Раді вітати наших талановитих працівників: Олену Москальову, інженера з охорони праці, та Анна Денисюк, соціального педагога, з перемогою у Всеукраїнському конкурсі «Безпека в житті – життя у безпеці» (номінація «Поетичний твір» -  вірш «Коли настане день, закінчиться війна…», вікова категорія «Молодь»). Для участі у заключному етапі цього конкурсу, організованого Всеукраїнським громадським дитячим рухом «Школа безпеки», від Дніпропетровського області були подані дві творчі роботи нашого освітнього закладу.

Перемога однієї з робіт - це значне досягнення, адже конкурс літературної та мистецької творчості проводився за 11-ма номінаціями, членами журі були переглянуті понад три сотні робіт, які надійшли з 18 регіонів України.

З підсумковим протоколом конкурсу можна ознайомитися за посиланням:

https://drive.google.com/file/d/19-4-tOCZGqdPuSU-NuJWrzMG0uXWSkqL/view?usp=drive_link

«Коли настане день, закінчиться війна…»

Коли настане день, закінчиться війна,

І братик мій прийде в свій дім з полону сивий, -

Це буде для усіх найкраща новина,

І надзвичайний день, невимовно щасливий.

Ми зможемо усе. Ту подолати біль,

Що в’їлася в серця: моє, брата  і мами.

Уклін, захисники! Ви – України сіль!

Ви били ворогів – цю нечисть батогами.

Колись настане час і заридає світ,

Коли дізнається про ту страшну тортуру,

Що викарбувала невиліковний слід

На серцях тих людей, що йшли на амбразуру. 

Та нація, що аж у пеклі встояла

І відродилася із попелу, як Фенікс,

Серця людей Землі цим вчинком  пройняла.

Свобода, гідність, честь – це українців кодекс.

Колись настане мить, нарешті посміхнусь,

Що сплю у ліжку я, - не в укритті сирому,      

Що в класі, як колись, а не в підвалі вчусь,

Що радий я грозі, - не сіпаюсь від грому.

Колись побачу я в блакитній висоті

Не хвіст лихих ракет - надзоряні світила.

На них блищать вогні, як іскри золоті,

Ніби полеглих тих, синів країни крила.

Колись не чутиму виття сирени я:

Від звуків тих страшних холоне кров у мене.

А буду слухати я пісню солов’я.

Співати з ним тобі, моя країно, нене!

Коли настане мир, я вибіжу на двір

І перехожих всіх я буду обіймати.

Жінкам по квітці дам, а діточкам – пломбір.

І з перемогою я буду всіх вітати!

Розквітне навіки в моїй душі весна.

Зітхне країна вся і буде веселитися,

Коли настане день… А поки – йде війна…

Дай сили, Боже, нам! Навчи Тобі молитися!