Навчання та перевірка знань з охорони праці

                                                 Додаток 1

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН І ПРОГРАМА

навчання з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності

педпрацівників, спеціалістів та техперсоналу

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Тема 1. Законодавство України про охорону праці. Основні положення Закону України «Про охорону праці», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та взаємозв’язок їх з іншими Законами України про працю а також нормативними актами з охорони праці та безпеки життєдіяльності.

Тема 2. Організація роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності.

Тема 3. Вибухонебезпека і вибухозахист.

Тема 4. Пожежна і радіаційна безпека.

Тема 5 Електробезпека.

Тема 6 Гігієна праці. Медичні огляди. Профілактика отруєнь та професійних захворювань.

Тема 7. Надання першої допомоги потерпілим у разі нещасного випадку.

Тема 8. Управління роботами з профілактики та ліквідації наслідків аварій.

Тема 9. Безпека праці в освіті.

ПРОГРАМА

 

Тема 1. Законодавство України про охорону праці.

Основні положення Закону України «Про охорону праці». Поняття охорони праці. Соціально-економічне значення охорони праці. Основні законодавчі акти з охорони праці:

Закон України «Про охорону праці», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

Кодекс законів про працю України;

Нормативно правові акти, прийняті в розвиток Кодексу законів про працю;

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»;

Закон України «Про пожежну безпеку»;

Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист».

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.

Право громадян на охорону праці при укладанні трудового договору та під час роботи на підприємстві. Права працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці. Управління охороною праці. Обов’язки роботодавця щодо створення умов праці відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці. Аудит охорони праці.

Служба охорони праці. Положення про службу охорони праці: основні завдання, функціональні обов’язки та права. Комісія з питань охорони праці  підприємства: порядок створення, обов’язки та права комісії.

Навчання з питань охорони праці. Типове положення про навчання, яке встановлює порядок і види навчання та інструктажів, форми перевірки знань з питань охорони праці працівників та посадових осіб. Переліки посад посадових осіб, які до початку виконання своїх обов’язків і періодично один раз на три роки проходять навчання з питань охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою. Перелік робіт де є потреба у професійному доборі. Фінансування охорони праці роботодавцем. Інші джерела фінансування охорони праці. Перелік заходів і засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Додержання вимог щодо охорони праці при проектуванні, будівництві (виготовлені) та реконструкції підприємств, об’єктів ті засобів виробництва. Попередня експертиза проектної документації, за позитивними результатами якої відкривається фінансування робіт. Дозвіл на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов’язана з виконанням робіт та експлуатацією об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що встановлюється визначеним кабінетом Міністрів України переліком. Порядок допуску в експлуатацію придбаних за кордоном технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування тощо. порядок прийняття в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об’єктів.

Основні вимоги Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Інформація та звітність про стан охорони праці. Добровільні об’єднання громадян з охорони праці.

Стимулювання охорони праці. Заохочення працівників за активну участь у роботі зі створення безпечних та нешкідливих умов праці. Застосування при розрахунках страхових внесків до фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань, знижок та надбавок для кожного підприємства.

Відшкодування підприємствам, громадянам і державі збитків, завданих порушенням вимог охорони праці.

Нормативно-правові акти з охорони праці. Опрацювання, прийняття та скасування нормативно-правових актів, тимчасове припинення їх чинності. Акти підприємств з охорони праці. Забезпечення працівників нормативно-правовими актами з охорони праці.

Державне управління охороною праці. Органи державного управління охороною праці. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці. Повноваження Міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці, і, зокрема, питань праці та соціальної політики щодо атестації робочих місць на відповідність вимогам нормативних актів про охорону праці. Повноваження спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці щодо управління охороною праці. Повноваження місцевих державних адміністрацій ата органів місцевого самоврядування в галузі охорони праці. Повноваження об’єднань підприємств з цих питань.

Організація наукових досліджень з проблем охорони праці. Державний нагляд за охороною праці. Органи державного нагляду за охороною праці та порядок регулювання їх діяльності. Права і відповідальність посадових осіб спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Соціальний захист цих посадових осіб.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці. Повноваження і права профспілок у цій сфері. Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці.

Штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, до посадових осіб та працівників за порушення вимог щодо охорони праці. Відповідальність за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, за створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці представників професійних спілок.

Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. Основні положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»: завдання страхування та сфера дії закону, основні принципи страхування, управління страхуванням. Обов’язки ФССНВ: відшкодування заподіяної застрахованому ушкодженням його здоров’я, відшкодування моральної шкоди, профілактична діяльність фонду, направлена на усунення загрози здоров’ю працівників, викликаної умовами праці, фінансування страхування від нещасних випадків.

Страхові тарифи, диференційовані в залежності від класу професійного ризику виробництва, а також від фактичних умов та безпеки праці на виробництві. Закон України «Про колективні договори». Регулювання питань охорони праці в колективному договорі. Комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям, і пожежам.

Тривалість робочого часу працівників. Скорочена тривалість робочого часу. Заборона роботи в нічний час. Обмеження понад нормованих робіт. Заборона залучення до понад нормованих робіт.

Праці жінок. Роботи, на яких забороняється застосування праці жінок. Обмеження праці жінок на роботах у нічний час. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей.

Праця інвалідів. Порядок навчання, перекваліфікації та працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендаці1й, умови використання їх праці у нічний час та на понад нормованих роботах.

Праці молоді. Права неповнолітніх у трудових правовідносинах. Вік, з якого допускається прийняття на роботу. Роботи на яких забороняється застосування праці осіб, молодших за вісімнадцять років. Медичні огляди.

Індивідуальні трудові спори. Органи, що розглядають трудові спори. Терміни звернення до комісії з трудових спорів та порядок прийняття заяв. Порядок і терміни трудових спорів.

Відповідальність за порушення законодавства про працю.

Тема 2. Організація роботи з охорони праці.

Охорона праці як об’єкт управління. Управління охороною праці. Мета і завдання управління. Структурно-функціональна схема управління охороною праці.

Планування роботи з охорони праці: перспективне, поточне та оперативне.

Організація роботи з охорони праці. Посадові інструкції, установлення обов’язків, прав і відповідальності виробничо-технічних служб, посадових осіб і спеціалістів за виконання функцій  і завдань у системі управління охороною праці, а також вимог з охорони праці.

Оперативне керівництво і координація роботи з охорони праці.

Матеріальне та моральне стимулювання роботи з охорони праці.

Контроль за ефективністю функціонування системи управління охороною праці, виконання працівниками своїх посадових обов’язків, правил, норм та інструкцій з охорони праці, за станом охорони праці на робочих місцях, аудит охорони праці.

Вимоги нормативних актів з охорони праці щодо безпеки виробничих процесів, обладнання, будівель і споруд. Планово-запобіжні ремонти засобів праці. Метрологічне забезпечення охорони праці.

Організація безпечного ведення робіт підвищеної небезпеки або таких, де є потреба у професійному доборі згідно з нормативно-правовими актами з охорони праці.

Прилади контролю безпечних умов праці. Світлова та звукова сигналізація. Запобіжні написи, сигнальне пофарбування. Знаки безпеки.

Засоби колективного та індивідуального захисту працівників. План ліквідації аварій. План евакуації з приміщень у разі аварій.

Тема 3. Вибухонебезпека та вибухозахист.

Стан та динаміка аварійності в світовій індустрії. Аналіз характерних значних промислових аварій, пов’язаних з викидами, вибухами та пожежами хімічних речовин. Загальні закономірності залежності масштабів руйнувань і тяжкості наслідків аварій від кількості, фізико-хімічних властивостей і параметрів пальних речовин, що використовуються у технологічній системі.

Основні положення Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки». Порядок ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки.

Основні положення Конвенції 174 від 2 червня 1993 р. Міжнародної організації праці «Про запобігання значним промисловим аваріям».

Теоретичні основи механізму горіння та вибуху. Ламінарне дефлаграційне горіння і детонація в різних агрегатних станах: паро газових, дисперсних середовищ, сконденсованих вибухових речовин.

Особливості горіння та вибуху в апаратурі в замкнутому просторі. Механізм горіння аерозолів.

Параметри і властивості, що характеризують небезпеку, ГОСТ 12.1.010-76 «Взрывоопасность. Общие требования».

Кількісні показники вибухів, що характеризують масштаби руйнування, тяжкість наслідків. Тротиловий еквівалент: частка участі вибухонебезпечних продуктів у вибуху, приведена маса, енергетичний потенціал вибухонебезпеки, баланс розподілу енергії вибуху.

Основні характеристики вибухонебезпеки хіміко-технологічних процесів, показники рівня руйнування промислових аварій. Установлені визначення: хіміко-технологічна система, технологічний блок, середовище, об’єкт . Значення параметрів: регламентовані, критичні, гранично допустимі, потенційно вибухонебезпечний технологічний об’єкт. Кількісні характеристики гідродинамічних, тепломасообмінних процесів та їх вплив на рівень вибухонебезпеки. Кількісні показники, що складають енергетичний потенціал вибухонебезпеки. Можливі показники вибухів.

Методи стабілізації процесів та оцінка надійності систем, фізико-хімічні характеристики речовин, що використовуються в технологічній системі, та їх вплив на вибухонебезпеку, оцінка рівня небезпечності процесу, обґрунтованість та надійність способів і засобів контролю допустимої кількості небезпечних речовин, засоби запобігання критичним значенням параметрів.

Оцінка експлуатаційної надійності та безпеки обладнання, трубопроводів, обґрунтування їх вибору. Поняття про строки служби (ресурсу) і безвідмовності роботи обладнання, обґрунтування вибору ущільнень, методів і засобів запобігання перевищенням тиску, ефективним систем аварійного скидання вибухонебезпечних продуктів закритого типу.

Вибір засобів контролю, управління і проти аварійного захисту (ПАЗ). Обґрунтування вибору енергозабезпечення (енергостійкості) систем контролю, управління і ПАЗ з урахуванням характеру технологічного процесу і енергетичного потенціалу об’єкта.

Локалізація аварій, захист персоналу від уражень, будинків і споруд від руйнування. Побочні моделі виникнення і розвитку аварій, технічні засоби і послідовність аварійного відключення технологічних блоків. Методи і послідовність локалізації аварій при різних схемах їх розвитку.

Методи оцінки інтенсивності впливу ударної хвилі та об’єкти при можливому вибуху. Основні принципи розрахунку зон за рівнями небезпеки та їх класифікація.

Огрунтованість розміщення вибухонебезпечних технологічних об’єктів на території підприємства. Стійкість будинків і споруд до дії ударної хвилі. Технічні та організаційні заходи щодо захисту персоналу від дії ударної хвилі та вторинних факторів вибуху.

Основні напрямки в удосконаленні технологічних процесів, розробці сучасного обладнання, засобів контролю, управління і проти аварійного захисту, швидко дійної та регулювальної апаратури. Підвищення якості сировини, матеріалів та обладнання.

Раціональне планування території підприємства. Вибір та використання ефективних і надійних, переважно на базі ЕОМ і мікропроцесорної техніки, засобів контролю, регулювання та проти аварійного захисту.

Запобігання аварійної розгерметизації технологічних систем, займанню аварійних  викидів.

Вимоги щодо професійного відбору та навчання персоналу для виробництв підвищеної вибухонебезпеки.

Тема 4. Пожежна безпека.

Основні нормативні документи, що регламентують роботу із забезпечення пожежної безпеки об’єктів: Закон України «Про пожежну безпеку», стандарти, будівельні норми та правила, Правила пожежної безпеки В Україні та інше. Обов’язки керівника підприємства та інших посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки об’єкта та окремих дільниць виробництва.

Порядок організації і робота добровільної пожежної дружини. Положення про добровільні пожежні дружини. Обов’язки членів добровільних пожежних дружин щодо запобігання пожежам та їх гасіння. Пільги та заохочення, встановлені для них.

Порядок створення та роботи пожежно-технічної комісії. Типове положення про пожежно-технічні комісії.

Кримінальна, адміністративна, матеріальна та дисциплінарна відповідальність громадян, посадових та юридичних осіб за порушення пожежної безпеки та виникнення пожежі.

Коротка характеристика виробництва та пожежна небезпека технологічного процесу, сировини, готової продукції, агрегатів, установок тощо.

Основні причини пожеж: порушення технологічних регламентів і несправність виробничого обладнання, ікри електрогазозварювальних робіт і необережне поводження з вогнем, іскри котельних та інших установок, порушення правил користування інструментами і електронагрівальними приладами. Заходи пожежної безпеки, яких необхідно додержуватись перед початком роботи, під час роботи та по її закінченні з метою запобіганням пожежам.

Утримання території підприємства, протипожежні розриви, джерела протипожежного водопостачання, протипожежний режим на об’єкті.

Основні вимоги пожежної безпеки в будівлях і приміщеннях, при експлуатації електрообладнання, опалювальних приладів, систем вентиляції, при проведенні електрогазозварювальних, паяльних та інших вогневих  робіт, при фарбуванні, знежиренні та митті виробів і обладнання.

Вимоги пожежної безпеки в лабораторіях, архівах, складських приміщеннях, гаражах, на складах зберігання хімічних речовин, паливо-мастильних матеріалів, при роботі з пожежовубухонебезпечнгими матеріалами, у приміщеннях з масовим перебуванням людей (клубах, поліклініках, їдальнях, учбових закладах тощо).

Основні вимоги до утримання шляхів евакуації, автоматичних систем пожежегасіння і автоматичної сигналізації.

Призначення та місцезнаходження на об’єкті засобів пожежегасіння, протипожежного обладнання та інвентарю (вогнегасники, внутрішні пожежні крани, бочки з водою, ящики з піском, стаціонарні установки пожежегасіння). Загальне уявлення про спринклерне та дренчер не обладнання, автоматичну пожежну сигналізацію, вуглекислотні, порошкові, газові та інші установки пожежегасіння.

Порядок утримання на об’єкті засобів пожежегасіння в літку та взимку.

Правила ви користування вогнегасник засобів, протипожежного інвентарю і обладнання для пожежегасіння.

Засоби зв’язку і сповіщення про пожежу, що наявні на об’єкті, у цеху, місця розташування телефонів, пристроїв для подачі звукових сигналів пожежної тривоги. Правила використання цих засобів у разі виникнення пожежі.

Дії працівників при виникненні на території об’єкта задимлення, загорання або пожежі. Порядок повідомлення про пожежу в пожежну охорону, газорятувальну та інші аварійні служби, організація зустрічі пожежних частин, команд чи добровільних пожежних дружин. Виключення при необхідності технологічного обладнання, комунікацій, електроустановок та вентиляції. Гасіння пожежі наявними на об’єкті засобами пожежегасіння, порядок включення стаціонарних установок, евакуація людей і матеріальних цінностей.

Дії працівників після прибуття пожежних підрозділів у (надання допомоги в прокладанні рукавних ліній, участі в евакуації матеріальних цінностей та виконання інших робіт за розпорядженнями керівника гасіння пожежі).

Розслідування та облік пожеж, розробка заходів щодо запобігання пожежам та загибелі людей на них.

Тема 5. Електробезпека

Статистичні відомості про стан виробничого електротравматизму. Основні причини та шляхи виробничого електротравматизму. Основні причини та шляхи зниження його рівня.

Електричний струм, одиниці вимірювання струму, напруги, потужності, опору, частоти. Постійний та змінний струм, їх шкідлива дія на організм людини. Небезпечні величини електроструму, напруги. Залежність дії електроструму на людину від тривалості дії, умов середовища, мере реологічних факторів, фізичного стану людини. Поняття  напруги кроку та дотику. Статична  і наведена напруга. Дія електромагнітних полів, засоби захисту від них. Привила безпеки при роботі на персональних комп’ютерах.

Будова промислових електроустановок та їх елементи: електричні станції, підстанції, розподільчі пристрої, перетворювачі електроенергії, повітряні та кабельні лінії електропередач вище 1000 В, розподільчі мережі напругою до 1000 В.

Розподіл електроустановок за класами напруги: 0,4 кВ, 6-10 кВ, 35 кВ, 110-150 кВ. особливості будови та сфера застосування.

Охоронні зони електромереж до і вище 1000 В. Допустимі (безпечні) відстані до струмопровідних частин діючого обладнання, що перебувають під напругою. Класифікація виробничих приміщень щодо небезпеки ураження працівників електричним струмом.

Колективні та індивідуальні засоби захисту в електроустановках. Порядок їх використання, зберігання та обліку. Періодичність та види випробувань. Плакати та знаки безпеки, що використовуються в електроустановках.

Заземлення та занулення електроустановок, їх захисна дія, найбільш допустимі величини опору, від чого вони залежать.

Заходи безпеки при роботі з електрифікованим інструментом, зварювальним та понижувальними трансформаторами, переносними світильниками тощо.

Вимоги безпечного застосування машин і механізмів у діючих електроустановках. Особливості виробництва з наявністю електротехнологій.

Порядок виконання робіт у діючих електроустановках: організаційні та технічні заходи, наряд-допуск до роботи, інструктаж, групи електробезпеки.

Вимоги до персоналу, який виконує роботи в діючих електроустановках.

Особа, відповідальна за стан електрогосподарства, її статус, кваліфікація, група електродопуску, обов’язки та відповідальність.

Тема 6. Гігієна праці. Медичні огляди. Профілактика отруєнь і професійних захворювань.

Поняття гігієни праці та медицини праці. Основні положення законодавчих актів, що стосуються створення безпечних умов праці та збереження здоров’я працюючих. Опрацювання, прийняття та скасування нормативно-правових актів – санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів, регламентів тощо.

Шкідливі фактори виробничого середовища і трудового процесу, їх гігієнічна оцінка. Критерії і показники умов праці (Гігієнічна класифікація праці). Компетенція спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я, в проведенні атестації робочих місць за умовами праці, організація та здійснення контролю за параметрами факторів виробничого середовища та трудового процесу. Атестація робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці.

Організація та здійснення державної санітарно-епідеміологічної експертизи промислової продукції, технологічних процесів тощо. Заходи щодо поліпшення умов праці та виробничого середовища. Особливості гігієни праці в провідних галузях господарства. Особливості гігієни праці під час використання праці жінок та неповнолітніх. Санітарно-побутове забезпечення працівників.

Медичні огляди осіб, які працюють у важких та шкідливих умовах праці. Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності. Професійні захворювання (порядок розслідування, реєстрація та облік профзахворювань, аналіз профзахворюваності, визначення придатності працівника до роботи). Основні принципи профілактики виникнення профзахворювань.

Тема 7. Надання першої допомоги потерпілим у разі нещасного випадку.

Стислі основи анатомії та фізіології людини.

Поняття першої допомоги. Основні принципи надання першої допомоги і правильність, доцільність дій, швидкість, рішучість, спокій. Перша допомога при кровотечі. Класифікація кровотечі. Основні види кровотечі, їх ознаки. Перша допомога при капілярній кровотечі. Перша допомога при артеріальній та венозній кровотечі. Засоби зупинки кровотечі. Зупинка кровотечі притискуванням пошкодженої судини до підлеглої кістки, максимальним згинанням кінцівки. Зупинка кровотечі за допомогою джгута чи джгута-закрутки.

Способи реанімації, підготовлення потерпілого до реанімації. Штучне дихання способом (з рота в рот та з рота в ніс).

Непрямий (закритий) масаж серця. Перша допомога при потопленні.

Види електротравми. Безпечні методи звільнення потерпілого від дії струму. Термічна, електрична та біологічна дія електричного струму на організм людини. Правила надання першої допомоги потерпілим від ураження електричним струмом.

Перша допомога при ударах. Струс головного мозку. Удари в області хребта. Синдром здавлювання. Перша допомога при вивихах і розтягненні зв’язок.

Перша допомога при отруєнні газами. Симптоми отруєнь. Вплив різних газів на організм людини і його наслідки.

Перша допомога при переломах. Класифікація переломів. Правила накладання шин. Перша допомога при ушкодженні хребта та кісток тазу.

Опіки, їх класифікація. Перша допомога при хімічних та термічних опіках, при опіку очей. Перша допомога при тепловому та сонячних ударах.

Запобіжні заходи щодо інфікування Снідом під час надання першої допомоги потерпілим від нещасного випадку.

Тема 8. Управління роботами з профілактики

та ліквідації наслідків аварій

Великі виробничі аварії, їх типи, причини та наслідки. Вплив техногенних чинників на екологічну безпеку та безпеку життя і здоров’я людей. Приклади великих техногенних аварій і катастроф та їх наслідки. Законодавчі та інші нормативні акти світової спільноти та України щодо забезпечення контролю, управління та захисту від основних видів виробничих небезпечних чинників. Класифікація виробничих небезпечних чинників в залежності від властивостей технологічних процесів та небезпечних речовин (різновиди вибухів, пожеж, вибухи, що викидають пар, викиди токсичних речовин, порушення цілісності інженерних споруд, будівель тощо).

Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки». Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки (далі ОПН). Повноваження суб’єкта господарської діяльності, який має ОПН, щодо організації робіт з ідентифікації ОПН. Роль адміністрації та керівників підрозділів підприємства у виявлені небезпечного промислового устаткування, проведенні оцінки промислових небезпечних факторів, розробці планів ліквідації аварій та аварійно-рятувальних заходів щодо підвищення рівня безпеки виробництва, організації навчання та проведення проти аварійних тренувань персоналу. Формування звітів про стан безпеки праці, проведену проти аварійну роботу та про аварії, що сталися.

Декларування безпеки ОПН – оцінка рівня небезпеки об’єктів, установлення імовірності можливих аварій, установлення прийнятого ризику та розробка заходів щодо його зниження. Мета і методика виявлення небезпечних чинників виробничих аварій. Визначення пріоритетів. Прогнозування аварій на виробництві. Методики оцінки можливостей виникнення аварій під час здійснення окремих технологічних процесів. Повноваження місцевих органів виконавчої влади щодо регулювання життєдіяльності ОПН. Роль місцевих органів влади при вирішенні питань розміщення небезпечних промислових установок, у наданні допомоги підприємствам, проведенні інспекцій, ліквідації наслідків аварій, забезпеченні безпеки населення. Функціональна структура управління роботами з профілактики та ліквідації наслідків аварій. Взаємодія органів місцевої влади та керівників аварійно-небезпечних виробництв щодо запобігання аваріям та ліквідації їх наслідків. Складання переліку промислових установок – джерел загрози великих виробничих аварій. Узгодження місць розташування виробництв. Проведення інспекцій.

Планування заходів у разі надзвичайних ситуацій на виробництві. Організація аварійних служб та формування планів їх роботи. Управління здійсненням заходів у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Порядок дії систем аварійної сигналізації та зв’язку, призначення персоналу та визначення його обов’язків.

Вибір засобів контролю, управління і проти аварійного захисту (далі ПАЗ). Обґрунтування вибору енергозабезпечення (енергостійкості) систем контролю, у правління і ПАЗ з урахуванням характеру технологічного процесу та енергетичного потенціалу об’єкта. Створення та організація роботи групи експертів на підприємстві. Складання та затвердження контрольних списків виробничих небезпечних чинників. Надання інформації громадськості.

Додаток 3

Білети

для перевірки знань з питань охорони праці та безпеки

життєдіяльності у педрацівників, спеціалістів та техперсоналу

                                                       

Білет № 1

1. Терміни проведення розслідування нещасного випадку на виробництві.

2. Охорона праці неповнолітніх.

3. Коли здійснюється ліквідація служби охорони праці?

4. Надання першої медичної допомоги при відкритих переломах кінцівок.

Білет № 2

1.За яких обставин нещасні випадки не визнаються такими, що пов’язані з виробництвом

2. Терміни повідомлення про аварії, їх розслідування і облік.

3. Визначення тривалості відпусток

4. Правила поводження при виявленні витікання, або запаху газу.

Білет № 3

1. Які права мають спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці?

2. Розірвання трудового договору укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівників.

3. Основні вимоги пожежної безпеки до утримання будівель.

4. Надання долікарняної медичної допомоги при тепловому ударі.

Білет № 4

1. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці.

2. Норма тривалості робочого часу?

3. Цільовий протипожежний інструктаж.

4. Розслідування нещасного випадку невиробничого характеру.

Білет № 5

1. Охорона праці жінок.

2. Яким документом регламентується розслідування нещасних випадків, що сталися в побуті.

3. Основні вимоги пожежної безпеки до утримання будівель.

4. Надання первинної допомоги при термічних опіках.

Білет № 6

1. Охорона праці неповнолітніх.

2. Якщо працівник не пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці?

3. Первинний протипожежний інструктаж.

4. Надання первинної допомоги при відмороженнях.

Білет № 7

1. На яких підприємствах створюється служба охорони праці?

2. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором.

3. Основні вимоги пожежної безпеки до утримання території.

4. Надання долікарняної допомоги при отруєннях.

Білет № 8

1. Якщо роботодавець відмовляється складати акт про нещасний випадок?

2. Розірвання трудового строкового договору із ініціативи працівника.

3. Повторний протипожежний інструктаж.

4. Надання долікарняної допомоги при уражені струмом.

Білет № 9

1. Які документи належать до нормативно-правових актів з охорони праці?

2. Відсторонення від роботи.

3. Позаплановий протипожежний інструктаж.

4. Охорона праці жінок

Білет № 10

1. Коли здійснюється ліквідація служби охорони праці?

2. Хто входить до складу комісії по перевірці знань?

3. Основні вимоги пожежної безпеки до утримання території.

4. Надання долікарняної медичної допомоги при падіннях з висоти.

Білет № 11

1. Чи зберігається за працівником, який втратив працездатність у зв’язку нещасним випадком на виробництві місце роботи?

2. Зміст колективного договору.

3. Вступний протипожежний інструктаж.

4. Надання долікарняної медичної допомоги при переломах.

Білет № 12

1. Яким документом регламентується розслідування нещасних випадків, що сталися на виробництві.

2. Тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів?

3. Що таке трудова книжка? Строки оформлення трудової книжки.

4. Вступний протипожежний інструктаж.

Білет № 13

1. Які нещасні випадки підлягають спеціальному розслідуванню?

2. Посадові обов’язки інженера з охорони праці

3. Чи існує строк давності для проведення розслідування нещасних випадків на виробництві, якщо працівник підприємства звернувся із заявою про розслідування нещасного випадку?

4. Надання першої медичної допомоги при кровотечі.

Білет №14

1. Відпустки прибиральника службових приміщень за особливий характер праці

2. Якими мають бути дії потерпілого в результаті нещасного випадку, якщо комісія з розслідування неправомірно визнала нещасний випадок не пов’язаним з виробництвом?

3. Яке основне призначення служби охорони праці?

4. Надання першої медичної допомоги при відкритих переломах кінцівок.

Білет №15

1. Яке основне призначення служби охорони праці?

2. За яких обставин нещасні випадки не визнаються такими, що пов’язані з виробництвом?

3. Норма тривалості робочого часу

4. Яким документом регламентується розслідування нещасних випадків, що сталися в побуті.

Білет №16

1. Які права мають спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці?

2. Яким документом регламентується розслідування нещасних випадків, що сталися в побуті.

3. Основні вимоги пожежної безпеки до утримання будівель.

4. Якщо працівник не пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці?

Білет №17

1. Основні вимоги пожежної безпеки до утримання території

2. Розірвання трудового договору укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівників.

3. Які права мають спеціалісти Служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці?

4. Надання долікарняної медичної допомоги при тепловому ударі.

Білет №18

1. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці.

2. Норма тривалості робочого часу?

3. Цільовий протипожежний інструктаж.

4. Розслідування нещасного випадку невиробничого характеру.

Білет № 19

1. Охорона праці жінок.

2. Хто входить до складу комісії по перевірці знань?

3. Яке ж основне призначення служби охорони праці?

4. Надання первинної допомоги при термічних опіках.

Білет № 20

1. Охорона праці неповнолітніх.

2. Якщо працівник не пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці?

3. Первинний протипожежний інструктаж.

4. Надання первинної допомоги при відмороженнях.

Білет № 21

1. Яке ж основне призначення служби охорони праці?

2. В яких випадках не оформляється акт по формі (Н-1) при травмуванні на виробництві.

3. Яким документом регламентується охорона праці жінок та неповнолітніх (до 18 років).

4. Яким документом регламентується розслідування нещасних випадків, які сталися з учнями, вихованцями або курсантами.

Білет № 22

1. Яким документом регламентується розслідування нещасних випадків, що сталися на виробництві.

2.За яких обставин нещасні випадки не визнаються такими, що пов’язані з виробництвом?

3. Які права мають спеціалісти Служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці?

4. Правила поводження при виявленні витікання, або запаху газу.

Білет № 23

1. Порядок проведення інструктажів з питань охорони праці

2. Відпустки прибиральника службових приміщень за особливий характер праці

3.Чи може працівник відмовитися від виконання дорученої роботи, у разі якщо вона небезпечна для життя?

4. Як погасити вогонь у діючих електроустановках?

Білет № 24

1. Порядок проведення інструктажів з питань пожежної

2. В яких випадках проводиться цільовий інструктаж?

3. Яким документом регламентується розслідування нещасних випадків, що сталися на виробництві.

4. Як правильно розмістити вогнегасник?

Білет № 25

1. В яких випадках не оформляється акт по формі (Н-1) при травмуванні на виробництві.

2. На яких підприємствах створюється служба охорони праці?

3. Охорона праці жінок.

4. Надання первинної допомоги при відмороженнях.

Білет № 26

1. Зміст колективного договору

2. Хто входить до складу комісії по перевірці знань?

3. Долікарська допомога при вивихах.

4. Правила користування протипожежним інвентарем.

Білет № 27

1. Поняття охорони праці.

2. За яких обставин нещасні випадки не визнаються такими, що пов’язані з виробництвом?

3. Основні вимоги пожежної безпеки до утримання території

4. Правила користування протипожежним інвентарем.

Білет № 28

1. Якщо роботодавець відмовляється складати акт про нещасний випадок?

2. Розірвання трудового строкового договору із ініціативи працівника.

3. Повторний протипожежний інструктаж.

4. Надання долікарняної допомоги при уражені струмом.

Білет № 29

1. Які документи належать до нормативно-правових актів з охорони праці?

2. Відсторонення від роботи.

3. Позаплановий протипожежний інструктаж.

4. Охорона праці жінок.

Білет № 30

1. На яких підприємствах створюється служба охорони праці?

2. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором.

3. Основні вимоги пожежної безпеки до утримання території.

4. Надання долікарняної допомоги при отруєннях.

Лекція 1

ПОРЯДОК ДІЇ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ».

Введено в дію Постановою Верховної Ради України від 14.10.1992 р.

№ 2695 - XII. Справжній закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону праці їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, реалізовує за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Закон України «Про охорону праці» має кілька розділів, а саме:

Розділ 1. Загальні положення.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Дія закону поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності, на всіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

встановлених єдині нормативів про охорону праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці,

а також співробітництва і проведення консультацій між власниками та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.

Розділ 2. Гарантії прав громадян на охорону праці.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію , оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, надані в передбаченому законодавством порядку.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, спеціальне взуття видається безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також виплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразової допомоги. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.

У разі зміни вартості життя порядок пов'язаного з цим перегляду розміру відшкодування шкоди і одноразової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітніх дітей, регулюється чинним законодавством.

Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до 18 років, на важких роботах і на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці.

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.

У випадках, передбачених законодавством, власник зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів.

Розділ 3. Організація охорони праці на виробництві.

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці;
• розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці;
• забезпечує усунення причин, що викликають нещасні випадки та професійні захворювання;
• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства;
• здійснює постійний контроль за виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці.

Працівник зобов'язаний:

• знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, устаткуванням та іншими засобами виробництва;
• додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;
• проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;
• співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці.

Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах.

Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи з охорони праці, на підприємствах, в галузях і на державному рівні у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку створюються фонди охорони праці.

У колективному договорі передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні не нижче передбаченого законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій.

Виробничі будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва та реконструкції, і технологічні процеси повинні відповідати нормативним актам про охорону праці.

Власник повинен проводити розслідування, та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, яке розробляється Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за участю профспілок і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Власник зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про вжиті заходи для їх усунення та для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

З метою об'єднання зусиль колективів підприємства, вчених, фахівців можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні об'єднання громадян, що діють відповідно до законодавства.

Розділ 4. Стимулювання охорони праці.

До працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та поліпшення умов праці види заохочень визначаються колективним договором.

Крім відшкодування шкоди працівникам власник повністю відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв'язку з заподіянням шкоди при порушеннях вимог з охорони праці.

За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища підприємства, організації, установи можуть залучатися органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу.

Розробка та прийняття нових, перегляд і скасування чинних державних міжгалузевих та галузевих актів про охорону праці проводяться органами державного нагляду за охороною праці за участю інших державних органів і професійних спілок у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці є обов'язковими для виконання у виробничих майстернях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання молоді, обладнаних у школах, міжшкільних комбінатах, училищах, вищих і середніх спеціальних навчальних закладах і т.п.

Розділ 5. Державне управління охороною праці.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.

Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об'єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єднання.

Фундаментальні та прикладні наукові дослідження з проблем охорони праці, ідентифікації професійної небезпечності організуються в межах національної програми з цих питань і проводяться Національним науково-дослідним інститутом охорони праці, а також іншими науково-дослідними, проектно-конструкторськими установами, навчальними закладами та фахівцями.

Розділ 6. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

Органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства України;

Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду не залежать від яких би то не було господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій та Рад народних депутатів та діє відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють:

трудові колективи через обраних ними уповноважених;

професійні спілки - в особі вибіркових органів і представників.

Розділ 7. Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці.

За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Розділ 8. Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці.

За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Лекція 2

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

2.1.Соціальное значення охорони праці

Соціальне значення охорони праці полягає в сприянні зростанню ефективності суспільного виробництва шляхом безперервного вдосконалення і поліпшення умов праці, підвищення його безпеки, зниження виробничого травматизму і захворюваності.

У зв'язку з цим соціальне значення охорони праці проявляється, перш за все, у впливі на зміну наступних трьох основних показників, що характеризують рівень розвитку суспільного виробництва.

1) Зростання продуктивності праці в результаті збільшення фонду робочого часу за рахунок:

• скорочення внутрізмінних простоїв шляхом попередження передчасного стомлення, а також зниження числа або ліквідації мікротравм, обумовлених несприятливими умовами праці. Попередження передчасного стомлення за допомогою раціоналізації умов праці, введення оптимальних режимів праці і відпочинку та інших заходів на харчових підприємствах сприяє збільшенню ефективного використання робочого часу. Цей же результат дає ліквідація мікротравм, тому що кожна з них супроводжується втратою до 2-х годин робочого часу;
• скорочення цілоденних втрат робочого часу в результаті зниження рівня або ліквідації тимчасової непрацездатності через виробничого травматизму, професійної та загальної захворюваності. Цей показник має важливе значення для харчових виробництв, на яких кожна травма в даний час супроводжується втратою працездатності в середньому більш ніж на 26 днів.

2) Збереження трудових ресурсів і підвищення професійної активності працюючих за рахунок:

• поліпшення стану здоров'я працюючих і збільшення середньої тривалості їх життя шляхом поліпшення умов праці, що також супроводжується збільшенням виробничого стажу працюють при їх високої трудової активності;
• підвищення професійного рівня внаслідок зростання кваліфікації і майстерності у зв'язку зі збільшенням виробничого стажу;
• можливості використання залишкової трудової активності, великого практичного досвіду і професійних знань пенсіонерів по старості та інвалідів на доступних для них роботах і забезпеченні відповідних їх фізичним можливостям умов праці.

3) Збільшення сукупного національного продукту за рахунок поліпшення зазначених вище показників і складових їх компонентів.

2.2. Економічне значення охорони праці

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці та є економічним виразом соціальної значущості охорони праці. У зв'язку з цим економічне значення охорони праці оцінюється результатами, одержуваними при зміні соціальних показників за рахунок впровадження заходів щодо поліпшення умов праці. Результати зміни соціальних показників наступні:

1. Підвищення продуктивності праці. Воно досягнуто в результаті:

• збільшення працездатності за рахунок поліпшення умов праці. На харчових підприємствах одним з основних шкідливих виробничих факторів є надлишки теплоти. Цей фактор, що визначає мікрокліматичні умови праці в робочій зоні, істотно впливає на працездатність і продуктивність праці. При температурі повітря на робочих місцях 26 - 30 ° С працездатність людини складає всього 20 - 50% її рівня при температурі 18 ° С. Для цих підприємств також характерні низькі рівні освітленості на робочих місцях через одностороннього бічного природного освітлення, захаращеного цехів великогабаритним обладнанням і недостатнім доглядом за освітлювальними пристроями (періодична очистка світлових прорізів, світильників, заміна перегорілих ламп). При незадовільному освітленні (в 2 - 4 рази нижче норми) продуктивність праці знижується на 4 - 8%;
• попередження стомлення за рахунок поліпшення умов праці. Усяке відхилення умов праці на робочих місцях від санітарно-гігієнічних нормативів змушує організм людини додатково витрачати енергію для надання протидії несприятливому впливу шкідливих виробничих факторів. Так, наприклад, при інтенсивності шуму на робочому місці 90 дБА робітник у середньому витрачає на 20% більше фізичних зусиль і нервово-психологічних навантажень для того, щоб зберегти вироблення, яку він забезпечує при інтенсивності шуму 70дБА;
• підвищення ефективності використання обладнання та фонду робочого часу за рахунок зниження внутрізмінних простоїв через погіршення самопочуття за умовами праці та мікротравм. При комплексному впливі на робочого одночасно декількох шкідливих виробничих факторів ці простої можуть становити 20 - 40% цілоденних втрат, обумовлених виробничим травматизмом і захворюваністю;
• підвищення злагодженості в роботі при нормалізації психологічного клімату внаслідок поліпшення умов праці.

2. Зниження непродуктивних витрат часу і праці. Ці витрати складаються із-за несприятливих умов праці, обумовлених організацією робочих місць без урахування вимог ергономіки. Зазвичай непродуктивні витрати часу і праці, що збільшують трудомісткість робіт, пов'язані з необхідністю виконання зайвих рухів, фізичних зусиль, нервово-психологічних навантажень, прийняттям незручних поз внаслідок невдалого розташування органів управління обладнанням, конструктивного оформлення робочих місць і отриманням зайвої інформації.

3. Збільшення фонду робочого часу. Воно отримано за рахунок скорочення цілоденних втрат через неявку на роботу в результаті виробничої травми чи захворювання. Умови праці істотно впливають не тільки на професійну захворюваність, але і на виникнення і тривалість загальних захворювань. 25 - 30% загальних захворювань на виробництві пов'язано з несприятливими умовами праці. Результати досліджень НДІ праці свідчать про те, що перевищення допустимої температури повітря в робочій зоні виробничих приміщень на 1 ° С супроводжується збільшенням втрат робочого часу через серцево-судинних захворювань в середньому на 4,1 дня в розрахунку на 100 робітників, а перевищення допустимого рівня шуму на робочому місці на 10 - 20 дБ збільшує тривалість тимчасової непрацездатності з тієї ж причини в середньому на 2,7 дня на 100 працюючих.

4. Економія витрат на пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах праці. Такі пільги і компенсації, як скорочений робочий день і додаткова відпустка, зв'язані зі значними трудовими втратами і супроводжуються виплатами великих грошових сум за фактично не відпрацьований час. Інші різновиди пільг і компенсацій (підвищені тарифні ставки, пільгові пенсії, лікувально-профілактичне харчування, безкоштовна видача молока) також супроводжуються витрачанням значних грошових коштів. Створення умов праці, відповідних вимогам охорони праці, дозволяє повністю або частково скасувати ці пільги і компенсації, що дає значну економію витрат на ці цілі.

5. Зниження витрат через плинності кадрів за умовами праці. Із загального числа звільнених за власним бажанням близько 21% складають особи, не задоволені умовами праці (важка фізична праця, несприятливі санітарно-гігієнічні умови, монотонність роботи, погіршення здоров'я і т. п.). На харчових підприємствах особливо висока плинність кадрів серед зайнятих важкою фізичною працею. З цієї причини звільняється 21%, а пішли з роботи з мотивуванням погіршення стану здоров'я на цукрових підприємствах становлять 6,6 - 7,2% загальної кількості не задоволених умовами праці.

Плинність робочої сили завдає істотної шкоди підприємствам, так як звільняються деякий період часу працюють з зниженою продуктивністю, що приймаються замість них нові робочі вимагають виробничого навчання. Процес звільнення і найму також супроводжується певними витратами грошових коштів. В цілому по народному господарству плинність кадрів завдає значних економічних втрат, так як кожен звільнився при переході з одного підприємства на інше в середньому не працює близько одного місяця. Загальна сума річного економічного збитку в народному господарстві від плинності кадрів внаслідок незадоволеності умовами праці перевищує 0,6 млрд. грн.

2.3. Пільги та компенсації у зв'язку з несприятливими умовами праці

Застосовуваний на ряді виробництв, цехів і дільниць харчових підприємств комплекс заходів з охорони праці не завжди забезпечує ефективність, що гарантує повністю безпечні і здорові умови праці. Таке

становище склалося через відсутність одночасної наукової і проектно-конструкторської розробки нових технологій і відповідних їм рішень, з охорони праці. Тому в даний час на багатьох харчових підприємствах ще широко використовується система пільг і компенсацій, що надаються особам, зайнятим на роботах із шкідливими і важкими умовами праці (кочегари парових та водогрійних котлів, машиністи аміачних компресорів і ін). Право на отримання пільг і компенсацій мають робітники, ІТП і службовці, професії і посади яких зазначені у спеціальних списках та переліках виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Система пільг і компенсацій не замінює, а тільки доповнює що використовується на підприємствах комплекс заходів з охорони праці. Ця система включає додаткові відпустки, скорочені робочі дні та пільгове пенсійне забезпечення, лікувально-профілактичне харчування, доплати до заробітної плати; безкоштовну видачу молока. Їх оздоровче і компенсаційне значення полягає в наступному:

• Додаткова відпустка (від 6 до 36 днів). Він не тільки зменшує тривалість періоду несприятливого впливу на працюючих шкідливих виробничих факторів, але, перш за все, сприяє виділенню з організму нагромадилися в ньому токсичних та інших речовин, зняттю стомлення через напруженої розумової та фізичної роботи, відновленню порушених функцій та ліквідації початкових стадій несприятливих фізіологічних змін у внутрішніх органах і системах людини.
• Скорочений робочий день. Зменшення робочої зміни всього на одну годину фактично скорочує на один місяць річний фонд робочого часу кожному працюючому, користується цією пільгою, підвищує його часовий заробіток на 16%. Цей різновид пільги надає на працюючого такі ж впливу, як і додаткову відпустку.
• Пільгове пенсійне забезпечення. Воно надається працюючим у шкідливих умовах і гарячих цехах у відповідності зі списком № 1, а також зайнятим на роботах з важкими умовами праці (список № 2). Воно полягає в наданні пенсії в більш ранні терміни, ніж на загальних підставах, при меншому стажі роботи і у великих розмірах.
• Зниження пенсійного віку і необхідного для отримання пенсії стажу роботи не тільки скорочує тривалість періоду несприятливого впливу на робітника шкідливих виробничих факторів, але і забезпечує більш раннє виведення з організму нагромадилися в ньому шкідливих речовин, відновлення нормальної діяльності всіх систем його життєзабезпечення.
• Лікувально-профілактичне харчування. Харчування, що видається працюючій безкоштовно, є засобом підвищення опірності його організму дії шкідливих виробничих факторів, зниження захворюваності і попередження настання передчасного стомлення. Ця пільга надається робітникам і службовцям, зайнятим на роботах з особливо шкідливими умовами праці.
• Доплата до заробітної плати. Вона обумовлена ​​специфічними умовами праці на робочих місцях; становить 4 - 24% тарифної ставки і спрямована на зміцнення організму і підвищення його опірності впливу шкідливих виробничих факторів за рахунок поліпшення побутових умов і харчування.
• Безкоштовна видача молока. Вона має на меті підвищити опірність організму робочого впливу токсичних речовин, що викликають порушення функцій печінки, білкового та мінерального обмінів, різке подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Дія молока полягає в нормалізуючому впливу на ряд обмінних процесів і функцій організму. Однак видача молока повинна вироблятися строго відповідно до рекомендацій МОЗ України, так як при взаємодії з деякими токсичними речовинами воно дає не позитивний, а негативний ефект (наприклад, зі свинцем).

Одним із головних завдань системи управління охороною праці на підприємстві є поліпшення умов праці. У відповідності з рівнем їх покращення керівники міністерств і відомств зобов'язані зменшувати додаткові відпустки або встановлювати їх, а також робочий день нормальної тривалості, якщо всі нормовані параметри умов праці відповідають вимогам чинного законодавства з охорони праці. При цьому умови також частково або повністю повинні скасовуватися надані робочим інші пільги і компенсації за роботу в шкідливих і важких умовах праці.

2.4. Витрати на охорону праці та втрати через травматизму та професійної захворюваності

Щорічні витрати на охорону праці складаються з трьох видів витрат: впровадження заходів, спрямованих на поліпшення умов праці та підвищення його безпеки; пільги і компенсації у зв'язку з несприятливими умовами праці; відшкодування наслідків несприятливого впливу умов праці на працюючих.

Витрати, спрямовані на поліпшення умов праці та підвищення його безпеки на підприємствах, складаються з двох основних статей: номенклатурні заходи, передбачені угодою з охорони праці; придбання спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту і запобіжних пристроїв.

На харчових підприємствах структура витрат за основними статтями витрат на охорону праці приблизно однакова і становить близько 1/3 загальних витрат на кожну з наступних статей: загальне поліпшення умов праці, попередження нещасних випадків та попередження захворюваності.

Із зазначених видів витрат на охорону праці випливає, що кошти, спрямовані на поліпшення умов праці та підвищення його безпеки, в даний час не окупають себе. У зв'язку з цим держава витрачає величезні кошти на пільги, компенсації та відшкодування наслідків несприятливих умов праці. За даними НДІ праці кошти, що витрачаються на поліпшення умов праці, в загальній сумі видатків на охорону праці становлять близько 25%, а витрати на пільги, компенсації та відшкодування несприятливих умов праці - близько 75%.

Лекція 3

ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ.

Управління охороною праці на підприємстві та обов'язки власника.

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

• Створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;
• Розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
• Забезпечує усунення причин, що викликають нещасні випадки, професійні захворювання, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
• Організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, встановлені законодавством, приймає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;
• Розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, забезпечує безплатно працівників нормативними актами про охорону праці;
• Здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;
• Організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.

При відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду заходів, що забезпечать безпеку працівників.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

Обов'язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці.

Працівник зобов'язаний:

• Знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
• Дотримуватися зобов'язань з охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього розпорядку підприємства;
• Проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або оточуючих його людей і природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій.

Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Здійснення медичних оглядів покладається на медичні заклади, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за невідповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду, термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Власник має право притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, та зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Власник на прохання працівника або за своєю ініціативою організовує позачерговий медичний огляд, якщо працівник вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці.

За час проходження медичного огляду за працівником зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.

Навчання з питань охорони праці.

Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці .

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де необхідний професійний відбір, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань, відповідних нормативних актів про охорону праці. Перелік таких робіт затверджується Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Посадові особи згідно з переліком, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці, до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки проходять у встановленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охороною праці з участю представників органу державного нагляду та профспілок.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється.

У разі незадовільних знань з питань охорони праці працівники повинні пройти повторне навчання.

На прохання працівника проводиться додатковий інструктаж з питань охорони праці.

Міністерство освіти України організовує вивчення основ охорони праці в усіх навчальних закладах системи освіти, а також підготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних галузей народного господарства за програмами, погодженими з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Фінансування охорони праці.

Фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи з охорони праці.

На підприємствах, в галузях і на державному рівні у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку створюються фонди охорони праці.

Такі ж фонди можуть створюватись органами місцевого і регіонального самоврядування для потреб регіону.

На підприємстві кошти вказаного фонду використовуються тільки на здійснення заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.

Кошти галузевих і державного фондів охорони праці витрачаються на здійснення галузевих і національних програм з питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських програм, на сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств та виробництв, творчих колективів, науково-технічних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв'язанням проблем охорони праці.

У державний, регіональний та галузеві фонди охорони праці надсилаються поряд з коштами державного чи місцевих бюджетів, відрахуваннями підприємств та іншими надходженнями кошти, одержані від застосування органами державного нагляду штрафних санкцій до власників згідно із статтею 31 цього Закону, а також кошти від стягнення цими органами штрафу з працівників, винних у порушенні вимог щодо охорони праці.

Кошти фондів охорони праці не підлягають оподаткуванню податком. Витрати на охорону праці, що передбачаються в державному і місцевих бюджетах, виділяються окремим рядком.

Регулювання охорони праці у колективному договорі (угоді трудовому договорі).

У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні не нижче передбаченого законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці , запобігання випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій.

Служба охорони праці на підприємстві.

Власник створює на підприємстві службу охорони праці. Типове положення про цю службу затверджується Державним комітетом з нагляду за охороною праці. На підприємстві виробничої сфери з кількістю працюючих менше 50 чоловік функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникам підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Фахівці з охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці, вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативів з охорони праці, зупиняти роботу виробництва, дільниць, машин, механізмів, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; направляти керівнику підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише керівник підприємства.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства.

Додержання вимог щодо охорони праці при проектуванні, будівництві (виготовленні) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва.

Виробничі будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва або реконструкції, і технологічні процеси повинні відповідати нормативним актам про охорону праці.

Проектування виробничих об'єктів, розробка нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Забороняється будівництво (реконструкція, технічне переоснащення) виробничих об'єктів, виготовлення і впровадження нових технологій і вказаних засобів без попередньої експертизи (перевірки) проектної документації на їх відповідність нормативним актам про охорону праці. Фінансування цих робіт може провадитися лише після одержання позитивних результатів експертизи.

Введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення, виготовлення і передача у виробництво зразків нових машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, впровадження нових технологій без дозволу органів державного нагляду за охороною праці забороняється.

Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський нагляд за дотриманням проектних рішень з питань охорони праці при будівництві та експлуатації запроектованих ними підприємств і об'єктів. Авторський нагляд здійснюється на підставі договору, що укладається проектною організацією з власником.

Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби і технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво і в стандартах на які є вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров'я людей, повинні мати сертифікати, що засвідчують безпеку їх використання, видані у встановленому порядку.

Власник, який створив нове підприємство, зобов'язаний одержати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл на початок його роботи.

Експертиза проектів, приймання в експлуатацію виробничих об'єктів та видача дозволів на початок роботи підприємства проводиться Державним комітетом України по нагляду за охороною праці в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Прийняття в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об'єктів проводиться за участю представників професійних спілок.

Технологічні процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію лише за умови відповідності їх нормативним актам про охорону праці та охорону навколишнього середовища, діючим в Україні.

Забороняється застосування у виробництві шкідливих речовин, на які не розроблені гранично допустимі нормативи (концентрації), методика, засоби метрологічного контролю і які не пройшли токсикологічну експертизу.

У разі надходження на підприємство нових небезпечних речовин або наявності такої кількості небезпечних речовин, яка вимагає вжиття додаткових заходів безпеки, власник зобов'язаний завчасно повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці, розробити і погоджувати з ним заходи щодо захисту здоров'я та життя працівників, населення та охорону навколишнього природного середовища.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань.

Власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, яке розробляється Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за участю профспілок і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розслідування проводиться за участю представника профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а у випадках, передбачених законодавством, також за участю представників органів державного нагляду, управління охороною праці та профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку або професійного захворювання власник складає акт за

встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок або професійне захворювання чи незгоди потерпілого або іншої заінтересованої особи із змістом акта питання вирішується в порядку, передбаченим законодавством про розгляд трудових спорів. Органи по розгляду трудових спорів при необхідності одержують відповідний висновок представника органу державного нагляду, або органу державного управління охороною праці, або профспілкового органу.

Комісія з питань охорони праці підприємства.

На підприємстві з кількістю працюючих більше 50 чоловік рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників власника, профспілок, уповноважених трудового колективу, спеціалістів з безпеки, гігієни праці і представників інших служб підприємства.

Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства затверджується Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за погодженням з профспілками,

Рішення комісії носять рекомендаційний характер.

Інформація та звітність про стан охорони праці.

Власник зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про вжиті заходи для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних, вимог.

Державні органи управління охороною праці інформують населення України, відповідного регіону, працівників галузі та трудові колективи про реалізацію державної політики з охорони праці, виконання національних, територіальних чи галузевих програм з цих питань, про рівень і причини аварійності, виробничого травматизму і професійних захворювань, про виконання своїх рішень щодо охорони життя та здоров'я працівників.

На державному рівні ведеться єдина державна статистична звітність з питань охорони праці.

Добровільні об'єднання громадян, працівників і спеціалістів з охорони праці.

З метою об'єднання колективів підприємств, учених, спеціалістів з охорони праці та окремих громадян для поліпшення охорони праці, захисту працівників від виробничого травматизму і професійних захворювань можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні об'єднання громадян, що діють відповідно до законодавства.

Лекція 4

ДЕРЖАВНИЙ І ПРОФСПІЛКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА

ОХОРОНОЮ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ.

Згідно Закону України «Про охорону праці» існують позавідомчі органи нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю і правил охорони праці, до яких належать державні органи та інспекції, які у своїй діяльності не залежать від адміністрації піднаглядних підприємств та їх вищестоящих органів.

Державний нагляд здійснюють:

Державний комітет України по нагляду за охороною праці,

Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки,

Органи Державного пожежного нагляду управління пожежної охорони,

Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням закону про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором і підпорядкованими йому службами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від яких би то не було господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевої державної адміністрації і Рад, і діють відповідно до положень, затверджених кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:

безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань,

направляти керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів, місцевих рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці,

призупинити експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць та устаткування до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих,

притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих чи нормативних актів з ОП,

направляти власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді,

передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Органи державного нагляду за ВІД встановлюють порядок опрацювання і затвердження власником положень, інструкцій та інших актів про охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань.

Власники повинні безкоштовно створювати необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за ВІД.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством.

Відомчий контроль за станом охорони праці здійснюють передусім господарські керівники всіх рівнів: працівники центрального апарату комітету рибного господарства України, керівники виробничих об'єднань, підприємств, начальники цехів, змін, дільниць, майстри. Крім того, відомчий контроль і нагляд за охороною праці на всіх рівнях здійснюють працівники служб ОТТБ.

Громадський контроль за додержанням законодавства про ВІД здійснюють:

трудові колективи через обраних ними представників,

професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників.

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду власником підприємства пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки та гігієни праці.

Для виконання цих обов'язків власник за свій рахунок організовує навчання і звільняє уповноваженого з питань ВІД від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ним середнього заробітку.

Уповноважені трудових колективів діють відповідно до типового положення, затвердженого Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за погодженням з профспілкою.

Уповноважені з питань ВІД з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень здійснюють контроль за:

а) відповідністю законодавству про охорону праці:

умов праці на робочих місцях, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стану засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівниками, проходів, шляхів евакуації та запасних виходів, а також санітарно-побутових умов,

діючих режиму праці та відпочинку,

використання праці жінок, неповнолітніх та інвалідів,

забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, іншими засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами, організації питного режиму;

пільг і компенсацій, що представляються працівникам за роботу з важкими та шкідливими умовами праці;

відшкодування власником шкоди у разі ушкодження їх здоров'я або застосування моральної шкоди;

проведення навчання, інструктажів та перевірки знань працівників з ОП,

проходження працівниками попереднього і періодичного медичного оглядів;

б) забезпечення працівників інструкціями, положеннями з охорони праці, що діють у межах підприємства, та додержання працівниками в процесі роботи вимог цих нормативних актів;

в) своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків та професійних захворювань;

г) виконанням наказів, розпоряджень, заходів з питань охорони праці, в тому числі заходів з усунення причин нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, визначених у актах розслідування;

д) використанням фонду охорони праці підприємством по його призначенню,

е) наявністю і станом наочних засобів пропаганди та інформації з питань охорони праці на підприємстві.

Уповноважені з питань охорони праці мають право:

безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, додержання працівниками нормативних актів про охорону праці на об'єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колективом якого вони обрані;

вносити в спеціально для цього заведену книгу обов'язкові для розгляду власником (керівником підрозділу, підприємства) пропозицій щодо усунення виявлених порушень нормативних актів про охорону праці, здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій;

вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника виробничого підрозділу підприємства припинення роботи на робочому місці у разі створення загрози життю або здоров'ю працюючих;

вносити пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які порушили нормативні акти про охорону праці;

брати участь у перевірках стану безпеки і умов праці, проведенні посадовими особами органів державного нагляду і громадського контролю за охороною праці, міністерства, відомства, об'єднання, підприємства, місцевих органів державної виконавчої влади;

бути обраними до складу комісії з питань охорони праці підприємства;

бути представником трудових колективів з питань охорони праці в районних (міських), міжрайонних (окружних) та товариських судах.

Професійні спілки здійснюють контроль за додержанням власниками законодавчих та інших актів про охорону праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для працівників та забезпечення їх засобами колективного та індивідуального захисту.

Профспілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зобов'язань колективних договорів, вносити власникам; державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

Своєчасний контроль - це запобігання можливих аварій і нещасних випадків. Так в 1997 році в Україні проведено 119,5 тис. обстежень підприємств, під час яких було виявлено та усунуто 8,5 млн. порушень нормативних актів з ОП. За невиконання вимог нормативних актів з ОП оштрафовано більше 30 тис. керівників та посадових осіб на суму 1 млн. 121 тис. гривень.

Лекція 5

Колдоговору І ЗАХОДИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ.

З а к о н о д а т е л ь с т в о У к р а ї н и про т р у д тобто

Вимогою Закону України «Про охорону праці» та «Колективних договорах і угодах» передбачено здійснення комплексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці, визначення зобов'язань сторін, а також реалізація громадянами прав і соціальних гарантій на охорону праці забезпечується в першу чергу за допомогою колективного договору (угоди).

Колективний договір є найбільш важливим документом у системі нормативного регулювання взаємовідносин між власником і працівником з першочергових соціальних питань, у тому числі і питань охорони праці.

Укладенню колективного договору повинні передувати колективні переговори, які розпочинаються за три місяці до закінчення терміну дії попереднього договору. Зобов'язання, які пропонується включити в колективний договір за результатами переговорів, повинні бути всебічно обґрунтованими і реальними.

Визначаючи загальні принципи формування зобов'язань з охорони праці, слід зазначити, що вони не повинні суперечити законам та іншим нормативним актам України. Гарантії, пільги і компенсації, встановлені трудящими чинним законодавством, повинні вважатися мінімальними, обов'язковими для виконання за будь-яких обставин. Наприклад, відповідно до статей 6, 9, 11, 12 Закону України «Про охорону праці» може бути передбачено: надання працівникам додаткової відпустки за незадовільні умови праці, додаткового комплекту спецодягу, обладнання додаткових санітарно-побутових приміщень (саун, душових кабін, ванн і т.д.) в тих виробництвах, де нормативами це не передбачено, встановлення, залежно від конкретних умов праці додатково оплачуваних перерв санітарно-оздоровчого призначення або скороченої тривалості робочого часу і т.д.

У колективних договорах вказуються переліки професій і посад працівників, яким відповідно до нормативів надається право на скорочений робочий день, додаткова відпустка у зв'язку з важкими і шкідливими умовами праці, видається спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту.

Обов'язковою слід вважати доповнення до колективного договору з тих питань, які визначені трудовим колективом самостійно і є доповненням до вимог чинного законодавства.

Колективний договір повинен обов'язково містити заходи щодо захисту прав та соціальних інтересів осіб, які постраждали на виробництві від нещасних випадків (профзахворювання), а також утриманців і сімей загиблих. Йдеться про відшкодування завданої ним шкоди, виплати одноразової допомоги, компенсації витрат на придбання ліків, на проходження додаткової оплачуваної лікування, про надання потерпілим легшої роботи зі збереженням заробітку, організації навчання, перекваліфікації та працевлаштування інвалідів праці, надання цим інвалідам допомоги при вирішенні соціально- побутових питань.

Законом забезпечується особливий захист інтересів тих працівників, які були важко травмовані і стали інвалідами, а також інтересів утриманців та членів сімей загиблих. Для них встановлюють мінімальний розмір одноразової допомоги, який становить:

У разі смерті потерпілого - не менше п'ятирічного заробітку на його сім'ю, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка повинна народитися після його смерті.

У разі стійкої втрати працездатності - не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності.

Законом передбачена можливість зменшення розміру одноразової допомоги лише в тих випадках, коли виробнича травма сталася внаслідок невиконання потерпілим правил і нормативних актів про охорону праці, тобто повної або часткової його вини. Щоб не допускати необґрунтованих звинувачень потерпілого в нещасному випадку і порушення його прав на одноразову допомогу, слід дотримуватися передбачені законом вимоги про те, що:

за умови самої грубої помилки вини потерпілого розмір одноразової допомоги не може бути зменшений більш ніж на половину тієї суми, яка належить працівникові при відсутності порушень або вимог охорони праці.

Розміри одноразової допомоги трудовий колектив може встановлювати виходячи з економічних можливостей підприємства, але не нижче передбачених Законом, визначати порядок його зменшення (в межах 50%, використовуючи аналіз причин виробничого травматизму за тривалий період, результати перевірок стану охорони праці та трудової дисципліни у виробничих підрозділах.

Зобов'язання колективного договору в певній мірі повинні відповідати принципам економічного стимулювання і матеріальної відповідальності за стан охорони праці.

Це означає, що виробництво має бути готове відшкодувати збиток від не забезпечення нормативних умов праці, від аварій та нещасних випадків (профзахворювань). Конкретні ж посадові особи і працівники, з вини яких це сталося, повинні знати, що колективним договором і відповідно до чинного законодавства вони зобов'язані відшкодувати підприємству певну частину завданих збитків.

З іншого боку, економічний механізм управління охороною праці повинен передбачати систему заохочень для тих працівників, які сумлінно виконують законодавчі акти з цих питань, не допускають порушень вимог особистої та громадської безпеки, беруть активну участь і виявляють ініціативу у відповідності із заходами по підвищенню рівня охорони праці на підприємстві. І саме колективний договір, як свідчить стаття 23 Закону «Про охорону праці», має встановлювати будь-які види заохочень за сумлінне ставлення до вирішення завдань охорони праці.

Зобов'язання трудового договору є двосторонніми, тому цей документ повинен містити не тільки вимоги до власника, але й зобов'язання працівників щодо безумовного виконання кожним норм, правил, стандартів та інструкцій з охорони праці, дотримання встановлених вимог поводження з машинами, обов'язковому використанню засобів колективного та індивідуального захисту . Будь-який працівник підприємства зобов'язаний виконувати вимоги колективного договору з тих питань охорони праці, які його стосуються.

Законом «Про охорону праці» передбачено, що за допомогою колективного договору необхідно вирішувати й низку важливих питань соціального характеру, а саме:

встановлювати розмір вихідної допомоги (але не менше тримісячного заробітку) працівникові, який змушений розірвати трудовий договір через невиконання власником вимог законодавства та зобов'язань колективного договору з охорони праці;

визначати умови здійснення грошової компенсації на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому продуктів, якщо робота трудящих має роз'їзний характер,

встановлювати строк звільнення від основної роботи уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці для можливості виконання ним своїх громадських обов'язків та проходження навчання з охорони праці.

В залежності від характеру виробництва, складу трудового колективу, специфіки галузі в колективному договорі визначаються зобов'язання з організації безпечних і нешкідливих умов праці інвалідів, неповнолітніх, пенсіонерів, осіб, які тимчасово залучають до виконання громадських робіт за договорами з центрами зайнятості населення. Враховуючи, що нагальною проблемою суспільства є поліпшення становища жінок, необхідно приділяти особливу увагу зобов'язаннями щодо поліпшення умов їх праці, санітарно-побутового та медичного обслуговування, вивільнення з важких, шкідливих і нічних змін.

Важливо, щоб ці заходи мали економічне забезпечення, щоб скорочення жінок на важких, шкідливих, нічних роботах проводилося не примусово, адміністративними заходами, а з урахуванням інтересів трудівниць, шляхом їх матеріальної зацікавленості, впровадження додаткових пільг за рахунок підприємства.

У трудових договорах забороняється включати умови, які погіршують порівняно з чинним законодавством, колективним договором становище працівників.

Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджується міністерством охорони здоров'я України по нагляду за охороною праці. Праця вагітних жінок, і жінок, які мають неповнолітніх дітей, регулюється чинним законодавством.

Для підліток: надання подовжених відпусток тривалістю в один календарний місяць (причому, завжди в літній час або, за бажанням підростом), в будь який інший час року, заборона залучення підліток до роботи в нічний час, до обслуговування об'єктів підвищеної небезпеки, скорочення тривалості робочого часу : для підростом від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, 14 - 15 років - 24 години на тиждень, заборона залучення до надурочних робіт, встановлення знижених норм перенесення і переміщення важких для дівчат - не більше 10 кг, юнаків - 16 кг, обов'язкові медичні огляди до прийому на роботу і періодичні після кожного року роботи, заборона використання праці підліток на важких роботах, на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Кілька слів про трудові спори.

На кожному підприємстві, де кількість працівників складає 50 і більше осіб, створюються комісії з питань охорони праці.

Комісія з питань охорони праці може створюватися у відповідності з Законом України «Про охорону праці» (ст.20) незалежно від форм власності та видів господарської діяльності.

Комісія є постійним консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника або уповноваженого ним органу. Вона створюється з метою залучення представників власника та трудового колективу до співробітництва в галузі управління, охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій області.

Рішення про доцільність створення комісії приймається на загальних зборах трудового колективу. Загальні збори затверджують Положення про комісію з питань охорони праці підприємства.

Комісії формуються на основі рівного представництв від власника та трудового колективу.

До складу комісії від власника включаються спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої юридичної та інших служб підприємства. Від трудового колективу рекомендується вводити представників від основних професій, уповноважених від трудового колективу з питань охорони праці, представників профспілок.

Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами, а також Положенням з питань охорони праці підприємства.

Основними завданнями комісії є:

• захист законних прав та інтересів працівників у галузі охорони праці;
• підготовка на підставі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій власнику з профілактики виробничого травматизму та профзахворювань;
• вироблення пропозицій щодо включення в трудовий договір окремих питань з охорони праці та використання коштів фонду охорони праці.

Рішення комісії оформляються протоколами і мають рекомендаційний характер, впроваджуються в життя наказом власника.

Лекція 6

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ЗА шкоди, заподіяної працівникові НА ВИРОБНИЦТВІ

6.1. ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АДМІНІСТРАЦІЇ ЗА СТАН ОХОРОНИ ПРАЦІ

Основи законодавства про працю України (стаття 53) зобов'язують адміністрацію підприємств, організацій, установ створювати безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, дотримуватись законодавства про працю, правила техніки безпеки та виробничої санітарії.

Безпосереднє проведення роботи і відповідальність за стан охорони праці в рибній промисловості покладені на керівників главків, виробничих управлінь, об'єднань і підприємств.

Організація роботи з техніки безпеки на підприємствах Держкомрибгоспу України здійснюється відповідно до Положення про права, обов'язки та відповідальність керівників організацій і підприємств, затвердженим по узгодженню з ЦК профспілки працівників харчової промисловості наказом Держкомрибгоспу України.

У Положенні передбачені обов'язки керівників підприємств і організацій, підрозділів і служб щодо забезпечення здорових і безпечних умов праці, за виконання яких вони несуть повну відповідальність. Ці обов'язки включають забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці робітникам і службовцям, контроль за дотриманням законів про режим праці та часу відпочинку; розробку інструкцій з техніки безпеки; контроль за проведенням попереднього навчання та інструктажу з техніки безпеки на робочому місці; контроль за дотриманням підлеглими правил, інструкцій, наказів і вказівок з техніки безпеки і виробничої санітарії, правил внутрішнього трудового розпорядку, розробка планів і комплексних номенклатурних заходів з охорони праці та забезпечення їх своєчасного виконання; впровадження сучасних засобів техніки безпеки, безпечної технології та виробничої естетики.

Відповідно до Положення про організацію роботи з техніки безпеки і виробничої санітарії відповідальність покладено на керівника підприємства і його заступника - головного інженера. Вони зобов'язані чітко розмежувати обов'язки з охорони праці всіх керівників ділянок і робіт, а також виробничих служб і знайомити з ними всіх керівників робіт, що надходять на підприємство.

Керівництво роботою по створенню нормальних умов праці та контроль за здійсненням всіх заходів по техніці безпеки на підприємстві покладається на головного інженера, якому надається служба техніки безпеки. Чисельність працівників служби техніки безпеки на підприємствах встановлюється з урахуванням кількості працюючих. Положенням передбачено, що при чисельності працюючих до 200 чоловік виконання обов'язків по службі техніки безпеки покладається на одного з інженерно-технічних працівників або на керівника підприємства.

На посаду працівників служби техніки безпеки і виробничої санітарії повинні призначатися тільки особи з вищою або середньою технічною освітою, мають виробничий стаж роботи. Служба по техніці безпеки підприємства зобов'язана:

1. здійснювати контроль за дотриманням керівниками цехів, змін, відділів та інших виробничих ділянок чинного законодавства, наказів вищестоящих організацій, правил, норм та інструкцій з техніки безпеки та виробничої санітарії;
2. готувати проекти наказів керівника підприємства з питань техніки безпеки та виробничої санітарії;
3. розробляти плани заходів щодо створення безпечних умов праці в цехах, дільницях і здійснювати контроль за їх виконанням;
4. брати участь у розробці і впровадженні у виробництво більш досконалих конструкцій огороджувальних та оберігають пристроїв;
5. брати участь у розгляді проектів будівництва, реконструкції та капітального ремонту цехів, дільниць, установок, апаратів, а також повинна бути введена в комісію з приймання в експлуатацію новозбудованих або реконструйованих об'єктів;
6. здійснювати вступний інструктаж і організовувати спільно з працівниками відділу кадрів навчання інженерно-технічних працівників безпечним методам праці; брати участь у розслідуванні нещасних випадків та розробляти заходи щодо попередження травматизму; вести облік і аналіз виробничого травматизму і освоювати кошти, асигновані на заходи з охорони праці .

Інженерам з техніки безпеки надано право: вимагати в установленому порядку припинення робіт на ділянках, устаткуванні, явно небезпечних для життя і здоров'я працюючих, а також при застосуванні неправильних або небезпечних прийомів роботи; вносити пропозиції про притягнення до відповідальності порушників законів, правил і норм охорони праці ; давати приписи керівникам ділянок, цехів і відділів про усунення наявних недоліків і порушень правил техніки безпеки та виробничої санітарії.

На начальників цехів, дільниць, начальників майстерень, а також майстрів покладається: контроль за виконанням чинних правил, норм та інструкцій з охорони праці; забезпечення безпечного стану та належного утримання що знаходяться в їхньому віданні устаткування, пристроїв, санітарно-побутових приміщень, робочих місць, контроль за наявністю надійних огороджень, захисних пристроїв, спецодягу, спецвзуття та інших захисних засобів, за застосуванням захисних засобів і забезпеченням їх правильного зберігання, сушіння та дезінфекції, а також за забезпеченням зберігання та використання різних отруйних і огневзривоопасних хімічних речовин; розробка інструкцій по техніці безпеки по всім видам цехових робіт та забезпечення ними робочих місць; проведення інструктажу та навчання робітників безпечним методам ведення робіт.

На головного механіка (енергетика) підприємства, цеху покладаються такі обов'язки: забезпечення безпечної експлуатації силових установок, технологічного і верстатного обладнання, парових водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском і вакуумом, комунікації газу, пари та гарячої води, вентиляційного господарства, зварювальної апаратури і установок, вантажопідіймальних машин, механізмів, підйомно-транспортного устаткування, електроустаткування і пристроїв у суворій відповідності з інструкціями і правилами техніки безпеки і виробничої санітарії; здійснення контролю за допуском осіб, що обслуговують устаткування з підвищеною небезпекою, а також розробка інструкцій з техніки безпеки для підлеглого персоналу , його інструктаж і періодична перевірка знань з безпечного обслуговування устаткування; участь у розслідуванні і виявленні причин виробничого травматизму при експлуатації обладнання, машин, механізмів і прийняття відповідних заходів щодо попередження нещасних випадків.

Чинним законодавством встановлено різні види відповідальності-дисциплінарна, матеріальна, адміністративна та кримінальна посадових осіб, які допускають порушення правил і норм з охорони праці.

Посадові особи, винні в порушенні законодавства, норм та правил з охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, за невиконання зобов'язань за колективними договорами і угодами з охорони праці або рішень профспілкових органів, відповідно до ст. 105 Основ несуть за це відповідальність. В залежності від ступеня вини вони можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність передбачена типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку та Статутом про дисципліну працівників флоту рибної промисловості України (для працівників підприємств і організацій на які Статут поширюється).

Дисциплінарні стягнення накладаються адміністрацією після вчинення проступку і можуть бути наступними: зауваження, догана, сувора догана, переведення на нижчеоплачувану роботу терміном до 3 місяців або зміщення на нижчу посаду на той же термін, попередження про неповну службову відповідність. Передбачається також переведення на судно нижчою групи з оплати праці або берегову роботу терміном до 1 року, позбавлення звання осіб командного складу з вилученням диплома на термін від 6 місяців до 3 років, з наданням роботи.

Капітан судна має право за порушення дисципліни праці списати із судна будь-якого члена екіпажу з одночасним направленням вищестоящому керівнику подання про накладення дисциплінарного стягнення на цього працівника аж до звільнення з підприємства.

Адміністративної є відповідальність винних посадових осіб перед органами державного нагляду, що передбачає накладення штрафу технічними і правовими інспекторами праці, головними санітарними лікарями, пожежними інспекторами. До адміністративної відповідальності притягуються ті посадові особи, які своїми безпосередніми діями або бездіяльністю порушили правила. Накладені на винних штрафи стягуються в безспірному порядку з їх заробітної плати .. Скарги на неправильне накладення штрафу розглядають народні суди за місцем проживання в 10-денний термін з дня вручення постанови про штраф.

Матеріальна відповідальність посадових осіб (ст. 67 Основ) передбачає відшкодування збитків, заподіяних підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, а матеріальна відповідальність підприємств - відшкодування шкоди, заподіяної робітникам або службовцям ушкодженням їх здоров'я. Обов'язок з відшкодування шкоди покладається судом на посадову особу в тому випадку, якщо звільнення або переведення здійснені з явним порушенням закону і якщо адміністрація затримала виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відшкодування робітникові або службовцеві збитку від каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ним своїх трудових обов'язків, провадиться за рішенням адміністрації підприємства. При незгоді зацікавленої особи з рішенням адміністрації суперечка розглядає комітет профспілки, а при незгоді адміністрації чи зацікавленої особи з рішенням комітету профспілки - народний суд.

Кримінальна відповідальність передбачена кримінальним кодексом Цей вид відповідальності застосовується в тих випадках, коли порушення законодавства з охорони праці містить ознаки злочинної дії (умислу або недбалості). Характер і тяжкість відповідальності визначаються залежно від конкретних обставин порушення. Незнання особами адміністративно-технічного персоналу законодавства про працю, норм і правил з техніки безпеки і виробничої санітарії в межах кола їх посадових обов'язків і виконуваної роботи не знімає з них відповідальності за порушення. Так, Кримінальний кодекс України передбачає за порушення посадовою особою правил охорони праці позбавлення

волі за ст. 140. (Різні терміни 2-3роки; повторно до7лет)

6.2. ПРАВИЛА ВІДШКОДУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ, шкоди, заподіяної робітникам НА ВИРОБНИЦТВІ

Підприємства несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків і сталося з вини організації, як на території цієї організації, так і за її межами,

Організація звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що він заподіяно не з її вини.

Доказом вини організації можуть служити:

акт про нещасний випадок на виробництві;

вирок, рішення суду, постанова прокурора, органу дізнання чи попереднього слідства;

висновок технічного інспектора праці або інших посадових осіб (органів), які здійснюють контроль і нагляд за станом охорони праці та дотриманням законодавства про працю, про причини пошкодження здоров'я; медичний висновок про професійне захворювання;

рішення про накладення адміністративного або дисциплінарного стягнення на винних осіб;

постанову профспілкового комітету про відшкодування організацією бюджету державного соціального страхування витрат на виплату робітникові або службовцеві допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом;

інші документи, а також показання свідків.

Відшкодування шкоди полягає у виплаті потерпілому грошових сум у розмірі заробітку (або відповідної його частини), якого він втратив внаслідок втрати працездатності або зниження її, за вирахуванням пенсії по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, а також у компенсації додаткових витрат, викликаних ушкодженням здоров'я.

Потерпілому, тимчасово переведеному з його згоди в зв'язку з трудовим каліцтвом на легшу нижчеоплачувану роботу, виплачується різниця між колишнім і новим заробітком до відновлення працездатності або встановлення тривалої і постійної втрати працездатності.

Висновок про необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, його тривалості (в межах, до одного року) і характері рекомендованої роботи видається лікарсько-консультаційною комісією.

При ненаданні адміністрацією у зазначений період відповідної роботи потерпілий має право на відшкодування збитків у розмірі середньомісячного заробітку, який він отримував до настання трудового каліцтва. Організація за згодою потерпілого зобов'язана забезпечити навчання його нової професії в відповідність до укладанням лікарсько-трудової експертної комісії (ЛТЕК), якщо він внаслідок трудового каліцтва не може виконувати колишню роботу. За час навчання потерпілого нової професії (але не більше ніж за 3 місяці) йому виплачується середньомісячний заробіток за попередньою роботою за вирахуванням одержуваної пенсії по інвалідності, заробітку або стипендії в період навчання. У цей період виплата сум на відшкодування збитків не проводиться.

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого або мали до дня його смерті право на одержання від нього утримання, дитина померлого, яка народилася після його смерті, а також один з батьків, чоловік або інший член сім'ї, якщо він не працює і зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого, які не досягли 8 років.

Ступінь втрати працездатності потерпілим визначається МСЕК у відсотках, які встановлюються в залежності від втрати професійної працездатності внаслідок даного трудового каліцтва.

Розмір відшкодування збитку, пов'язаного з втратою потерпілим колишнього заробітку або зменшенням його у зв'язку з трудовим каліцтвом, визначається, у відсотках до цього заробітку, відповідних ступеня втрати ним професійної працездатності.

Якщо у зв'язку з трудовим каліцтвом потерпілому призначена пенсія по інвалідності, то розмір відшкодування збитків знижується на суму цієї пенсії.

Особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі смерті годувальника (пункт 5), шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку померлого за вирахуванням частки, яка припадає на нього самого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування збитку.

При визначенні розміру відшкодування шкоди зазначеним особам зараховується пенсія, призначена у зв'язку з втратою годувальника.

Якщо трудове каліцтво настало не тільки з вини організації, але й внаслідок грубої необережності потерпілого, розмір відшкодування шкоди повинен бути зменшений залежно від ступеня вини потерпілого.

Середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування шкоди береться за 12 календарних місяців, що передували трудовому каліцтву або настанню втрати працездатності у зв'язку з даним трудовим каліцтвом (за вибором потерпілого). У разі професійного захворювання за бажанням потерпілого для обчислення розміру відшкодування шкоди може прийматися середньомісячний заробіток за 12 календарних місяців перед припиненням роботи, що спричинила це захворювання.

При визначенні середньомісячного заробітку місяці, протягом яких працівник фактично не працював або пропрацював неповну кількість робочих днів внаслідок хвороби, звільнення і в інших випадках звільнення від роботи, передбачених чинним законодавством, за бажанням потерпілого виключаються з підрахунку і замінюються іншими, безпосередньо попередніми місяцями. Місяці, протягом яких працівник фактично не працював або пропрацював неповну кількість робочих днів з інших причин, не виключаються з підрахунку і не замінюються іншими місяцями.

Якщо на час звернення за відшкодуванням шкоди не збереглися документи про фактичне заробіток потерпілого до отримання трудового каліцтва, то розмір відшкодування збитків обчислюється виходячи з діючої на момент звернення тарифної ставки (окладу) за роботу, яку виконував потерпілий.

У заробіток для обчислення відшкодування збитку враховуються всі види заробітної плати, на які, за діючими правилами нараховуються внески на соціальне страхування, включаючи винагороду за загальні результати роботи організації за підсумками за рік, що виплачується з фонду матеріального заохочення, відсоткові надбавки і щорічна винагорода за вислугу років , доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, за розширення зон обслуговування або збільшення обсягу роботи, що виконуються протягом встановленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни) У зазначеному заробіток не враховуються: заробітна плата за роботу в надурочний час і за сумісництвом, різного роду виплати одноразового характеру, доплати за роботу, що не входить в обов'язки робітника або службовця по основній роботі.

Лідам, що отримали трудове каліцтво в період проходження виробничого навчання (практики), розмір відшкодування збитків обчислюється виходячи, із ставки (окладу) за тією професією (спеціальністю), якій навчався потерпілий (але не нижче II розряду). Особам, які мали заробіток у період навчання (практики), розмір відшкодування збитків обчислюється за їх бажанням виходячи з середньомісячного заробітку за цей період. За бажанням потерпілого розмір відшкодування шкоди може бути обчислений виходячи з середньомісячного, заробітку по роботі, що передувала виробничому навчанню (практиці).

Виплата сум у відшкодування збитку робітникам і службовцям виробляється організацією, відповідальною за заподіяний збиток. Суми у відшкодування збитку виплачуються:

а) потерпілим робітникам і службовцям - з того дня, коли вони внаслідок трудового каліцтва втратили колишнього заробітку;

б) особам, які мають право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня його смерті, але не раніше терміну, необхідного для набуття права на отримання сум на відшкодування збитку.

При поданні заяви про відшкодування шкоди після закінчення трьох років після втрати попереднього заробітку у зв'язку з трудовим каліцтвом або після смерті годувальника відшкодування збитків виробляється з дня звернення.

Відшкодування шкоди потерпілим у частині втраченого заробітку здійснюється протягом строку, на який МСЕК встановлена ​​втрата працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом.

Особам, які мають право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, відшкодування шкоди провадиться:

• Неповнолітнім-до досягнення 16 '(учням - 18) років;
• Чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років - довічно;
• Інвалідам-протягом усього періоду непрацездатності;
• Батькові, дружину або іншому члену сім'ї, не працює і зайнятого доглядом за дітьми, братами, сестрами, онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років,-до досягнення дитиною 8 років.

Відшкодування шкоди потерпілому провадиться в такому розмірі, щоб виплачувана на відшкодування шкоди сума разом з підлеглими заліку пенсією. (Пункт 7), заробітком (доходом) і стипендією не перевищувала заробітку, виходячи з якого визначена або згодом перерахована сума, що виплачується з відшкодування збитку.

У разі зміни ступеня втрати працездатності потерпілого, одержуваного ним заробітку або розміру пенсії та інвалідності, а також зміни складу членів сім'ї померлого провадиться відповідний перерахунок сум, виплачуваних по відшкодуванню збитку.

Лекція 7

Методи аналізу виробничого травматизму.

Нещасні випадки на виробництві слід розглядати як сигнал про незадовільний стан профілактичної роботи щодо попередження травматизму на тому чи іншому судні, виробничому ділянці.

Матеріали розслідувань і звітні дані про нещасні випадки дозволяють судити про стан безпеки праці і служать підставою для розробки і здійснення заходів щодо активізації профілактичної роботи з попередження травматизму.

Вивчення та аналіз причин травматизму виробляють за матеріалами розслідування, а також монографічним, топографічним, статистичним і економічним методам.

Монографічним методом досліджують технологічні процеси, машини та інші види обладнання; організацію робочих місць, стан повітряного середовища, освітленість та інші види виробничої обстановки на суднах, вантажно-розвантажувальних майданчиках, судноремонтних ділянках, засоби індивідуального захисту та їх застосування.

Метою вивчення є виявлення небезпечних місць і шкідливих умов праці. Об'єктом монографічного методу можуть бути судно або група однотипних судів. Такий метод вивчення є найбільш досконалим і ефективним, оскільки він дає можливість не тільки заздалегідь попередити повторення нещасних випадків, але й розкрити причини травматизму та намітити заходи щодо їх усунення. У цьому його основна перевага перед іншими методами.

Монографічні дослідження проводять наступним чином. Судно (група однотипних судів), судноремонтних ділянок або підприємство в цілому піддають детального обстеження, в процесі якого виявляються причини травматизму, а також недоліки в організації роботи з техніки безпеки і виробничої санітарії. Крім того, використовують матеріали по травматизму за минулий період. Такий метод вивчення травмонебезпечних ділянок дає матеріал для широких узагальнень і проведення різних заходів загального характеру з охорони праці.

Топографічний метод дозволяє вивчити причини нещасних випадків на місці. Місце події кожного випадку наноситься умовним знаком на план розміщення робочих місць на судні. Виділений таким чином небезпечну ділянку потім вивчають монографічним методом і за результатами вивчення проводять профілактичні заходи.

Такі наочні топографічні схеми командний склад судна може використовувати при проведенні інструктажу з техніки безпеки з знову надійшли членами екіпажу.

Статистичний метод дозволяє визначити кількісну сторону травматизму, а також вивчити основні причини, закономірності їх прояву по значній кількості фактів. Цей метод дає можливість проаналізувати ступінь навченості та досвідченості працівника, характер травм, а також визначити організаційно-технічні причини як в період Коефіцієнт частоти характеризує число нещасних випадків, що припадають на 1000 працюючих за досліджуваний період:

Кч = 1000Н / с,

де Н - кількість постраждалих від нещасних випадків з втратою працездатності на один і більше днів;

З - середньооблікова кількість працюючих.

Коефіцієнт тяжкості травматизму показує середнє число днів працездатності припадає на одного потерпілого від нещасного випадку за певний період:

де Д - загальна кількість днів непрацездатності у потерпілих для випадків із втратою працездатності на один і більше днів;

Н - кількість постраждалих від нещасних випадків. У цей показник мікротравми і нещасні випадки не входять.

Сутність економічного методу полягає у визначенні збитків від травматизму та професійних захворювань з метою з'ясування економічного ефекту на розробку та впровадження заходів з охорони праці.

Всі нещасні випадки, що сталися на підприємствах, підлягають обліку, який ведеться в спеціальних журналах. Мікротравми, що викликали звільнення від роботи менше одного дня, реєструються в журналах надання долікарської допомоги, які зберігаються в суднових медпунктах, а на суднах, де немає медпунктів, - у старшого помічника капітана.

За підсумками року адміністрація підприємства становить звіт про виробничий травматизм, матеріалом для складання звіту є акт за формою Н-1. Підприємства Мінрибгоспу звітують по формі 9-Т, яка містить більше 20-ти показників, необхідних для аналізу та профілактики травматизму в цілому для народного господарства. Наприклад, в неї вносять дані про потерпілих на виробництві з втратою працездатності, переведених на легку роботу. У звіті також вказуються основні травмують фактори, причини нещасних випадків, матеріальні наслідки травматизму, витрати на заходи з охорони праці та ін

Адміністрація та профспілковий комітет підприємства підписують цей звіт і направляють в статистичне управління, вищестоящий господарський орган або відповідний комітет профспілки. До звіту додається пояснювальна записка, в якій відбивається динаміка виробничого травматизму за звітний період у порівнянні з тим же періодом минулого року, а також вказується основні причини нещасних випадків і перераховуються заходи щодо їх усунення.

Вивчення виробничого травматизму, виявлення причин і передумов при обслуговуванні знарядь промислового рибальства може вестися за двома основними напрямками. Перша з них полягає в побудові прогностичних моделей ризику, що зв'язують ймовірність

впливу на персонал небезпечних і шкідливих виробничих факторів з технічними характеристиками знарядь лову і процесами його обслуговування, та інших механізмів. Друге - виявлення причин травмування, пов'язане з аналізом фактичних даних, одержуваних в ході розслідування зареєстрованих нещасних випадків.

Об'єктивність і глибина інформації, одержувані при розслідуванні, визначаються його якістю, яка залежить від рівня підготовки осіб, які беруть участь у розслідуванні, і від змісту використовуваних при цьому керівних документів. Основний документ, який повинен бути на промисловому судні - «Інструкція по розслідуванню та обліку нещасних випадків на суднах флоту».

Нещасні випадки є наслідком комбінованого впливу декількох одночасно діючих факторів, які можуть бути фізичними, але можуть виходити з помилок персоналу, тобто психологічними. Всі вони виникають через помилки при проектуванні та експлуатації виробничих об'єктів.

При розслідуванні необхідно враховувати фактори випадкові, наприклад, хитавицю судів, потрапляння персоналу в небезпечну зону; та фактори постійні промислу, так і на переходах, в порту, і за ними встановити економічні витрати.

У зв'язку з тим, що виробничий травматизм на судах є результатом не однієї, а сукупності кількох причин, діючих одночасно, то для їх з'ясування доцільно користуватися математичною статистикою.

Необхідно враховувати, що застосування статистичного методу може бути ефективним тоді, коли випадки травмування неодноразово повторюються при виконанні одних і тих же операцій. Якщо на підприємстві в плині року при виконанні одних і тих робіт відбуваються травми в невеликій кількості, то для їх аналізу рекомендується користуватися наступною методикою.

По-перше, аналізу піддаються не тільки враховані нещасні випадки, але і всі мікротравми. По-друге, для аналізу необхідно взяти кількість травм, що відбулися за більш тривалий проміжок часу (від З до 5 років). По-третє, слід проводити укрупнену угруповання нещасних випадків за ознаками травм, професіях, стажу та віку працюючих, підрозділяючи їх на три -чотири групи. Для отримання оцінки рівня виробничого травматизму визначають коефіцієнти частоти і тяжкості Для підвищення якості аналізу, який починається на судні з моменту виникнення нещасного випадку, потрібні суттєві доповнення до тих посібникам, які є на промислових судах. Перш за все екіпажі повинні бути забезпечені переліками травмуючих чинників, враховують специфіку робіт з обслуговування знарядь лову. Такі переліки можуть бути складені, виходячи з аналізу нещасних випадків.

У матеріалах розслідування мають бути вказані конкретні технічні дані, що відносяться до травмуючим факторів, і дані про навколишнє виробниче середовище, що полегшує побудову попереджувальних заходів.

Лекція 8

ПСИХОЛОГІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ.

Будь-яка діяльність містить ряд обов'язкових процесів і функцій, яким забезпечують досягнення необхідного результату.

Увага - це спрямованість психічної діяльності на певні предмети або явища дійсності. Мимовільне увагу виникає без усякого наміру, без наперед поставленої мети і не вимагають вольових зусиль. Довільна увага виникає внаслідок поставленої мети і потребує певних вольових зусиль.

Мимовільне відволікання - коливання уваги і його ослаблення до об'єкта діяльності. Розподіл уваги - одночасне увагу до декількох об'єктах діяльності при одночасному виконанні дії з ними.

Переключення уваги - навмисний перенесення уваги з одного об'єкта на інший. Відчуття - найпростіший процес, що полягає в окремих властивостях або явища матеріального світу, а також внутрішніх станів організму при безпосередньому впливі подразників на відповідні рецептори. Існують відчуття декількох видів: зорові, слухові, шкірні.

Сприйняття - процес відображення у свідомості людини предметів або явищ при їх безпосередній дії на органи чуття, в ході якого відбувається упорядкування та об'єднання окремих відчуттів в цілісні образи предметів і явищ. Збереження постійного, незмінного зорового сприйняття предметів при зміні їх освітленості, положення в просторі, відстані від сприймає людини - константність сприйняття.

Спостереження - цілеспрямоване, планомірне сприйняття. Залежність сприйняття особливостей особистості людини, її минулого досвіду, професії, інтересу і т.п. називається апперцепції. Сприйняття простору, обсягу, форми, величини і взаємного розташування об'єктів, їх рельєфу віддаленості і напрямку, в якому вони знаходяться, відображення зміни в часі, положенні об'єктів у просторі - це сприйняття руху.

Сприйняття часу - це відображення об'єктивної дійсності, швидкості і послідовності явищ дійсності.

Пам'ять - процеси запам'ятовування, збереження, подальшого пізнавання і відтворення того, що було в нашому минулому досвіді. Рухова (моторна) пам'ять - запам'ятовування і відтворення рухів та їх систем, що лежить в основі вироблення інформування рухових навичок і звичок.

Емоційна пам'ять - пам'ять людини на пережиті ним у минулому почуття.

Образна пам'ять - збереження та відтворення раніше сприймалися образів і явищ.

Ейдетично пам'ять - дуже яскраво виражена образна пам'ять, пов'язана з наявністю яскравих, чітких, живих наочних уявлень.

Словесно-логічна пам'ять - запам'ятовування і відтворення думок, тексту, мови. Мимовільна пам'ять проявляється в тих випадках, коли не ставиться спеціальної мети запам'ятати той чи інший матеріал і останній запам'ятовується без застосування спеціальних прийомів та вольових зусиль. Довільна пам'ять пов'язана зі спеціальною метою запам'ятовування і застосування відповідних прийомів, а також певних вольових зусиль.

Короткочасна (первинна або оперативна) пам'ять - короткочасний (на кілька хвилин чи секунд) процес досить точного відтворення тільки що сприйнятих предметів або явищ через аналізатори. Після цього моменту повнота і точність відтворення, як правило, погіршується.

Довготривала пам'ять - вид пам'яті, для якої характерно тривале збереження матеріалу після багаторазового його повторення і відтворення.

Оперативна пам'ять - процеси пам'яті, які обслуговують безпосереднє здійснення людиною актуальних дій і операцій.

ПСИХОЛОГІЯ І ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКИ.

Психологія безпеки праці представляє важливе ланка в структурі підприємств щодо забезпечення безпеки людини. Проблеми аварійності та травматизму на сучасних виробництвах неможливо неможливо вирішувати тільки інженерними методами. Досвід свідчить, що в основі аварійності і травматизму (до 60-90% випадків) часто лежать не інженерно-конструкторські дефекти, а організаційно-психологічні причини: 1) низький рівень професійної підготовки з питань безпеки, 2) недостатнє виховання, 3) слабка установка фахівця на дотримання безпеки, 4) допуск до небезпечних видів робіт осіб з підвищеним ризиком травматизму, 5) перебування людей у ​​стані стомлення або інших психічних станів, що знижують надійність і безпеку діяльності фахівець.

Психологія безпеки вивчає застосування психологічних знань для забезпечення безпеки діяльності людини. Психологією безпеки розглядаються психічні процеси, властивості і особливо аналізуються різні форми психічних станів, які спостерігаються в процесі трудової діяльності.

У психічної діяльності людини розрізняють три основні групи компонентів: 1) психічні процеси, 2) їх властивості, 3) стану.

Психічні процеси - складають основу психічної діяльності і є динамічним відображенням дійсності. Без них неможливе формування знань і придбання життєвого досвіду. Розрізняють пізнавальні, емоційні, вольові психічні процеси (відчуття, сприйняття, пам'ять).

Психічні властивості - (якості особистості) - це властивості особистості або її власні особливості (спрямованість, характер, темперамент). Серед якостей особистості виділяють інтелектуальні, емоційні, вольові, моральні, трудові. Ці властивості стійкі і постійні.

Психічний стан людини - це відносно стійка структурна організація всіх компонентів психіки, що виконує функцію активної взаємодії людини з зовнішнім середовищем, представленої в даний момент конкретною ситуацією. Психічні стани відрізняються різноманітністю і тимчасових характером, визначають особливості психічної діяльності в конкретний момент і можуть позитивно чи негативно позначатися на перебігу всіх психічних процесів.

Виходячи з завдання психології праці і проблем психології безпеки праці доцільно виділяти виробничі психічні стани, що мають важливе значення в організації профілактики виробничого травматизму і попередження травматизму.

Надмірне ФОРМИ психічної напруги. Часто їх називають позамежними. Вони викликають дезінтеграцію психічної Діяльності різної напруженості, що в першу чергу веде до зниження індивідуального, властивого людині рівня психічної працездатності. У більш виражених формах психічної напруги втрачаються жвавість і координація дій, можуть виявлятися непродуктивні форми поведінки та інші негативні явища. В залежності від переважання збудливого або гальмівного процесу можна виділити два типи позамежного психічної напруги - гальмівний і збудливий.

Гальмівний тип - характеризується скутістю і сповільненістю рухів. Фахівець не здатний з колишньою спритністю виробляти професійні дії. Знижується швидкість відповідних реакцій. Сповільнюється розумовий процес, погіршується спогад, з'являється неуважність і інші негативні ознаки, не властиві даній людині в спокійному стані.

Збудливий тип - проявляється гіперактивністю, багатослівність, тремтінням рук і голосу. Працівники здійснюють численних не диктуються конкретної потребою дії. Вони перевіряють стан приладів, поправляють одяг, розтирають руки. У спілкуванні з оточуючими вони виявляють дратівливість, запальність, не властиву їм різкість, брутальність, образливість. Позамежні форми психічної напруги лежать нерідко в основі помилкових дій і неправильного поводження операторів у складній обстановці. Тривалі психічні напруги і особливо їх позамежні форми ведуть до виражених станів стомлення.

Особливий психічний стан.

Організація контролю за психічним станом працівників необхідна у зв'язку з можливістю появи у фахівців особливих психічних станів, який не є постійних властивістю особистості, але, виникаючи спонтанно або під впливом зовнішніх факторів, істотно змінюють працездатність людини.

Серед особливих психічних станів необхідно виділити пароксизмальні (бурхлива емоція) розлади свідомості, психогенні зміни настрою і стану, пов'язані з прийомом психічно активних засобів (стимуляторів, транквілізаторів), психотропних засобів, що зменшують почуття напруги, тривоги, страху, алкогольних напоїв.

Пароксизмальні стани - група розладів різного походження (органічні захворювання головного мозку, епілепсія, непритомності), що характеризуються короткочасною втратою свідомості. При виражених формах спостерігається падіння людини, судорожні рухи тіла і кінцівок. Пароксизмальні перерви в операторської діяльності можуть бути причиною згубних наслідків, особливо для водіїв автотранспорту, верхолазів, будівельників, що працюють на висоті. Сучасні засоби психофізіологічних досліджень дозволяють виявляти осіб з прихованою схильністю до пароксизмальних станів.

Психогенні зміни та афективні стани (короткочасна бурхлива емоція-гнів, жах) виникають під впливом психічних впливів. Зниження настрою і апатія можуть тривати від кількох годин до 1-2 місяців. Зниження настрою спостерігається при загибелі близьких людей, після конфліктних ситуацій. При цьому з'являються байдужість, млявість, загальна скутість, загальмованість, утруднення переключення уваги, уповільнення темпу мислення. Зниження настрою

Супроводжується погіршенням самоконтролю і може бути причиною виробничого травматизму.

Під впливом образи, образи, виробничих невдач можуть розвиватися афективні стани (афект - вибух емоцій). У стані афекту у людини спостерігається емоційне звуження об'єму свідомості. При цьому спостерігаються різкі рухи, агресивні і руйнівні дії. Особи, схильні до афектних станів, відносяться до категорії осіб з підвищеним ризиком травматизму та не повинні призначатися на посади з високою відповідальністю.

На ситуацію, сприйману як образливої, можливі наступні реакції:

Конфлікти - реакція, яка виникає коли людині доводиться вибирати між двома потребами, які діють одночасно. Така ситуація виникає в області коли необхідно вважатися або до потреб виробництва, або зі своєю безпекою. Наприклад, конфлікт між безпекою та зручностями, безпекою і часом, безпекою та гордістю і т. д. Працівника потрібно навчити вибирати оптимальний варіант, так як він шукає найбільш легкий вихід, в більшості випадків не забезпечує безпеки.

Незадоволеність - вид реакції, що виявляється у вигляді стану занепаду агресивності, жорстокості, а іноді смирення. Наприклад, людина хворобливо намагається привернути до себе увагу будь-яким способом, чинить опір будь-якій формі підпорядкування або вчиняє умисні вчинки, щоб кинути виклик своєму керівнику або заслужити чиє або схвалення.

Поведінка зриву - при повторюваних невдачах або при надзвичайній ситуації людина може в певному сенсі відмовитися від своїх цілей. Він доходить до заперечення деяких внутрішніх і зовнішніх потреб. У цьому випадку у нього будуть проявлятися реакції, схожі на смирення, пасивність.

Тривога (Тривожний очікування) - це емоційна реакція на небезпеку. Людина насилу може визначити об'єкт або причини свого стану. Особа, яка знаходиться в стані неспокою, набагато більше схильний до скоєння помилки або небезпечного вчинку. Функціональна тривога не тільки попереджає суб'єкта про можливу небезпеку, до пошуку і конкретизації цієї небезпеки, до активного дослідження навколишнього дійсності з установкою визначити загрозливий предмет. Вона може проявлятися як відчуття безпорадності, невпевненості в собі в собі, безсилля перед зовнішніми чинниками; перебільшення їх загрозливого характеру. Поведінкове прояв тривоги полягає в загальній дезорганізації діяльності, порушує її спрямованість.

Страх - емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки. Функціонально страх служить попередженням про майбутню небезпеку, спонукає шукати шлях її уникнення. Страх варіює в досить великому діапазоні відтінків (побоювання, боязнь, переляк, жах). Страх може бути тимчасовим, або ж навпаки, є рисою характеру людини. Страх може бути адекватним і неадекватним ступеня небезпеки (остання властивість боягузтва і боязкості.).

Переляк - безумовно рефлекторний «раптовий страх». Боязнь навпаки завжди пов'язана з усвідомленням небезпеки, виникає повільніше і довше триває. Жах найбільш сильна ступінь прояву ефекту страху і придушення страхом розуму.

Усвідомлення небезпеки може викликати різні форми емоційних рішень. Перша їхня форма реакція страху - проявляється в заціпенінні, тремтіння, недоцільних вчинках. Ця форма реакції на небезпеку негативно проявляється на діяльності.

Не різко виражений страх може тонізувати кору головного мозку і в поєднанні з процесами мислення виявлятися як розумний страх у вигляді побоювання, обережності, обачності.

Паніка - наступна форма страху. Вона так само негативно позначається на діяльності людини. У цьому випадку страх досягає сили афекту і здатний нав'язувати стереотипи поведінки (втеча, заціпеніння, захисна реакція).

Розглядаючи вплив панічного стану на рух людини слід виділити наступні найбільш можливі помилки:

1. Дія не відбувається, тобто панічний стан призводить до повної закоренілого вчинків. У побуті про подібні випадки говорять: «він заціпенів, остовпів від жаху (або від несподіванки).
2. В автоматично виконуваної послідовності вчинків виникає пробіл, і людина здійснює рухи, зайві в даній ситуації.
3. Реакція на паніку виражається у вигляді інстинктивних захисних рухів які, однак, не відповідають об'єктивним вимогам захисту.
4. Людина продовжує виконувати автоматичні дії без будь-яких змін, замість того, щоб припинити або змінити їх.

Стан паніки - це той самий передавальний механізм, через який суб'єктивні індивідуальні фактори роблять свій вплив на створення або розвиток небезпечної ситуації.

Перераховані вище фактори постійно або тимчасово підвищують можливість появи небезпечної ситуації або нещасних випадків, але це, однак, не означає, що їх вплив завжди веде до створення небезпечної ситуації або нещасного випадку. Інакше кажучи, їх не слід однозначно розглядати як причини, безпосередньо викликають небезпеку.

Лекція 9

ВИРОБНИЧІ ПСИХІЧНІ СТАНИ.

Ці психічні стани виникають у процесі трудової діяльності, класифікуються за такими групами:

1. Відносно стійкі і тривалі за часом стану. Вони визначають ставлення людини до даного конкретного виробництва та конкретного виду праці. Ці стани (задоволеності або не задоволеності роботою, зацікавленості працею або байдужості до нього і т.п.) відображає загальний настрій колективу.
2. Тимчасові, ситуативні, швидко проходять стану. Виникають під впливом раз-особистого роду неполадок у виробничому процесі або у взаєминах працюючих.
3. Стану виникають періодично в ході трудової діяльності, таких станів багато. Наприклад, нахил до роботи, знижена готовність до неї, вироблення, підвищена працездатність, стомлення; стану викликані змістом та характером роботи, (операції): нудьга, сонливість, апатія, підвищена активність і т.п.

За ознакою переважання однієї зі сторін психіки розрізняють стану, емоційні, вольові (наприклад, стан вольового зусилля), стану в яких домінують процеси сприйняття і відчуття стану живого споглядання; стану уваги (неуважність, зосередженість), стану, для яких характерне розумова активність і т . д.

Найбільш важливим є розгляд станів за рівнем напруги тому ця ознака найбільш істотний з точки зору впливу стану на ефективність і безпеку діяльності.

Помірне напруження - нормальний робочий стан, який виникає під мобілізуючим впливом трудової діяльності. Це стан, психічної активності - необхідні умови виконання дій. Воно супроводжується помірним зміною фізіологічних реакцій організму, проявляється у доброму самопочутті, стабільному і впевненому виконанні дій. Помірне напруження відповідає роботі в оптимальному режимі. Оптимальний режим роботи здійснюється в комфортних умовах, при нормальній роботі технічних пристроїв. Обстановка є звичною, робочі дії здійснюються в суворо встановленому порядку, мислення носить алгоритмічний характер. В оптимальних умовах проміжні і кінцеві цілі праці досягаються при невисоких нервово-психічних витратах. Зазвичай тут мають місце тривале збереження працездатності, відсутність грубих порушенні, хибних дій, відмов, зривів і інших аномалій. Діяльність в оптимальному режимі характеризується високою надійністю і оптимальною ефективністю.

Підвищена напруга - супроводжується діяльністю, що протікає в екстремальних умовах. Екстремальні умови - умови, що вимагають від працюючого максимального напруження фізіологічних і психічних функцій, різко виходять за межі фізіологічної норми. Екстремальний режим - це режим роботи в умовах, що виходять за умови оптимуму. Відхилення від оптимальних умов діяльності вимагають підвищеної вольового зусилля, або, інакше кажучи; 1) фізіологічний дискомфорт тобто невідповідність умов проживання нормативним вимогам; 2) дефіцит часу на обслуговування; 3) біологічний страх; 4) підвищена труднощі завдання; 5) підвищена помилкових дій; 6) неуспіх внаслідок об'єктивних обставин; 7) дефіцит інформації для прийняття рішень; 8) недовантаження інформації ( сенсорна депривація); 9) перевантаження інформацією; 10) конфліктні умови.

Напруги можуть бути класифіковані у відповідності з тими психічними функціями, які переважно включені у професійну діяльність і зміни яких найбільш виражені в несприятливих умовах.

Інтелектуальне напруга - напруга, викликане частим зверненням до інтелектуальних процесам при формуванні плану обслуговування, обумовлене високою щільністю потоку проблемних ситуацій обслуговування.

Сенсорне напруга - напруга, викликане неоптимальними умовами діяльності сенсорних систем і виникають у разі великих труднощів і сприймань необхідно інформації.

Фізичне напруга-напруга організму, викликане підвищеним навантаженням на руховий апарат людини.

Емоційне напруження - напруга, викликане конфліктними умовами, підвищеною ймовірністю виникнення аварійної ситуації, несподіванкою або тривалим напругою інших видів.

Характеристики напруг, найбільш притаманні професійної діяльності людини-оператора, наступні: стан стомлення. Стомлення є одним з найпоширеніших факторів, що роблять істотний вплив на ефективність і безпеку діяльності. Стомлення являє собою досить складний і різнорідний комплекс явищ. Його зміст визначається не тільки фізіологічним,-але також психологічним, результативно Виробничим і соціальним чинниками. Виходячи з цього, стомлення і повинно розцінюватися щонайменше з трьох сторін: 1) з боку суб'єктивної - як психічний зі стояння, 2) з боку фізіологічних механізмів, 3) з боку зниження ефективності праці.

Розглянемо компоненти стомлення (суб'єктивні психічні стани):

1. Почуття слабосілія. Стомлення позначається в тому, що людина відчуває зниження своєї працездатності, навіть коли продуктивність праці ще не падає. Це зниження працездатності виражається в переживанні особливої ​​напруги і в невпевненості. Людина відчуває, що він не в змозі належним чином продовжувати свою роботу.
2. Розлад уваги. Увага - одна з найбільш стомлює психічних функцій. У разі стомлення увага легко відволікається, стає млявим, малорухливим або, навпаки, хаотично рухливим, нестійким.
3. Порушення в моторному сфері. Стомлення позначається в уповільненні або безладної квапливості рухів, розладі їх ритму, в ослабленні точності коорденірованія рухів, їх дезавтоматізаціі.
4. Дефекти пам'яті та мислення. У стані стомлення оператор може забути інструкцію і одночасно пам'ятати все, що не має відношення до роботи.
5. Ослаблення волі. При стомленні послаблюється рішучість, витримка і самоконтроль. Відсутній наполегливість.
6. Сонливість. Сонливість виникає як вираження охоронного гальмування.

ПСИХОЛОГІЧНІ ПРИЧИНИ СТВОРЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ СИТУАЦІЙ ТА ВИРОБНИЧИХ ТРАВМ.

У кожній дії людини психологи виділяють три функціональні частини: мотиваційну, орієнтовну і виконавчу. Порушення будь-якої з цих частин тягне за собою порушення в цілому. Людина порушує правила, інструкції, або він не хоче їх виконувати, або він не знає як це зробити, або він не в змозі це зробити.

Таким чином, у психологічній класифікації причин виникнення небезпечних ситуацій і нещасних випадків можна виділити три класи:

Порушення мотиваційної частини дій. Виявляється в небажанні виконувати певні дії (операції). Порушення може бути відносно постійним (людина недооцінює небезпеку, схильний до ризику, негативно ставиться до трудових та / або / технічним регламентациям, безпечну працю не стимулюється і т.п.) і тимчасовим (людина в стані депресії, алкогольному сп'янінні).

Порушення орієнтовної частини дій. Проявляється в незнанні правил експлуатації технічних систем і норм з безпеки праці та способів їх виконання.

Порушення виконавчої частини. Проявляється в невиконанні правил (інструкцій, приписів, норм) внаслідок невідповідності психічних і фізичних можливостей людини вимогам роботи.

Ця класифікація представляє реальну можливість у відповідності з кожною групою причин виникнення небезпечних ситуацій і нещасних випадків призначити групу профілактичних заходів в кожній частині: мотиваційна частина - пропаганда і виховання; орієнтовна - навчання, обробка навичок; виконавча - профвідбір, медичне обстеження.

Причини виникнення небезпечних ситуацій і виробничих травм, пов'язаних з виробничим фактором, можна розташувати за такими рівнями:

• Рівень індивідуума (вроджені або придбані тимчасово або постійно психічні та фізіологічні характеристики організму),
• Рівень ближньої середовища (умови праці, порушення колегіальних відносин, незадовільний інструктаж з безпеки, житлові та матеріальні турботи і т.д.),
• Рівень суспільства (недостатня інформованість про професійних ризики і наслідки від них, вада в стратегії організації безпеки праці в галузі).

Виробнича діяльність - процес, в якому тісно переплелися фактори зовнішнього середовища і особливості людського організму. Тому при аналізі небезпечних ситуацій

необхідно розглядати систему «людина - середовище проживання» в цілому. Наприклад, відзначають такі фактори як тимчасову схильність до нещасного випадку, вік і стаж потерпілого. Помічено, що травматизм має два піки, у молодих працівників і у осіб, які мають стаж понад 10-15 років. Фактори молодості і недоліки досвіду на початку освоєння професії обумовлюють найвищий рівень травматизму в перший рік роботи, це пов'язано з недосвідченістю працівника, недоліком знань, невмінням діагностувати небезпечну ситуацію, а також визначати можливі наслідки допущеної помилки, швидко реагувати і знаходити правильні рішення в складних ситуаціях. З ростом стажу число нещасних випадків, як правило, знижується.

Другий пік травматизму намічається в осіб, які мають трудовий стаж більше 10-15 років. Це пояснюється наступним обставиною. По-перше, зниженням психічних і психологічних функцій, пов'язаних з процесом старіння, що впливає на чіткість і точність виконуваних робіт; по-друге, зневажливим ставленням до правил безпеки в результаті адаптації до небезпеки. Вік і стаж однозначно не можуть бути причиною нещасного випадку, але можуть бути передумовами виробничої травми.

Лекція 10

КЛАСИФІКАЦІЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ І ШКІДЛИВИХ ВИРОБНИЧИХ ФАКТОРІВ.

У зв'язку з різноманіттям несприятливих виробничих факторів, а також з метою забезпечення системності та чіткості профілактичної роботи з охорони праці, виникла необхідність у класифікації ОВПФ.

За природою дії всі ОВПФ поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До групи фізичних ОВПФ відносяться:

• рухомі машини і механізми, рухомі частини виробничого обладнання, переміщалися вироби, заготовки, матеріали;
• руйнуються конструкції;
• підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;
• підвищена або знижена температура поверхонь обладнання матеріалів;
• підвищена або знижена температура, вологість, рухливість повітря робочої зони;
• підвищений рівень шуму, вібрації, інфразвуку, ультразвукових коливань, іонізуючі випромінювання, статична електрика, ультрафіолетова або інфрачервона радіація;
• підвищений або знижений барометричний тиск у робочій зоні і його різка вимір;
• підвищена або знижена іонізація повітря;
• підвищена напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини;
• підвищена напруженість електричного чи магнітного полів;
• відсутність або нестача природного світла;
• недостатня освітленість робочої зони;
• підвищена яскравість світла;
• гострі кромки, задирки, шорсткість на поверхні заготовок, інструменту, обладнання;
• розташування робочих місць на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).

Хімічні ОВПФ за характером впливу на організм людини поділяються на: токсичні, дратівливі, канцерогенні, мутагенні і впливають на репродуктивні функції. Хімічні речовини проникають в організм людини через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкірні покриви і слизові оболонки.

За ступенем впливу на організм всі шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:

1. надзвичайно небезпечні (ртуть, свинець і ін)
2. високонебезпечні (кислоти, луги та ін)
3. помірно небезпечні (камфора, чай та ін)
4. малонебезпечні (аміак, ацетон, бензин та ін.)

Біологічні ОВПФ включають такі біологічні об'єкти: патогенні мікроорганізми - бактерії, віруси, спірохети, гриби, найпростіші і продукти їх життєдіяльності.

Психологічні ОВПФ за характером впливу поділяються на фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Все ВПФ можна підрозділити на зумовлені несприятливими змінами зовнішнього виробничого середовища та особливостями технологічних процесів, експлуатацією суднового устаткування й оброблюваних матеріалів, експлуатацією суднового устаткування й оброблюваних матеріалів, а також зв'язується з неправильною організацією трудових процесів.

Результат впливу різних ОВПФ на організм людини в основному залежать від природи чинника, його кількісної характеристики (концентрації, рівня, інтенсивності) і від місця впливу факторів на організм.

Лекція 11. Організація охорони праці на підприємстві.

Навчання з питань охорони праці

План лекції

1. Організація охорони праці на підприємстві.
2. Комісія з питань охорони праці на підприємстві.
3. Навчання, інструктажі, перевірка знань працівників з питань охорони праці.
4. Стажування, дублювання і допуск працівників до роботи.
5. Виробничий травматизм. Заходи по його попередженню.

1. Управління охороною праці (УОП) на підприємстві в цілому здійснює його керівник (власник), а в підрозділах (цехах, відділах, службах) – їх керівники або головні фахівці. Координує цю діяльність служба охорони праці (СОП). Задачі СОП та її функції викладені в "Типовому положенні про службу охорони праці", затвердженому наказом Комітету Держнаглядохоронпраці 03.08.1993р. № 73.

ЗАВДАННЯ СОП: забезпечувати безпеку виробничих процесів, устаткування, будівель; працюючих засобами індивідуального і колективного захисту; оптимальні режими праці і відпочинку працюючих; здійснювати професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, вести пропаганду безпечних методів праці; вимагати професійного добору кадрів.

СОП створюється на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та видів діяльності для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, проф. захворюванням, аваріям в процесі праці. Згідно Закону України «Про охорону праці» роботодавець створює СОП при кількості працюючих 50 і більше відповідно до Типового Положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці (ОП). При кількості працюючих менше 50 осіб функції СОП виконують за сумісництвом особи, що мають відповідну підготовку. При кількості працюючих менше 20 осіб для виконання функцій СОП залучають сторонніх спеціалістів на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. В організаціях з меншою кількістю працюючих цю службу може представляти інженер, за сумісництвом. Працівники СОП повинні мати вишу спеціальну освіту з охорони праці, практичний досвід у відповідній галузі виробництва. СОП повинна мати відповідну інформаційну базу, засоби зв'язку, сучасну оргтехніку, комп'ютерне забезпечення, висококваліфікований інженерний склад працівників, засоби впливу на виробничу діяльність підприємства, що передбачені "Положенням про службу охорони праці".

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ СОП:

1. Створення ефективної системи управління охороною праці (СУОП), яка удосконалює діяльність кожного структурного підрозділу, кожної посадової особи.
2. Здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з ОП.
3. Розробка разом з структурними підрозділами заходів щодо забезпечення норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення, якщо вони досягнуті, підготовка розділу "Охорона праці" у колективному договорі.
4. Розробка методики запровадження інструктажу з питань ОП, його проведення. Забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами.
5. Паспортизація цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності вимогам ОП.

СОП створюється на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та видів діяльності для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, проф. захворюванням, аваріям в процесі праці. Згідно Закону України «Про охорону праці» роботодавець створює СОП при кількості працюючих 50 і більше відповідно до Типового Положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці (ОП). При кількості працюючих менше 50 осіб функції СОП виконують за сумісництвом особи, що мають відповідну підготовку. При кількості працюючих менше 20 осіб для виконання функцій СОП залучають сторонніх спеціалістів на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. В організаціях з меншою кількістю працюючих цю службу може представляти інженер, за сумісництвом. Працівники СОП повинні мати вишу спеціальну освіту з охорони праці, практичний досвід у відповідній галузі виробництва. СОП повинна мати відповідну інформаційну базу, засоби зв'язку, сучасну оргтехніку, комп'ютерне забезпечення, висококваліфікований інженерний склад працівників, засоби впливу на виробничу діяльність підприємства, що передбачені "Положенням про службу охорони праці".

Спеціалісти СОП у разі виявлення порушень ОП мають право:

• видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань ОП;
• вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт;
• зупиняти роботу виробництва, дільниці, устаткування та ін. засобів виробництва у разі порушень, що створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих.

2.На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб рішенням трудового колективу може створюватись комісія з питань охорони праці. Комісія складається з представників власника, профспілки, спеціалістів з ОП. Рішення комісії мають рекомендаційний характер. Загальні збори (конференція) трудового колективу затверджують Положення про комісію з питань ОП підприємства, яке розробляється за участю сторін на основі Типового положення.

Комісія керується законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з ОП, Положенням про комісію з питань ОП підприємства. Комісія може брати участь у розв’язанні конфліктів, пов’язаних з ОП, у розслідуванні нещасних випадків, в обговоренні питань ОП з власником, профспілкою. Завдання комісії: захист законних прав та інтересів працівників у сфері праці; підготовка рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики травматизму, професійних захворювань, практичної реалізації державної політики з ОП на підприємстві; вироблення пропозицій щодо внесення до колективного договору питань з ОП та ін.

Комісія має право: порушувати питання до власника, профспілки щодо регулювання відносин у трудовому колективі у сфері ОП, розробляти рішення з конкретних питань праці; одержувати від служб підприємства необхідну інформацію з питань ОП; здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань ОП, аналізувати стан умов і безпеки праці, виконання відповідних програм і колективного договору; вільного доступу на всі дільниці виробництва та обговорення з працюючими питань ОП.

3. Навчання, інструктажі працівників з питань охорони праці є складовою частиною СУОП, що проводяться з учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладів, працівниками в процесі їх трудової діяльності. Працівники, яких приймають на роботу та які в процесі роботи проходять на підприємстві навчання та інструктаж з питань ОП, вивчають правила надання першої долікарської допомоги потерпілим від нещасних випадків, правила поведінки при виникненні аварій. Працівники, що виконують роботи підвищеної небезпеки (перелік, викладений в наказі Держмаглядохоронпраці № 123 від 30.11.1993 р.), де є потреба у професійному відборі, проходять попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань ОП у строк, встановлений відповідними галузевими нормативними актами, але не рідше 1 разу на рік. Працівники, що не пройшли навчання і перевірку знань або при повторній перевірці виявили незадовільні знання з питань ОП, звільняються з посади.

Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах – на керівників цих підрозділів. Контролює ці питання відділ ОП. Допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання та перевірку знань з ОП, забороняється. Посадові особи, відповідно до переліку посад (наказ Держнаглядохоронпраці №94 від 11.10.1993 р.), до початку виконання своїх обов'язків і періодично (1 раз на три роки) проходять навчання і перевірку знань з питань ОП. Навчання керівників підприємств і установ та їх заступників, що безпосередньо відповідають за організацію ОП на підприємстві чи в установі (перелік посадових осіб у додатку-3 до "Типового положення про навчання, інструктажі і перевірку знань працівників з питань охорони праці"), проводиться в навчальних закладах, які мають дозвіл Комітету по нагляду за ОП України на проведення такого навчання. На підприємствах навчання з питань ОП організує відділ ОП підприємства, залучаючи до цього працівників відділу ОП і спеціалістів, що пройшли навчання і перевірку знань в навчальних закладах або в установах Держнаглядохоронпраці. Для перевірки знань посадових осіб і спеціалістів наказом по підприємству створюється комісія, яку очолює керівник підприємства або керівник служби ОП. До комісії входять керівники служби ОП, виробничо-технічних служб, представники місцевих органів Держнаглядохоронпраці, профспілкового комітету.

Посадові особи та спеціалісти невеликих підприємств, де неможливо провести навчання та утворити комісію по перевірці знань, проходять навчання у відповідних місцевих навчальних закладах або на близьких за їх профілем виробництва підприємствах, а перевірку знань – в комісіях при місцевих органах Держнаглядохоронпраці. Позачергова перевірка знань посадових осіб і спеціалістів відбувається в разі введення в дію або перегляду нормативних актів про ОП; введення в дію нового устаткування, нових технологічних процесів; при переведенні працівника на іншу роботу, що потребує додаткових знань з питань ОП; за вимогою працівника органу Держнаглядохоронпраці, у разі незнання актів про ОП.

Інструктажі з питань ОП проводяться на всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від характеру їх трудової діяльності, підлеглості і форми власності. Мета інструктажу – навчити працівника правильно і безпечно для себе і оточуючого середовища виконувати свої трудові обов'язки.

Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, щойно прийнятими на роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи, посади; працівниками, що знаходяться у відрядженні на підприємстві і беруть участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; учнями, вихованцями та студентами перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях, майстернях. Проводить спеціаліст з ОП або людина, призначена наказом. Місце проведення – кабінет ОП або обладнане наочними матеріалами ін. приміщення. Програма розробляється відділом ОП згідно з наведеним у додатку до "Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці" переліком питань. Програму та тривалість інструктажу затверджує керівник підприємства. Запис про проведення робиться в спеціальному журналі, в документі про прийняття працівника на роботу, де розписуються інструктуючий та проінструктований.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову для нього роботу; студентом, учнем перед роботою в майстернях, лабораторіях.

Проводиться індивідуально або з групою осіб спільного фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з ОП, ін. нормативних актів про ОП, технічної документації і орієнтованого переліку питань інструктажу, викладених в додатку до "Типового положення...". Програма розробляється керівником цеху, узгоджується зі службою ОП і затверджується керівником підприємства, навчального закладу або їх відповідного структурного підрозділу.

Усі робітники і випускники професійних навчальних закладів після первинного інструктажу на робочому місці повинні пройти стажування протягом 2-15 змін під керівництвом досвідчених кваліфікованих робітників або спеціалістів, що призначаються наказом по підприємству, цеху, дільниці, виробництву. В окремих випадках стажування може не призначатися, якщо робітник має стаж роботи за своєю професією не менше трьох років, а робота, яку він виконуватиме, для нього знайома з попереднього місця роботи.

Повторний інструктаж проводять на робочому місці із усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою – 1 раз на квартал; на ін. роботах – 1 раз на півріччя. Проводиться індивідуально або з групою працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті ОП при: введенні в дію нових або змінених нормативних актів про ОП; зміні технологічного процесу, заміні, модернізації устаткування, приладів, інструментів, сировини, матеріалів, що впливають на ОП; порушенні працівником нормативних актів, що може призвести до травми, отруєння, аварії; на вимогу працівника органу державного нагляду або вищої державної чи господарської організації при виявленні недостатнього знання працівником безпечних прийомів праці і нормативних актів про ОП; перерві в роботі працівника більше 30 днів (роботи з підвищеною небезпекою), для решти – понад 60 днів. Інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху, обсяг і зміст якого визначається залежно від обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводять із працівниками: при виконанні разових робіт, що не пов'язані безпосередньо з основними роботами працівника; при ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха; при виконанні робіт, що оформляються нарядом-допуском, письмовим дозволом та ін. документами; у разі екскурсій або організації масових заходів з учнями (походи, спортивні заходи).

Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт. Перевірка знань здійснюється усним опитуванням, за допомогою технічних засобів навчання, перевіркою навичок виконання робіт.

Оформляються первинний, повторний та позаплановий інструктажі, стажування та допуск до роботи реєстрацією в спеціальному журналі. При цьому обов'язкові підписи як інструктованого, так і інструктуючого. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою. Працівники, що не пов'язані з обслуговуванням обладнання, використанням інструменту, збереженням сировини, можуть бути звільнені від первинного, повторного та позапланового інструктажів наказом керівника за узгодженням з держ. інспектором Держнаглядохоронпраці. Керівник підприємства зобов'язаний видати працівнику примірник інструкції з ОП або вивісити її на робочому місці.

4. Стажування – набуття особою практичного досвіду виконання виробничих завдань і обов’язків на робочому місці підприємства після теоретичної підготовки до початку самостійної роботи під керівництвом досвідченого фахівця.

Дублювання – самостійне виконання працівником (дублером) професійних обов’язків на робочому місці під наглядом фахівця з обов’язковим проходженням протиаварійного і протипожежного тренувань. Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування, тривалість визначаються керівником підприємства відповідно до нормативно-правових актів з ОП. Тривалість стажування залежить від стажу, характеру роботи, кваліфікації працівника.

Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом кваліфікованих працівників пройти стажування протягом не менше 2-15 змін або дублювання протягом не менше шести змін. Допуск до стажування оформлюється наказом, в якому вказується тривалість, прізвище працівника, відповідального за проведення стажування. Керівнику надається право своїм наказом звільняти від проходження стажування працівника, що має стаж роботи за відповідною професією не менше 3 років або переводиться з одного підрозділу до іншого, де характер роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються. Стажування проводиться за програмами для конкретної професії. Працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачені функціональними обов’язками.

Працівник повинен: закріпити знання щодо правил безпечної експлуатації технологічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій, інструкцій з ОП; оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях у нормальних і аварійних умовах; засвоїти технологічні процеси і обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог безпеки праці. Після закінчення стажування при задовільних результатах перевірки знань з питань ОП наказом керівника підприємства працівник допускається до самостійної роботи (запис у журналі реєстрації інструктажів). Якщо працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку з протиаварійних та протипожежних тренувань, то стажування новим наказом може бути продовжено на термін не більше двох змін.

Виробнича травма –раптове пошкодження організму людини з втратою ним працездатності, викликане нещасним випадком на виробництві. Повторення нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом – виробничий травматизм.

Основні причини виробничого травматизму і професійної захворюваності.

Організаційні: відсутність або неякісне проведення навчання та інструктажів з питань ОП; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; недостатній контроль або його відсутність; невиконання заходів до ОП.

Технічні: неспрацьованість виробничого устаткування; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування; недосконалість або відсутність технічних засобів безпеки.

Санітарно-гігієнічні: підвищений (вище гранично допустимої концентрації ГДК) вміст у повітрі робочих приміщень шкідливих речовин; підвищений рівень шуму, вібрації; недостатнє освітлення робочих місць; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни.

Психофізіологічні: монотонність праці; помилкові дії працівника внаслідок втоми через надмірну важкість роботи; незадоволення, напруженість роботи; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці; несприятливий психофізіологічний клімат у колективі.

Економічні: низький заробіток; порушення економ. методів стимулювання праці.

Нещасні випадки діляться:

- по кількості потерпілих – на одинокі і групові;

- по тяжкості – на легкі (уколи, подряпини, садно), важкі (переломи кісток, струс мозку), з летальним результатом;

- залежно від обставин –пов'язані з виробництвом, не пов'язані з виробництвом, але пов'язані з роботою, і нещасні випадки в побуті.

Нещасні випадки на території підприємства повинні бути обов'язково розслідувані. Згідно зі статтею 22 закону про охорону праці роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення зі всеукраїнськими об’єднаннями профспілок. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2011р. №1232. Керівник ділянки робіт, де відбувся нещасний випадок, зобов'язаний: організувати долікарську і медичну допомогу; запобігти повторенню нещасного випадку; терміново повідомити про нещасний випадок керівникові підприємства і профспілці; протягом 3 діб розслідувати нещасний випадок спільно з інспекторами по ОП; скласти акти за формою Н5 та Н1 про нещасний випадок в декількох примірниках, один примірник якого обов’язково необхідно видати керівникові підприємства, а другий постраждалому.

Якщо груповий нещасний випадок важкий або із летальним результатом, керівник зобов'язаний повідомити технічного інспектора профспілки, вищестоящому господарському органу, в прокуратуру по місцю знаходження підприємства, Держміськтехнагляд або Енергонагляд. Кожен випадок підлягає спеціальному розслідуванню технічним інспектором профспілки в строк не більше 7 днів. Про наслідки адміністрація повідомляє профспілковий комітет, технічну інспекцію. У разі інвалідності, що виникає в результаті каліцтва, потерпілому призначається пенсія, йому відшкодовується матеріальний збиток унаслідок втрати непрацездатності у розмірі різниці між втраченим середньомісячним заробітком і пенсією по інвалідності.

Аналіз причин нещасних випадків на виробництві проводять з метою впровадження заходів щодо їх усунення і попередження. Монографічний метод передбачає багатобічний аналіз причин безпосередньо на робочих місцях. Вивчаються організація і умови праці, стан устаткування, інвентаря, інструментів. Топографічний метод дозволяє встановити місце найбільш частих випадків травматизму. Статистичний метод заснований на вивченні кількісних показників даних звітів про нещасні випадки на підприємстві. Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти (Пчт) та важкості (Пвт):

Пчт = А ∙ 1000 / Т; Пвт = Д / А,

де А – кількість випадків травматизму за звітний період, Т– середня чисельність працівників за списками, Д – кількість днів непрацездатності.

Показник непрацездатності (Пнт) – це число людино-днів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників: Пнт = 1000 ∙ Д / Т.

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, порівнювати її з іншими підприємствами.

Питання для самостійного опанування.

1. Атестація робочих місць за умовами праці. Мета, основні завдання та зміст атестації. Організація робіт та порядок проведення атестації робочих місць.
2. Кабінети промислової безпеки та охорони праці, основні завдання та напрямки роботи кабінетів. Кольори, знаки безпеки та сигнальна розмітка.
3. Стимулювання охорони праці.
4. Розслідування та облік професійних захворювань.
5. Мета та завдання профілактики нещасних випадків професійних захворювань і отруєнь на виробництві.
6. Заходи по запобіганню травматизму та професійним захворюванням.

Безпека – найважливіша характеристика якості життя, що виступає індикатором стану функціонування і показником успішності любої галузі нашої держави. В освітній галузі – безпека є головним критерієм збереження життя й здоров’я кожного учасника освітнього процесу, а також збереження матеріальних цінностей освітньої установи у разі виникнення надзвичайної ситуації різного характеру.

Неодмінною потребою є забезпечення належного рівня знань у питаннях охорони праці та безпеки для всіх без винятку працівників закладів та установ освіти, починаючи від керівника і закінчуючи прибиральницею.

Кожен керівник закладу освіти зобов’язаний в першу чергу визнати життя і здоров’я дітей однією з найвищих соціальних цінностей, формувати команду однодумців серед педагогів, всіх працівників освітнього закладу, створюючи належні умови для всіх учасників освітнього процесу, ретельно продумавши план роботи щодо виховання здорового покоління і виконуючи вимоги чинного законодавства з безпеки життєдіяльності, бо саме від нього значною мірою залежить стан продуктивних сил, ресурс розвитку як закладу, так і суспільства у цілому.

Під час навчання вивчалися питання:

• дотримання вимог чинного законодавства з охорони праці, пожежної та електробезпеки, цивільного захисту, безпеки життєдіяльності, санітарно-гігієнічних вимог у закладах освіти міста;
• організація роботи з охорони праці учасників освітнього процесу в  установах і закладах освіти;
• порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві серед працівників;
• порядок розслідування нещасних випадків серед дітей під час освітнього процесу;
• дотримання правил пожежної безпеки у закладах освіти; 
• дотримання правил електробезпеки у закладах освіти;
• захист населення в умовах надзвичайних ситуацій пов’язаних з можливими терористичними проявами;
• надання долікарської допомоги потерпілим при невідкладних станах;
• здійснення просвітницько-профілактичних заходів з безпеки життєдіяльності в закладах освіти;
• соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві;
• надійний страховий захист життя і здоров’я людини; методи формування фінансових резервів до досягнення пенсійного віку шляхом накопичувального страхування життя;
• профілактика дорожньо-транспортного травматизму серед учасників освітнього процесу в закладах освіти міста, тощо.
• травматизм. Профілактика травматизму.

Поряд із пошкодженнями різного характеру у окремих людей хірургія має справу також з груповими травмами, які зустрічаються та повторюються у людей певних професій або груп, що перебувають у подібних умовах. Такі травми об'єднуються в поняття "трав­матизм". Під терміном "травматизм" розуміють як значні, тяжкі травми, так і дрібні пошкодження, мікротравми. Останні численні і мають вагу не стільки самі по собі, скільки як джерело інфек­ційних ускладнень, що призводять до тимчасової втрати працездатності.

Травматизм ділять на виробничий та невиробничий. На частку першого при­падає близько 20 %, тобто кількісно різко переважає невиробничий травма­тизм. Виробничий травматизм у свою чергу ділиться на промисловий та сільськогосподарський. До промисло­вого травматизму належать травми не тільки на заводах, фабриках, у майстер­нях, але й у працівників транспорту, будівельників тощо.

Невиробничий травматизм включає такі види: транспортний (залізничний, автодорожний, авіаційний), вулич­ний, побутовий, спортивний та дитя­чий. Останній травматизм виділений в окрему групу лише з біологічних мірку­вань, а саме внаслідок неадекватного сприйняття дітьми загрозливих чин­ників навколишнього середовища через незрілість їх ЦНС, а також відсутність життєвого досвіду та підвищену допит­ливість і рухливість. Причини невироб­ничого травматизму у дітей і дорослих однакові.

Крім зазначених видів травматизму, розрізняють ще трак їй навмисні, що наносяться окремими людьми з метою самогубства (суіцидальні) чи каліцтва. До навмисних належать також воєнні трав­ми, тобто травми, одержані на війні.

Травма — одна з головних причин смерті людей віком до 44 років. Вона посідає III місце у загальному переліку причин смертності.

Найбільшу питому вагу в травма­тизмі має механічна травма, вона скла­дає основу травматизму. В усьому світі її показники зростають. Це пов'язано з механізацією на виробництві та в по­буті, електрифікацією та газифікацією, значним розвитком автотранспорту, авіації, інтенсивним висотним будів­ництвом, спорудженням великих тех­нічних комплексів (підземних магістра­лей, каналів, телевізійних веж, висо­ковольтних електроліній тощо), масо­вими заняттями спортом, збільшенням споживання населенням алкоголю, ліків, наркотичних та токсичних речо­вин тощо. Особливістю механічних травм є їх множинний характер, через що зараз прийнято такі травми назива­ти політравмами.

За статистичними даними ВООЗ, лише внаслідок автомобільно-дорожніх пригод щорічно в світі гинуть понад 250 тис. людей, а кількість травмова­них перевищує 2 млн (за іншими по­відомленнями — 8 млн). Ці цифри да­лекі від справжніх показників (переваж­но вони занижені), оскільки на сьогодні навіть не вироблене єдине поняття смер­тності від травми. Якщо в Бельгії смерт­ністю від травми вважають смерть на місці травми, то в США до неї зараховують і смерть протягом року після травми. Внас­лідок автомобільно-дорожніх травм в Англії щорічно гине людей більше, ніж від усіх інших травм, разом узятих. Особ­ливо прикро, що ці та інші травми є го­ловною причиною смерті людей молодо­го віку (20—40 років).

Характер травми залежить від умов, у яких одержано травму, причини її, особливостей ушкодженої тканини та організму.

Дорожньо-транспортний травматизм об'єднує всі травми, які завдаються транспортними засобами (якщо по­терпілі не зв'язані з виробничою діяль­ністю), незалежно від того, був потер­пілий у машині (водій, пасажир) чи ні (пішохід, велосипедист). Переважна кількість таких травм виникає з вини пішоходів. Багато дорожньо-транспор­тних пригод стається через керування машиною в стані сп'яніння.

Вулична травма — це травма, що сталася на вулиці, у дворі, в лісі, полі тощо, незалежно від її причини (у тому й числі й зумовлена транспортними за­собами). Більшість вуличних травм зу­мовлюється падінням потерпілого. Особливо часто це буває в осінньо-зи­мовий період та у вечірні години.

Серед цих травм переважають пере­ломи верхніх та нижніх кінцівок, рідше бувають забиття, розтягнення та пора­нення. Вуличний травматизм спричи­няється поганою організацією вулично­го руху, неякісним покриттям та освіт­ленням вулиць, незадовільним їх ста­ном, зокрема в період ожеледиці тощо.

Побутовий травматизм об'єднує травми, що виникають у домашніх умо­вах (у квартирі, на подвір'ї, в гаражі). Велика кількість їх пов'язана з приби­ранням квартири та приготуванням їжі. Переважають забиття, рани, опіки. Уражується переважно кисть. Багато травм виникає під час сварок та бійок, чому сприяє алкоголь. Частіше побу­тові травми виникають у чоловіків, зок­рема молодих.

Спортивний травматизм — травми, які одержують люди під час заняття спортом на майданчиках та в залах. Цей вид травм складає близько 2— 3 % від усіх пошкоджень травматичного поход­ження. Характерний для футболістів, боксерів, гімнастів, хокеїстів та мото­гонщиків. Переважають травми опор­но-рухового апарату (забиття, перело­ми, розтягнення, вивихи), а також го­лови та тулуба.

До дитячого травматизму належать усі види невиробничого травматизму (до­рожньо-транспортний, побутовий, шкільний, вуличний, спортивний та ін.) у дітей. Нещасні випадки з дітьми в побутових умовах трапляються часті­ше у віці до 3 років. Переважна кількість травм у дітей віком до 13 років спостерігається в шкільному віці під час ігор та занять спортом (50 %); 30 % вдома і 20 % — в дорожньо-транспорт-них пригодах (смертність сягає 80 %).

Загальна смертність дітей від нещас­них випадків складає, за даними ВООЗ, 37,2 на 100 тис. хлопчиків і 22,8 на 100 тис. дівчаток.

Виробничий травматизм пов'язаний з виконанням завдань на виробницт­ві — у промисловості чи сільському гос­подарстві.

Основні причини виробничого травматизму — незадовільні умови пра­ці, недосконалі або несправні знаряд­дя виробництва або неправильна їх експ­луатація, особистий стан працівника тощо. Серед цих загальних причин ви­робничого травматизму є безліч конкрет­них обставин, пов'язаних з особливос­тями організації праці на виробництві, його арсеналом, складом та кваліфіка­цією робітників тощо. Порушення тех­ніки безпеки на виробництві, застаріла та несправна техніка, погані санітарно-гігієнічні умови праці (захаращеність робочого місця, забруднення повітря, неадекватне освітлення), недостатня ква­ліфікація робітника, перевтома, чис­ленні конструктивні недоліки станків та машин тощо сприяють травматизмові.

Найпоширеніші виробничі травми:

рани, забиття, опіки, електротравми. Сільськогосподарський травматизм сьо­годні в зв'язку з механізацією та елект­рифікацією сільського господарства за структурою мало чим відрізняється від промислового. Також переважають поранення, забиття, закриті пошкод­ження, переважно кінцівок (понад 80 %), значно рідше — внутрішніх органів. До 70 % травм — легкі.

Більшість травм належить до невироб­ничих. Найбільшу тривогу викликає дорожньо-транспортний травматизм, який образно називають "війною на до­рогах". Жертвами цього виду травматиз­му щорічно стають мільйони людей, чет­верть мільйону помирають на місці Якщо взяти до уваги недосконалість обліку, ста­тистики травм та, власне, визначення поняття смерті від травми, то можна з певністю сказати, що кількість жертв цього виду травматизму набагато більша, ніж повідомляється офіційно.

 

ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ

Для боротьби з травматизмом насам­перед треба створити для людини спри­ятливі соціально-економічні та еко­логічні умови та проводити спеціальні профілактичні заходи організаційного, технічного, санітарно-гігієнічного, медичного, освітнього й морально-етичного характеру.

Найлегше піддається регулюванню, керуванню виробничий травматизм. Головними умовами його профілакти­ки є ретельна організація на виробниц­твах заходів з техніки безпеки та суво­рий контроль за їх виконанням усіма працівниками.

Дорожньо-транспортний травма­тизм вимагає великої уваги з боку як держави з її контрольне- регулюючими установами, так і конструкторів ма­шин, а також водіїв та пішоходів. Бла­гоустрій доріг, виготовлення машин підвищеної стійкості та опірності з без­печним кермом, обов'язкове користу­вання прив'язними поясами, суворе додержання правил руху, технічна справність машин, підвищення квалі­фікації водіїв тощо — все це складові профілактики дорожньо-транспортно­го травматизму. Введення лише при­в'язних поясів безпеки в машинах спри­яло значному зменшенню кількості за­гиблих на місці катастрофи.

Побутовий травматизм можна змен­шити шляхом поліпшення житлових умов людей, розвитку сфери комуналь­них послуг, збільшення кількості і до­ступності дошкільних дитячих закладів, підвищення знань з експлуатації побу­тових приладів, зокрема електричних та газових плит, боротьби з пияцтвом та наркоманією та ін.

У профілактиці вуличного травматиз­му головними напрямками є благоуст­рій вулиць (своєчасний ремонт їх пок­риття, посипання тротуарів і доріжок піском в ожеледицю, добре освітлення у вечірній час, організація вуличного руху, справність засобів руху), обладнання майданчиків для дитячих розваг та ігор та забезпечення нагляду за дітьми.

Профілактика спортивного травма­тизму зводиться до удосконалення орган­ізації проведення тренувань та змагань, спортивних знарядь, дотримання дис­ципліни, поліпшення роботи керівників та тренерів спортивних колективів, кон­тролю за додержанням санітарно-гігієнічних норм під час заняття спортом (уникання перевантажень). Нею перед­бачені добре налагоджена робота, ме­дичний контроль за спортсменами та медичний відбір людей для занять тим чи тим видом спорту.

Дитячий травматизм — сфера уваги всіх — держави, міністерств внутрішніх справ, освіти, охорони здоров'я, до­шкільних закладів, школи, спортивних організацій, водіїв усіх видів транспор­ту і , насамперед, сім'ї.

Найважливішими заходами його профілактики є контроль за вчинками дітей з боку дорослих, усунення з поля їх зору небезпечних предметів — ножів, гострих палиць та шпиць, сірників, хімічних речовин, ліків, заборона гра­тись на вулицях та дорогах, купатися без нагляду дорослих і в неперевірених місцях та багато інших. Для профілак­тики травматизму дітей грудного віку треба уникати їх піднімання над собою (над головою) та укладання на стільцях, звідки вони можуть упасти.

У першій лінії боротьби з травма­тизмом роль медичної науки і її пред­ставників полягає в науковому обґрунтуванні ролі соціально-економічних та екологічних факторів у профілактиці та лікуванні травм. Особливу роль тут відіграють наукові рекомендації гігіє­ністів, фізіологів та насамперед ліка­рів—терапевтів, хірургів, травматологів.

Другу ланку боротьби з травматизмом складають спільні зусилля керівників підприємств, установ, організацій, ко­лективів та батьків з лікарями щодо роз­робки і дотримання в цих колективах за­ходів профілактики травм, їх аналізу та конкретних висновків про результати цих заходів, а також удосконалення.

Третя лінія боротьби — головна лі­нія — медична. Проводиться за спри­яння, допомоги органів внутрішніх справ (міліції, ДАЇ, пожежників тощо). Нею передбачені організація першої допомоги тим, хто отримав травму, їх лікування та реабілітація. У ролі таких дорадників виступають Міністерство охорони здоров'я. Націо­нальна академія медичних наук, науко­во-дослідні та навчальні медичного профілю університети, академії та інститути. Конкретними учасниками другої лінії профілактики є працівни­ки лікарень, санепідемстанцій, науко­во-дослідних лабораторій та кафедр, медсанчастин та медпунктів на підприє­мствах, шкільні та дільничні лікарі.

Білет 1.

1. Охорона праці в Україні. Законодавчі акти з охорони праці.
2. Електробезпека. Види ураження людини електрострумом.
3. Трудовий договір. Права і обов'язки працівників.

Білет 2

1. Види інструктажів з охорони праці.
2. Первинні засоби пожежогасіння.
3. Надання першої медичної допомоги при кровотечах.

Білет З

1. Державний та громадський нагляд за охороною праці.
2. Порядок дії працівників навчального закладу у випадку виникнення пожежі.
3. Вимоги безпеки праці перед початком робіт.

Білет 4

1. Управління охороною праці в навчальному закладі.
2. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори. Заходи захисту.
3. Надання першої медичної допомоги при вивихах, переломах.

Білет 5

1. Обов'язки адміністрації в забезпеченні здорових умов праці в навчальному закладі.
2. Інструктажі з охорони праці, їх характеристика.
3. Вимоги безпеки праці під час робіт.

Білет 6

1. Права працівників на пільги і компенсації за шкідливі умови праці.
2. Інструкції з охорони праці, їх зміст.
3. Вимоги безпеки праці під час виконання робіт.

Білет 7

1. Відповідальність працівників за порушення вимог охорони праці.
2. Вступний інструктаж з охорони праці.
3. Гігієна праці та виробнича санітарія на робочому місці.

Білет 8

1. Державний та громадський нагляд за охороною праці.
2. Дотримання правил пожежної безпеки на робочому місці.
3. Перевірка знань працівників з охорони праці.

Білет 9

1. Служба охорони праці в навчальному закладі.
2. Охорона праці жінок та підлітків.
3. Вимоги безпеки праці після закінчення робіт.

Білет 10

1. Засоби захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
2. Попередні та періодичні медичні огляди працівників.
3. Надання першої медичної допомоги при опіках, обмороженнях.

Білет 11

1. Відповідальність працівників за порушення вимог охорони праці.
2. Вимоги безпеки праці перед початком робіт.
3. Норми первинних засобів пожежогасіння в навчальних закладах.

Білет 12

1. Обов'язки адміністрації в забезпеченні здорових умов праці в навчальному закладі.
2. Інструктажі з охорони праці, їх характеристика.
3. Вимоги безпеки праці під час робіт.

Білет 13

1. Управління охороною праці в навчальному закладі.
2. Вимоги безпеки праці в аварійних ситуаціях.
3. Надання першої (долікарської) допомоги потерпілим.

Білет 14

1. Відповідальність працівників за порушення вимог безпеки праці.
2. Порядок дії працівників навчального закладу у випадку виникнення пожежі.
3. Первинний інструктаж працівників з охорони праці.

Білет 15

1. Основні законодавчі акти з охорони праці.
2. Надання першої (долікарської) допомоги потерпілим.
3. Вимоги безпеки праці перед початком робіт.

Білет 16

1. Державне управління охороною праці.
2. Позаплановий інструктаж працівників з охорони праці.
3. Вогнегасники, їх класифікація та правила користування.

Білет 17

1. Вступний інструктаж з охорони праці.
2. Інструкції з охорони праці в навчальному закладі, їх зміст.
3. Вимоги безпеки праці після закінчення робіт.

Білет 18

1. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.
2. Цільовий інструктаж з охорони праці працівників.
3. Надання першої медичної допомоги при кровотечах.

Білет 19

1. Управління охороною праці в навчальному закладі.
2. Організація проведення інструктажів з охорони праці з працівниками.
3. Первинні засоби пожежогасіння та їх використання.

Білет 20

1. Поняття гігієни праці, виробничої санітарії.
2. Адміністративно-громадський контроль з охорони праці в навчальному закладі.
3. Вимоги безпеки праці під час робіт.

Білет 21

1. Служба охорони праці в навчальному закладі.
2. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори в навчальному закладі, їх характеристика та засоби захисту.
3. Надання першої (долікарської) допомоги потерпілим.

Білет 22

1. Законодавчі акти України, в яких закріплена турбота держави про охорону праці.
2. Цільовий інструктаж з охорони праці працівників.
3. Електротравми та їх види, захист від уражень електрострумом.

Білет 23

1. Права працівників на пільги і компенсації за шкідливі умови праці.
2. Інструкції з охорони праці, їх зміст.
3. Вимоги безпеки праці під час виконання робіт.

Білет №24

1. Вогнегасильні речовини.
2. Граничні норми підіймання та переміщення вантажів.
3. Правила внутрішнього трудового розпорядку.

Білет 25

1. Колективний договір, його укладання і виконання.
2. Вимоги безпеки до майстерень.
3. Вимоги безпеки праці перед початком робіт.

Працівник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку та здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території закладу – такі є вимоги статті 14 Закону України «Про охорону праці». Сумлінно виконувати посадові обов’язки, покладені на них трудовою угодою. Дотримуватись дисципліни праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації. Дотримуватись Правил внутрішнього трудового розпорядку Центру, вимог охорони праці, забезпечення безпеки праці і пожежної безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, передбачені відповідними правилами та інструкціями.

Перед початком роботи працівник повинний одягнути відповідний спецодяг, спецвзуття.

Оглянути та підготувати робоче місце, прибрати все, що може заважати роботі.

Перевірити справність обладнання, виявити усі явні пошкодження.

Якщо у процесі виконання роботи з¢являються труднощі та неясності, робітник повинен негайно вирішити їх з керівником.

При закінченні роботи працівник, відповідальний за вмикання електрообладнання, повинний вимкнути усі споживачі електроенергії, які не використовуються подалі.

Забороняється користуватися пошкодженими розетками, зав’язувати і скручувати електропроводи.

Забороняється самостійно усувати несправності електромережі та електрообладнання.

Після закінчення роботи слід прибрати сміття, відходи та виробничі обрізки.

У випадку виникнення пожежі дії працівників мають бути спрямовані на створення безпеки:

 — у першу чергу провести рятування та евакуацію згідно з планом евакуації;

— при охопленні полум’ям вхідних дверей евакуація проводиться через вікна (перший поверх);

— діяти чітко, без метушні, запобігати проявам паніки серед співробітників;

 — організувати зустріч пожежно-рятувальних підрозділів.

 

Пам’ятка  щодо поводження працівників в зимовий період року

Щоб зменшити вірогідність падіння під час пересування пішки в ожеледицю, необхідно додержуватись наступних основних правил поводження:

• пересувайтеся тільки по передбаченим для цього пішохідним доріжкам;
• вдягайте зручне взуття на низькому каблуці та неслизькій підошві;
• дивіться під ноги та обходьте небезпечні місця;
• ходіть не поспішаючи;
• будьте гранично уважним під час переходу проїжджої частини дороги та пересування по східцях;
• старайтеся обходити всі місця з похилою поверхнею;
• ступайте на всю підошву взуття, ноги розслабте в колінах;
• при переході по обледенілій поверхні не підіймайте високо ступні ніг,  а робіть рухи подібно ковзанню;
• не переносьте, по можливості, в руках тяжкі речі та не тримайте руки  в кишенях;
• не ходіть біля самого краю проїжджої частини дороги;
• тримайтеся подалі від будинків – ближче до середини тротуару з метою попередження травмування від падіння з даху снігу, бурульок тощо.
• Якщо хтось, втратив рівновагу, починає падати – ніколи не треба приземлятись на випрямлені руки. Бажано згрупувати тіло та розвернутися так, щоб удар від падіння прийшовся на бокову поверхню тіла. Тільки так можна убезпечити хребет, таз та кінцівки від перенавантажень.
• На мороз краще виходити ситими, перед виходом бажано поїсти що-небудь калорійне. Білкова їжа забезпечить організм енергією, яка при низьких температурах повітря йде на підтримку нормальної температури тіла.
• Відмороження можуть статися не лише при морозах, а навіть при температурі +3 – 7 °С, якщо погода вітряна та волога. Відмороженню сприяють втома, сп’яніння, втрата крові, погане самопочуття, мокрі одяг і взуття. Найчастіше зазнають відмороження пальці рук та ніг, ніс, вуха, щоки, кисті та стопи.

Інструктажі з охорони праці — один із найбільш ефективних видів навчання з питань безпечного виконання робіт.

Працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

Види інструктажів з охорони праці

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу. Журнал реєстрації вступного інструктажу є документом постійного зберігання.

Докладніше про ведення журналів реєстрації інструктажів з охорони праці на читайте у щомісячному «Консультанті з охорони праці та пожежної безпеки» журналу «Охорона праці і пожежна безпека» № 8, 2016, темою якого стало проведення інструктажів, навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці.

На багатьох підприємствах проведення вступного інструктажу, крім Журналу реєстрації вступного інструктажу та наказу про прийняття працівника на роботу, фіксують ще в «контрольному листі».

Докладніше читайте у журналі «Охорона праці і пожежна безпека» № 3, 2017, де було опубліковано зразки таких документів:
• наказ про підготовку до навчання та перевірку знань із охорони праці;
• наказ про затвердження контрольного листа із охорони праці;
• контрольний лист.

Така форма, як контрольний лист проходження навчання та інструктажів з питань охорони праці, не передбачена жодним нормативним актом з охорони праці, а тому його відсутність не є порушенням нормативних актів з охорони праці і відповідальність за це не передбачена. Згідно з наказом Міністра оборони України контрольні листи ведуться тільки на військовослужбовців.

Первинний інструктаж проводиться з працівником до початку роботи безпосередньо на робочому місці.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з кожним працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу. Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, не рідше:
• на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на 3 місяці;
• для решти робіт — 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:
• при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;
• при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;
• при порушенні працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;
• при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:
• при ліквідації аварії або стихійного лиха;
• при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю.
Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці, особою, яка проводила інструктаж.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів особа, яка проводила інструктаж, вносить запис до Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці.

Докладніше про проведення інструктажів з охорони праці на підприємствах із розгалуженою структурою читайте у щомісячному «Консультанті з охорони праці та пожежної безпеки» журналу «Охорона праці і пожежна безпека» № 8, 2016, темою якого стало проведення інструктажів, навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці.

Форма проведення інструктажу

Роботодавець у виборі форми проведення інструктажу абсолютно не обмежений законодавчим полем. Інструктаж може бути індивідуальним або груповим, тобто проводитися окремо з одним працівником або ж із групою працівників.
Інструктаж може відбуватися у вигляді:
• співбесіди;
• лекції;
• самостійного вивчення працівником відповідних розділів місцевих інструкцій або ж правил, передбачених програмою відповідного інструктажу;
• перегляду навчальних фільмів, презентацій.

Інструктаж проводиться, як правило, в спеціально обладнаному для цього приміщенні, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою з урахуванням особливостей виробництва. З цією метою на підприємствах створюються куточки або навіть кабінети охорони праці.
Інструктажі проводяться згідно з темами, що заздалегідь розробляються і затверджуються у вигляді відповідних програм на основі чинних на підприємстві, в установі чи організації інструкцій. Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства. По закінченні інструктажу проводиться усне опитування осіб щодо засвоєння викладеного матеріалу.

Перелік загальних питань вступного інструктажу

Перелік загальних питань вступного інструктажу, які повинна містити програма, передбачений у НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», а саме:
• Загальні відомості про підприємство, організацію, особливості виробництва.
• Основні положення законодавства про охорону праці.
• Трудовий договір, робочий час і час відпочинку, охорона праці жінок і осіб молодше 18 років. Пільги та компенсації.
• Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, організації, відповідальність за порушення правил.
• Організація роботи з охорони праці на підприємстві. Відомчий, державний нагляд та громадський контроль за станом охорони праці.
• Загальні правила поведінки працюючих на території підприємства, у виробничих та допоміжних приміщеннях. Розташування основних цехів, служб, допоміжних приміщень.
• Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, характерні для даного виробництва. Методи і засоби попередження нещасних випадків та професійних захворювань. Основні вимоги щодо попередження електротравматизму.
• Основні вимоги виробничої санітарії та особистої гігієни.
• Засоби індивідуального захисту. Порядок і норми видачі ЗІЗ, строки носіння.
• Обставини та причини окремих характерних нещасних випадків, аварій, пожеж, що сталися на підприємстві та інших аналогічних виробництвах через порушення вимог безпеки.
• Порядок розслідування та оформлення нещасних випадків і професійних захворювань.
• Пожежна безпека. Способи та засоби запобігання пожежам, вибухам, аваріям. Дії персоналу при їх виникненні.
• Домедична допомога потерпілим. Дії при виникненні нещасного випадку на ділянці, в цеху.

Які бувають інструктажі з охорони праці?

Ефективна робота служби, що відповідає за безпеку на виробництві, починається з інструктажу нових співробітників. А кожна перевірка з охорони праці допомагає з’ясувати, наскільки це дієво, і визначити конкретні заходи щодо усунення виявлених проблем, попередити їх появу в подальшому. Не випадково прагматичними фахівцями цієї галузі створені різні види інструктажів з безпеки і охорони праці.

Вступний і первинний інструктаж з охорони праці 

Існує дві форми інструктування новачків – вступна і, так звана, – “на робочому місці” або первинна. Слід розуміти, чим відрізняється вступний інструктаж від первинного.

Згідно з інструкцією – проведення вступного інструктажу з охорони праці покладається на інженера з охорони праці або іншого працівника служби охорони праці, що має необхідну підготовку і повноваження. Його в обов’язковому порядку проходять не тільки ті, хто вступає на постійну роботу, але й тимчасові виконавці робіт (наприклад, підрядник, який прийшов до вас в офіс встановлювати кондіцінер), відряджені співробітники інших підприємств, студенти-практиканти і навіть учні, що прийшли на екскурсію .

На відміну від вступного, первинний інструктаж проводиться на робочому місці керівником, який в подальшому буде нести повну відповідальність за нового працівника. Він також обов’язковий:

– перед виконанням нового завдання;

– при переведенні працівника з однієї ділянки на іншу;

– для будівельників, які працюють на території підприємства;

– студентів під час виробничої практики або перед роботами, пов’язаними з вивченням нової теми.

Повторний інструктаж

У законодавстві про охорону праці чітко визначено, коли проводиться повторний інструктаж різних категорій працівників. Для більшої частини персоналу він повинен проходити не рідше одного разу на півроку. Але за погодженням з державними органами нагляду за безпекою праці періодичність проведення повторного інструктажу може бути скоригована, і для працівників певних спеціальностей і категорій такі інструктажі можуть проводитися один раз на рік. Їх мета – проконтролювати знання персоналом правил, інструкцій і вимог техніки безпеки. Для працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки повторний інструктаж проводиться 1 раз в три місяці.

Позаплановий інструктаж з охорони праці

У випадках, коли проводиться позаплановий інструктаж, головною його метою є вивчення:

– нових інструкцій або стандартів, що вводяться на підприємстві;

– особливостей зміни техпроцесу і нового обладнання;

– наслідків небезпечної поведінки на виробництві і способів їх запобігання;

– нових документів органів держнагляду охорони праці та інших документів.

Індивідуальний або колективний позаплановий інструктаж з охорони праці здійснює керівник підрозділу безпосередньо на робочому місці і робить це в залежності від конкретних обставин.

Цільовий інструктаж

Існують ситуації, коли працівники залучаються до виконання невластивих їм обов’язків, наприклад:

– роботи за територією підприємства,

– вантажно-розвантажувальні роботи,

– прибирання території,

– ліквідація результатів стихії,

– усунення наслідків аварії і т.д.

Цільовий інструктаж з охорони праці проводиться керівником майбутніх робіт. Час і день, коли проводиться цільовий інструктаж, як і у всіх попередніх випадках, фіксується в журналі.