристані;
• автотранспортні організації;
• підприємства електромереж;
• вантажні залізні дороги;
• підприємства зв'язку.

• стропальник;
• машиніст екскаватора;
• машиніст бульдозера.

Основні обов'язки

• Керуючи великою машиною, кранівники піднімають плити, ємності з бетоном, інші будівельні матеріали вагою в кілька тонн. Кілька неправильних дій і будова не буде вже таким міцним і якісним, а це пряма небезпека для життя її жителів. Найчастіше вантаж піднімається із землі або транспортного засобу на верхні поверхи будівельного майданчика;
• Режим роботи підйомного крана ділиться на три складові: захоплення вантажу, переміщення і розвантаження, повернення у вихідне положення. При цьому найбільше навантаження на механізми крана - в момент підняття вантажу. Майстерність кранівника полягає в тому, щоб якомога плавно виконати цю дію, не втрачаючи швидкості і часу;
• Ця професія не рекомендується людям із захворюваннями серця або підвищеним тиском, а також тих, хто має вестибулярне порушення, порушення відчуття рівноваги, люди бояться висоти.

МОЯ ПРОФЕСІЯ - КУХАР!

У Центрі підготовки і перепідготовки робітничих кадрів №1 ви зможете здобути чудову професію КУХАРЯ та розпочати власну професійну кар’єру.

У нашому навчальному закладі ви здобудете теоретичні знання зі спецдисциплін: 

• «Технологія приготування їжі»,
• «Устаткування підприємств громадського харчування»,
• «Організація підприємств громадського харчування», а також фахові практичні вміння і навички.

Досвідчені викладачі й майстри виробничого навчання навчать вас професійному та якісному приготуванню різноманітних страв, як зробити розкішним і святковим повсякденний обід, сформують вміння нарізати овочі, красиво викласти гарнір, акуратно доповнити страву соусом.

Вивчаючи ази кулінарного мистецтва, ви розширити свій кругозір, набудете необхідного досвіду. Ви оволодієте не лише технологічним процесом приготування страви, але навчитеся правильно підбирати посуд, інструменти, інвентар, зрозумієте процеси, що проходять з продуктами при тепловій обробці, тобто - зробити перші кроки в країну кулінарних звершень!

Матеріально-технічна та навчально - методична бази ЦППРК №1, виробнича практика у закладах громадського харчування міста та літня виїзна практика забезпечують можливість підготовки кваліфікованих КУХАРІВ відповідно до сучасних вимог. Застосування лекційно-практичної системи, у викладанні навчальних предметів, інтерактивних форм навчання, особистісно зорієнтованого підходу позитивно впливає на розвиток пізнавальних та творчих здібностей учнів, що безумовно забезпечує високий професійний рівень підготовки кваліфікованих спеціалістів.

СУЧАСНИЙ КУХАР

Він одночасно професіонал, художник, дієтолог, психолог і, навіть, чарівник.

Професія кухаря займе належне місце у твоєму житті. Завдяки їй ви зможете бути корисними не лише для себе, а й для усього суспільства, для рідної держави.          Ваша професія – ваша гордість!

На перший погляд, нічого надзвичайного в кулінарній професії немає. Адже в кожній сім'ї щодня готують обід. Проте, вивчивши історію кухарського мистецтва, починаєш розуміти, що приготування їжі - це справжня наука.

Кухар повинен розрізняти всі відтінки смаку і запахів.

Кухар повинен володіти особливою рухливістю рук і пальців, тому що безперервно вимушений чистити, різати, перемішувати. На стіл страву необхідно подати красиво, тому кожний кулінар - трохи художник, чудово відчуває поєднання кольорів. Готове блюдо - завжди унікальний, неповторний натюрморт. Крім всього іншого кухар повинен відмінно пам'ятати рецепти багатьох страв і тонкості їхнього приготування.

Харчування — невід’ємна частина життя людини, тому кухарі потрібні скрізь і завжди. Кожен день кухарі смачно годують дорослих і дітей в самих різних закладах. Свій кухар є в школі, лікарні, дитячому садку. Велика кількість кухарів працюють у різних кафе, ресторанах, пунктах швидкого харчування. Люди цієї професії завжди були шановані в суспільстві, адже від них залежить престиж того чи іншого закладу харчування. Зараз з’являється можливість відкривати невеликі кафе, кафе-закусочні, кафетерії, суші-бари. Людям подобаються такі заклади харчування, де їх привітно зустрічають та смачно готують, де вони відчувають турботу, повагу і увагу. Тому саме такий заклад не буде порожнім, а його власник та кухар матиме моральне задоволення та пристойний прибуток.

Різновиди професії

Шеф-кухар складає заявки на необхідні продовольчі товари, напівфабрикати та сировину, забезпечує їх своєчасне отримання зі складу, контролює терміни, асортимент, кількість, якість їх надходження та реалізації. Забезпечує на основі вивчення попиту споживачів різноманітність асортименту страв і кулінарних виробів, складає меню. Здійснює постійний контроль над технологією приготування їжі, нормами закладки сировини та дотриманням працівниками санітарних вимог і правил особистої гігієни. Здійснює розстановку кухарів та інших працівників виробництва. Складає графік виходу кухарів на роботу. Проводить бракераж (зняття проби) готової їжі. Організовує облік, складання і своєчасне подання звітності про виробничу діяльність,впровадження передових прийомів і методів праці.

Кухар-кондитер спеціалізується на кондитерських виробах.

Кухар-технолог організує процес приготування продуктів. Визначає якість сировини, розраховує її кількість для отримання порцій готових продуктів, калорійність добового раціону, складає меню та прейскуранти. Розподіляє обов'язки в бригаді кухарів. Контролює процес приготування кулінарної продукції, розробляє рецепти нових фірмових страв і складає на них технологічні карти. Оформляє необхідну документацію, інструктує кухарів. Веде повний облік матеріальних цінностей, обладнання, сировини, готової продукції.

Кухар повинен володіти такими якостями:

Розвинуте зорове та нюхове сприйняття, гарний смак, творча уява, фізична витривалість, хороша зорова і образна пам'ять, довготривала словесно логічна пам'ять, терплячість, спостережливість і доброзичливість.

Синоніми слова "кухар".

Кулінар - людина, майстерна в кулінарії, кухар.Куховарка, кухарка - у побуті жінка, котра готує їжу.Кашевар - кухар у військовій частині або в робочій артілі (спец.).Кок - морський, судновий, корабельний, матроський кухар. Офіцерський називається саме "Кухар".Кухмістер (від нім. Chenmeister) - кваліфікований кухар чи утримувач невеликого ресторану, їдальні (застар.).

ІСТОРІЯ ПРОФЕСІЇ

Професія кухар розвивалася разом з цивілізацією, так що можна сказати, це найдавніша професія.

Перші страви виглядали просто як обпалені на відкритому вогні напівсирі шматки м'яса або риби. Вогнем люди користувалися як мінімум з середнього палеоліту, але це не були кухарі.

Про перших професіоналів, що заробляли таким ремеслом на життя, свідчать позначки грецької цивілізації на острові Крит 2600-го року до н.е.

Можна сміливо припустити, що в більш давніх культурах Єгипту, Фінікії і Шумер також були професійні кулінари, що працювали для сімей знатних людей і правителів. Пізніше з'явилися такі поняття, як санітарні норми, що регулювали роботу таких фахівців.

У найдавніших писемних пам'ятках Вавилона, Єгипту, Китаю і арабського Сходу вже містяться записи окремих кулінарних рецептів.

Історія розвитку людства від найдавніших часів до наших днів знала небачені злети кухарського мистецтва і такі ж різкі падіння. То їжу підносили до небес, вважаючи її одним з найкращих задоволень, то ставилися до неї мало не з презирством, вважаючи, що навіть розмови про продукти і страви "негідні істинного джентльмена".

Від покоління до покоління передавали люди досвід приготування їжі. Вони дбайливо зберігали всі традиції, пов'язані з їжею, розуміючи, що їжа - основа життя, здоров'я і благополуччя.

Довгий час приготування їжі в Україні було справою суто сімейною. Відала їм, зазвичай, найстарша за віком жінка в сім'ї.

Приготування їжі виділилося в окрему спеціальність тільки в XI ст., хоча згадка про кухарів-професіоналів зустрічається в літописах вже в Х ст.

Наші кухарі зберігали традиції народної кухні, яка служила основою їх професійної майстерності, про що свідчать найдавніші писемні пам'ятки "Домострой" (XVI ст.), "Розпис до царських страв" ( 1611-1613 рр.), столові книги Патріарха Філарета та боярина Бориса Івановича Морозова, витратні монастирські книги тощо.

У них часто згадуються народні страви: юшки, каші, пироги, млинці, киселі, кваси, меди.

Розвиток професійної кулінарії пов'язаний з появою підприємств поза домашнього харчування. Виникли вони ще в Стародавній Русі. Спочатку це були корчми (від слов'янського кореня "корм"), в яких подорожні могли знайти притулок і їжу.

Потім з'явилися придорожні трактири (від лат. "Trakt" шлях, потік) готелі з обіднім залом і кухнею. У той же час поряд з трактирами у великих містах стали з'являтися ресторації (від фр. "Restauration" - відновлення).

У царській Росії перша кулінарна книга "Поварені записки" була складена С. Друковцовим у 1779 р. Перша кулінарна школа була відкрита в Петербурзі 25 березня 1888 з ініціативи професора І. Є. Андрієвського та кулінара Д.В.Каншина.

Для порівняння - перша кухарська школа в Європі з'явилася в XIX столітті в Англії, потім кулінарні школи почали з'являтися і в інших країнах. У Франції вважалося, що навчатися кухарської справи треба з 6-7 років, інакше кухар не зможе бути по-справжньому майстерним.

Історична легенда

Ще в Стародавній Греції виник культ Акслепія, міфічного лікаря-цілителя, який отримав в Римі ім'я Ескулап. Його дочка Гігея вважалася покровителькою науки про здоров'я, а вірною помічницею їх була куховарка Куліна.

Народ привласнив Куліні ім'я десятої музи, яких до неї було дев'ять. У римлян десята муза так і називалася Кулінарія. Вона стала покровителькою кухарської справи, що отримала таку ж назву "кулінарія" (від лат. Culina кухня).

Хронологія появи деяких страв

• Приблизно 10 тис. років до н.е. У раціоні людини з'явилися пиво і хліб (пиво в пляшки розлили в 1568 році).
• Приблизно 6 тис. років до н.е. Поява сиру.
• Приблизно 3 тис. років до н.е. Люди навчилися варити суп.
• У 1500 році до н.е. Розпочато вживання шоколаду. Плитка шоколаду з'явилася лише в 1849 році, а молочний шоколад - в 1875.
• Приблизно у 1000 році до н .е. Вперше засолені огірки.
• Приблизно у 500 році до н.е. Приготовлена перша ковбаса.
• У 490 р. до н.е. Зварені перші макарони. Перший кулінарний рецепт макаронів із сиром записаний в 1367 році. У 1819 році винайдені спагетті.
• У 4 столітті до н.е. Записаний перший з тих, що дійшов до нас, рецепт салату (салат з білих бобів).
• 2 століття н.е. Вперше приготовані суші (японське блюдо з рису і морепродуктів).
• 7 століття. Створено рецепт знаменитої корейської квашеної капусти кім-чи.
• 15 століття. Вперше виготовлені млинці.
• Винайдені "хот-доги" (hot dogs) - булочки з сосискою, що стали національним блюдом американців.
• Вперше випечені бублики.
• Вперше створена технологія виробництва "повітряної кукурудзи" (попкорну).
• 1680-і роки. З'явився смажена картопля по-французьки.
• 17 століття. У світове меню увійшов кетчуп.
• Крекери.
• Винайдено соус майонез.
• З'явився лимонад (тобто газований безалкогольний напій).
• Вперше виготовлено желе.
• Записаний рецепт яловичини по-строганівськи (бефстроганів).
• Заморожені продукти. Поява індустрії напівфабрикатів.

Професія машиніст бульдозера вважається істинно чоловічою. У сучасному будівництві не можна обійтися без важкої будівельної техніки, зокрема бульдозерів. Їх застосовують при будівництві доріг, будівель, мостів і різних комунікацій. Одним з найголовніших чинників, що забезпечують популярність професії, є висока заробітна плата (від 5000-12000 грн.).

Але варто врахувати, що робота "машиніст бульдозера" досить складна, робочий день може бути більше 8 годин. Крім цього, на робочого покладається висока відповідальність. У процесі роботи машиніст виконує планування будівельного майданчика, засипку траншей, зрізання ґрунту. Для роботи в небезпечних або несприятливих умовах робітник повинен відповідати індивідуальним вимогам професії. Робоче місце машиніста - це кабіна бульдозера. Основні операції - це підйом і опускання відвалу, пересування будівельного транспорту. Ремонт і догляд за довіреною технікою також здійснює машиніст бульдозера. Вахта - один з найбільш поширених форматів такої роботи, місця відряджень можуть перебувати в різних частинах країни.

Індивідуальні вимоги.

Для освоєння професії машиніста людина повинна володіти такими якостями:

• Міцне здоров`я.
• Сила і витривалість.
• Гострота відчуттів.
• Велика швидкість реакції.
• Розвинений окомір.
• Зорова пам`ять.
• Знання технічних особливостей.

Вимоги до фахівця.

Машиніст бульдозера повинен знати:

• Складові частини і принцип роботи бульдозерів і допоміжного обладнання.
• Способи монтажу навісних установок.
• Причини виникнення поломок і способи усунення несправностей.
• Правила розробки грунту на різних глибинах.
• Техніку пошарового засипання і відсипання ґрунту.
• Уміння читати креслення і ескізи.
• Знати норми витрат і характеристики паливно-мастильних матеріалів.
• Норми і вимоги виконуваних робіт.
• Правила надання допомоги при травмах на будмайданчику.
• Правила охорони праці і розпорядок робочого дня.

Медичні протипоказання.

Професія "машиніст бульдозера" протипоказана людям, які мають такі захворювання:

• Патологічні захворювання серцево-судинної системи.
• Поганий зір, звуження поля огляду, дальтонізм.
• Зниження функцій вуха, глухота.
• Порушення роботи вестибулярного апарату.
• Патології опорно-рухового апарату.
• Бронхіальна астма.

ПРОФЕСІЯ: ОФІЦІАНТ

          Стрімкий розвиток ресторанного і готельного бізнесу визначає потребу в підготовці кадрів. На сьогодні професія офіціанта є однією з найбільш затребуваних у нашій країні. Ця професія підходить як для дівчат, так і для юнаків, для всіх, хто хотів би мати хороший заробіток на своєму життєвого шляху.

          Є професії, які не користуються популярністю в переважної більшості людей. Це про офіціантів. Так уже повелося: люди думають, що і я так би зміг, нічого тут складного немає. Та невже? Уміння бачити так, якби у тебе було 10 пар очей, мати пам'ять суперкомп'ютера, уміння попередити конфліктну ситуацію, бути вихованим, толерантним, уміти підтримати бесіду, і, багато чого іншого, і, при цьому бути ненав'язливим і непомітним. Тобто, бути одночасно кухарем, педагогом, психологом, маркетологом і, якщо потрібно, - поліцейським.

          Офіціант (від латин. officium - "посада, послуга") - професія сфери громадського харчування.

          Вона з'явилася разом з ресторанами європейського типу в середині XIX століття у великих містах. У корчмах обов'язки офіціантів виконували хлопчики з селянських сімей, які навчалися цьому ремеслу протягом чотирьох років, починаючи з мийників посуду і прибиральників. Цікаво, що чайові здавалися в загальну касу і у кінці робочого дня ділилися порівну між усіма працівниками.

          Багато відомих осіб починали свій трудовий шлях саме з професії офіціанта. Наприклад, Ален Делон підробляв у пивній, Бред Пітт - у ресторані швидкого харчування.

          На сьогодні професія офіціанта є однією з найпопулярніших у нашій країні. Вона надзвичайно складна, але дуже цікава.

Адже офіціант уособлює перед споживачем всю складну ланцюг,що включає такі проміжні ланки, як збір врожаю, його зберігання і переробка, транспортування, приготування їжі. У цьому ланцюзі він служить останнім її ланкою, єдиним живим представником величезної армії хліборобів, тваринників, транспортників, працівників харчової промисловості, кухарів, кондитерів, механіків, які мають безпосередній контакт з споживачем. Офіціант може "красиво" піднести результати праці всіх цих людей, а може й "змазати" їх, тобто своєю неправильним поведінкою викликати у споживача невдоволення.

          Від якості обслуговування відвідувачів, тобто від офіціанта, залежить, чи завітає відвідувач у цей заклад харчування наступного разу, повертатиметься сюди постійно, або забуде про його існування.

Офіціант – професіонал не допустить, щоб відвідувачі залишилися невдоволені проведеним в ресторані увечері, і постарається створити для них саму дружню атмосферу.

Дехто може закинути нам, що вже роботи обслуговують гостей, як в японському ресторані, або шимпанзе – в китайському. А ви спробуйте з ними поговорити.

          Кожного року Центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів №1 випускає 30 спеціалістів, які дуже затребувані на ринку праці міста і на протязі останніх 10 років ця спеціальність знаходиться в першій трійці ТОП – листа. Виробничу практику учні проходять в ресторанах міста, літню практику – на підприємствах морського узбережжя. Після закінчення Центру учні мають можливість продовжити навчання, підвищити свою кваліфікацію.

          Стартуй разом з нами!

Статут офіціанта

          Професійна поведінка формується в залежності від психологічних якостей офіціанта і з урахуванням використання знань психології і правил етикету.

          Офіціант повинен володіти професійними здібностями, тобто бути професійно придатним.

Професійна придатність до роботи офіціанта визначається психологічними якостями, якими він повинен володіти:

• вміння спілкуватися з людьми;
• витримка, емоційна стійкість, врівноваженість, самовладання;
• спостережливість і пам'ять;
• здатність відчувати настрій іншої людини, чуйність;
• ерудиція, виразна мова, багатий запас слів, правильна вимова;
• чутливість до розрізнення форми, кольору, величини;
• вміння розподіляти і перемикати увагу;
• швидкість і точність підрахунку;
• вміння розбиратися в людях.

          Офіціант повинен бути хорошим психологом , що дозволить йому:

• розуміти поведінку споживачів і надавати на них цілеспрямований вплив для створення оптимальних умов обслуговування;
• добре розбиратися в собі і свідомо керувати своїми почуттями та емоціями;
• добре знати своїх колег по роботі і підтримувати відносини товариства і взаємодопомоги.

          Реакцію споживачів на дії офіціанта багато в чому визначають їх темперамент і характер.

          Щоб правильно оцінити особистість, слід бути обережним і не судити про людину по першому враженню. Це дуже важливо в процесі спілкування офіціанта з споживачами.