І в цьому днів круговороті,
Де все зникати поспіша,
Як та пташиночка на дроті
Спочине стомлена душа.
Ліна Костенко

04 жовтня минає два роки з дня непоправної втрати для всіх працівників  Центру підготовки і перепідготовки робітничих кадрів №1 м. Кривий Ріг – смерті Іслама Володимира Алімовича.

Володимир Алімович, педагог за покликом душі й серця, талановитий керівник, шанований на теренех профтехосвіти нашого міста й Дніпропетровської області, більше 23 років залишався незмінним директором Центру №1  Він  був людиною мудрою, великим працелюбом,  гарним батьком, дідусем та чоловіком, надзвичайно чуйною людиною, ніколи не забував про проблеми тих, хто його оточував. Центр був для нього другою домівкою, на благо якого він  невтомно працював до останнього подиху.

Хтось із великих сказав: «Коли помирає людина, світ стає біднішим, бо втрачає те, чим вона жила, як сприймала все, що її оточувало, якою багатою і щедрою була її душа, сутність».

Світлий, добрий спомин про Володимира Алімовича назавжди залишиться в наших серцях, серцях тих, хто його знав, любив і поважав, хто жив і працював поруч із ним, кого він навчав та надихав оптимізмом та життєлюбством.

Вічна і світла пам’ять!